Справа № 11-219/11Головуючий у 1-й інстанції Свачій І.М.
Категорія - ч.1 ст.296 КК України Доповідач - Декайло П.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Декайла П.В.
Суддів - Галіян Л. Є., Іващенка О. Ю.,
з участю прокурора - Гузіка Й.М.
потерпілої - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, -
засуджено за ч.1 ст.296 КК України на 6 місяців арешту.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу, залишено без змін –підписку про невиїзд.
Судом постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_1 3000 грн. завданої моральної шкоди та 908 грн. 25 коп. завданої матеріальної шкоди.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 04 липня 2010 року близько 16 год., перебуваючи на березі Тернопільського ставу (дальньому пляжі), будучи в стані алкогольного сп’яніння, безпричинно із хуліганських спонукань, виражаючись нецензурною лайкою, з метою самоствердження в очах оточуючих, ігноруючи загальноприйняті норми моралі, елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, діючи з особливою зухвалістю, яка виражалась у насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_1 удар правою рукою в ділянку голови, чим спричинив останній легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
В результаті злочинної діяльності ОСОБА_2, було завдано значної шкоди громадському порядку, а також спричинено шкоду особистим інтересам потерпілої ОСОБА_1, наданим їй Конституцією України, правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканість.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2011 року скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування або пом’якшити йому покарання і призначити таке, що не пов’язане з позбавленням волі, а також зменшити суми моральної та матеріальної шкоди, мотивуючи тим, що судом допущені порушення норм матеріального і процесуального права. Посилається на те, що розслідування даної справи проводилось односторонньо та з обвинувальним ухилом, до уваги брались тільки пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_3, а не його та ОСОБА_4 і ОСОБА_5, з яких слідує, що ніяких хуліганських дій він не скоював. Вказує на те, що не було встановлено інших свідків, які б підтвердили грубе порушення ним громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Також вважає, що суд при призначенні йому покарання, не врахував те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та не являється алкогольно чи наркотично залежним. Не погоджується з такою обтяжуючою покарання обставиною, як вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, оскільки стверджує, що спиртні напитки вживав вже після конфлікту з ОСОБА_1 Окрім цього, не згідний з сумою коштів, витрачених останньою на лікування, тому що пред’явлені товарні чеки на покупку медикаментів не носять усіх реквізитів, необхідних даному документу.
Заслухавши доповідача –суддю апеляційного суду, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 до задоволення не підлягає та як наведені доводи в апеляції є безпідставні та надумані, та просить залишити вирок Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2011 року без змін, міркування прокурора, який вважає, що даний вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, покарання призначено відповідно до вимог чинного КК України та не вбачає підстав для його скасування чи зміни, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 до задоволення не підлягає з таких міркувань.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про те, що розслідування даної справи проведено односторонньо та з обвинувальним ухилом, позбавлені підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що вимоги ст.22 КПК України органами досудового слідства дотримано, зокрема вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявлено як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставину, що обтяжує його відповідальність.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який його засуджено та кваліфікація його дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні, аналіз яким суд дав у вироку, і є обґрунтованим, а доводи апеляції засудженого про те, що ніяких хуліганських дій він не скоював, є безпідставними, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів кримінальної справи, а саме протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_2 від 30 грудня 2010 року, слідує, що останній свою вину у інкримінованому йому органам досудового слідства злочині визнавав повністю та щиросердечно розкаювався.
Проте, даючи показання в суді першої інстанції, ОСОБА_2 змінив свою позицію та вину свою у скоєнні інкримінованого йому злочині визнав частково.
Проте, колегія суддів вважає, що дані ОСОБА_2 в судовому засіданні показання є необ’єктивними та такими, які направлені з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, оскільки вони спростовуються послідовними і узгодженими між собою доказами, які були зібрані органом досудового слідства та належним чином дослідженими і проаналізованими судом у вироку.
Зокрема, з показань потерпілої ОСОБА_1, даних нею в судовому засіданні, слідує, що 04 липня 2010 року близько 14 год. 10 хв., вона разом із своєю знайомою ОСОБА_3, прийшли на “дальній пляж” Тернопільського ставу в м. Тернополі, де відпочивали. Близько 16 год. 10 хв. до них підійшов раніше незнайомий їм ОСОБА_2, який був в нетверезому стані і поводив себе неадекватно та присівши поруч почав щось розповідати. Після цього, сказав, що хоче із ними познайомитись, на що ОСОБА_6 тричі просила його відійти, оскільки вони бажають побути наодинці, на що останній не відреагував.
Далі ОСОБА_2 запропонував їй познайомитись із ним, на що вона також йому відмовила, і попросила, щоб він залишив їх у спокої. Однак, ОСОБА_2 піднявся і почав голосно виражатись в її сторону нецензурними словами. Після цього, безпричинно наніс їй удар із замахом зверху вниз боковою частиною кулака, правою рукою в ліву половину голови, завдавши сильного фізичного болю. Від нанесеного удару на обличчі з’явилась кров, яку ОСОБА_6 стала витирати, при чому вона ще раз попросила ОСОБА_2 залишити їх, на що він не реагував та продовжував висловлюватись нецензурними словами. В цей час на пляжі перебувало багато людей, які бачили дану подію. Також, разом із ОСОБА_2 було двоє його знайомих, які їм не відомі, під час конфлікту стояли осторонь і спостерігали.
Після цього, ОСОБА_2 від них відійшов, а вона викликала працівників міліції. Коли викликала міліцію, то останній почав погрожувати їй фізичною розправою. Приблизно через 05 хв. ОСОБА_2 знову підійшов до них та ліг на неї зверху і почав погрожувати насильством. Пізніше до них зателефонували працівники міліції, які повідомили, що затримали ОСОБА_2 (а.с.150).
Аналогічними показанням потерпілої ОСОБА_1, є показання свідка ОСОБА_6, які вона давала в судовому засіданні (а.с.151).
З показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, даних ними в судовому засіданні, видно, що 04 липня 2010 року після обіду, вони разом із ОСОБА_2 відпочивали на “дальньому пляжі” Тернопільського ставу в м. Тернополі. Там ОСОБА_2 намагався познайомитись з двома дівчатами, через що між ними виник конфлікт (а.с.150-151).
Крім наведених, вина засудженого ОСОБА_2 стверджується і іншими доказами, а саме:
- протоколом очної ставки між потерпілою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30 грудня 2010 року, на якій потерпіла підтвердила свої показання;
(а.с. 52-55)
- висновком судово-медичної експертизи №2029 від 12.11.2010 року, згідно якого, у потерпілої ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: садна носа, синця лівої виличної ділянки та закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я;
(а.с. 66-69)
- протоколом медичного огляду для визначення факту вживання алкоголю і стану сп’яніння від 04 липня 2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 на момент огляду перебував в середній ступені алкогольного сп’яніння.
(а.с.17)
Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичний перебіг подій і належним чином оцінено та проаналізовано наявні у справі докази і вірно кваліфіковано дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Що ж стосується тверджень засудженого ОСОБА_2 в апеляції про те, що не було встановлено інших свідків, які б підтвердили грубе порушення ним громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, то колегія суддів вважає, що аналіз наведених у вироку доказів і так повністю доводить даний факт, а встановлення інших свідків сприятиме лише подальшому затягуванню розгляду даної кримінальній справі.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2 суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного.
Як вбачається з вироку, суд призначаючи засудженому ОСОБА_2 покарання, врахував як обтяжуючу обставину те, що даний злочин він вчинив у стані алкогольного сп’яніння, пом’якшуючих його вину обставин, суд не встановив, не знаходить їх і колегія суддів.
Проаналізувавши всі наявні обставини по справі в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.1 ст.296 КК України у виді 6 місяців арешту.
На думку колегії суддів, призначена засудженому ОСОБА_2 міра покарання є законною та справедливою і відповідає вчиненому ним злочину та даним про його особу.
Підстав для пом’якшення засудженому ОСОБА_2 міри покарання та для застосування при його призначенні положень ст.75 КК України –звільнення від відбування покарання з випробуванням, як про це порушується питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Так, відповідно до даного вироку суду, засудженому ОСОБА_2 було призначено покарання у виді арешту строком на 6 місяців, а згідно ч.1 ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе лише у разі призначення покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
У своїй апеляції, засуджений ОСОБА_2 не погоджується з такою обтяжуючою покарання обставиною, як вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, оскільки стверджує, що спиртні напитки вживав вже після конфлікту з ОСОБА_1, проте, колегія суддів дані доводи вважає безпідставними та надуманими, оскільки 30 грудня 2010 року під час проведення очної ставки між потерпілою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останній особисто підтвердив те, що він перебував у стані алкогольного сп’яніння (а.с.54). Також, як убачається з показань потерпілої та свідка ОСОБА_6, даних ними в судовому засіданні, ОСОБА_2 був в нетверезому стані і поводив себе неадекватно (а.с.151). Окрім того, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_2 перед тим, як йти на “дальній пляж” випив пляшку пива (а.с.151).
Твердження засудженого ОСОБА_2 в апеляції про те, що сума коштів витрачених потерпілою ОСОБА_1 на лікування є сумнівною, а також його прохання зменшити суми моральної та матеріальної шкоди, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу.
Так, потерпілою ОСОБА_1 був заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 908 грн. 25 коп.
Колегія суддів вважає, що суд, розглядаючи справу, обґрунтовано у відповідності з вимогами ч.5 ст.334 КПК України у мотивувальній частині вироку виклав підстави для часткового задоволення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди та стягнув 3000 грн. на відшкодування завданої злочином моральної шкоди, яка виразилась у фізичному болі, душевних стражданнях і переживаннях за своє життя, приниженні честі та гідності, а також вірно стягнув завдану злочином матеріальну шкоду у розмірі 908 грн. 25 коп., що підтверджується відповідними товарними чеками на придбання медикаментів, які містять усі реквізити, необхідні для даних документів.
Керуючись наведеним, колегія суддів приходить до переконання про те, що вирок суду є законним і обґрунтованим. Будь-яких передбачених ст.367 КПК України підстав до його скасування при перевірці справи у апеляційному порядку не виявлено, а тому в задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_2 слід відмовити.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2011 року щодо нього –без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області П.В. Декайло