Справа №2-1340                                                                                                              2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 березня 2011 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі :

головуючого судді Бугери О.В.,

при секретарі  Тихенькій  О.О.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі філії Луганське  міжрайонне управління по експлуатації газового господарства про  визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди, зобов’язання підключити домоволодіння до системи газопостачання, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із відповідним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що  27.05.2010 року працівниками відповідача було припинено газопостачання будинку АДРЕСА_1. Зазначений будинок належить їй на праві власності за договором дарування від 12.04.2006 року. В супереч діючим вимогам акт про відключення складений не був, причини відключення їй сталі відомі лише після отримання відповіді на претензію 18.08.2010 року, а саме що відключення будинку було здійснено у зв’язку з наявністю заборгованості за поставлений газ станом на 01.07.2004 року в сумі 7200 гривень та заборгованості за постачання газу до домоволодіння, що розташовано за адресою АДРЕСА_2 станом на 14.05.2004 року в сумі 3608 гривень. Зазначала, що вона стала власником домоволодіння на підставі договору дарування з 15.06.2004 року, тому нести відповідальність за заборгованість, що утворилась за іншим власником, а заборгованість в сумі 7200 гривень була нарахована за період до 01.07.2004 року. Після укладання договору дарування нею було встановлено лічильник та оплата проводилась відповідно до показників.

Також посилалась на те, що  за адресою АДРЕСА_2 вона проживала з 1961 року по 1975 рік, власником вказаного домоволодіння був ОСОБА_2, інвалід 1 групи, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. послуги газопостачання він не отримував з причин відключення газу з травня 1998 року.  У зв’язку із викладеними обставинами вважала, що вимоги відповідача щодо наявності заборгованості та обов’язку його сплатити необґрунтовані. Також зазначала, що після відключення газопостачання в будинку її родина зазнає певних незручностей. Так, постійно хворіють діти,  їх родина зазнає душевних страждань, внаслідок того, що вони постійно перебувають в холодному приміщенні, окрім того, вона зазнала душевних страждань, оскільки  порушено її права як споживача послуг і у зв’язку із неправомірною поведінкою щодо неї та малолітніх дітей.

Просила визнати неправомірними дії ВАТ «Луганськгаз»з приводу відключення домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить позивачу на праві приватної власності від системи газопостачання. Стягнути з відповідача моральну шкоду 3000 гривень. Зобов’язати відповідача підключити домоволодіння позивача АДРЕСА_1 до системи газопостачання. Стягнути з відповідача судові витрати державне мито в сумі 30 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 гривень.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення, що долучені до справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.  До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Судом встановлено, що  відповідно до договору дарування позивач є власником домоволодіння, що розташовано за адресою АДРЕСА_1. Договір дарування був укладений 12.06.2004 року та внесено відповідний запис до реєстру прав власності на нерухоме майно /а.с.7,8/. Ще 03.10.2003 року в даному домоволодінні було встановлено газовий лічильник та введено його в експлуатацію /а.с.9-10/.

27.05.2010 року будинок було відключено від газопостачання.  Причини відключення від газопостачання позивачу не було відомо, акту про відключення їй не надавали.

08.07.2010 року позивач звернулась до відповідача із претензією, в якій зазначила, що вона не згодна із діями представників відповідача щодо відключення її будинку від газопостачання, а також посилалась на те, що вона не згодна із сумою заборгованості, що була їй визначена /а.с.12/.

Як вбачається із наданої їй відповіді від 18.08.2010 року №15/1296 року заборгованість за спожитий газ на момент укладання угоди дарування за будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1, була наявна заборгованість в сумі 7200,09 гривень. А також було зазначено, що 14.05.2004 року позивачем продано домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_2, за яким газопостачання було припинено 12.08.1999 року у зв’язку з заборгованістю в розмірі 3608,11 гривень.  Договором купівлі-продажу було визначено, що саме позивач, як продавець зобов’язалась сплатити заборгованість за спожитий газ, що утворилась. В червні 2004 року  зазначена сума заборгованості була перенесена на адресу фактичного мешкання позивача АДРЕСА_1. З урахуванням зазначених обставин загальна сума заборгованості склала  7200,09 гривень+3608,11 гривень = 10808,30 гривень.  Також посилались на те, що 12.11.2004 року при відвідуванні представником газового господарства будинку за адресою АДРЕСА_1 дочкою позивача ОСОБА_3 було підписано договір на надання послуг з газопостачання, де містився запис про наявну заборгованість в розмірі 10808,30 гривень. Вважали, що такими діями позивач визнала суму заборгованості.

Також зазначали, що при відвідуванні будинку вручались попередження про наявність заборгованості, яку потрібно сплатити  18.08.2009 року, 05.11.2009 року та 25.01.2010 року.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначав, що дійсно частина боргу що наявна на особовому рахунку позивача, відкритому за адресою АДРЕСА_1,  в сумі 3685,81 була в червні 2004 року перерахована з особового рахунку за адресою АДРЕСА_2. Підставою такого нарахування стало те, що позивач була власником будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 та 14.05.2004 року продала зазначений будинок ОСОБА_4, згідно до умов договору прийняла на себе зобов’язання по погашенню усіх існуючих заборгованостей. З позовами до ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 вони не звертались, обґрунтувань на підставі чого було переведено суму заборгованості з одного рахунку на інший не навела.

Судом встановлено, що між сторонами виникли відносини які регулюються ст. 714 ЦК України. Цей факт не оспорюється сторонами, тобто,  відповідач є надавачем, а позивач - споживачем послуг з постачання природнього газу.

Але як вбачається з наданої копії договору від 12.11.2004 року на момент його укладання він був підписаний ОСОБА_3, яка на той момент не була власником  домоволодіння. Під час укладання договору представники відповідача не пересвідчились в цих обставинах та договір був підписаний колишнім власником. В подальшому договір не переукладався, оплата послуг приймалась.

            Згідно п.19 „ Правил надання населенню послуг з газопостачання”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 476 від 14.04.2004 року, якщо споживач не сплатив за надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеному в договорі чи платіжному документі, а газопостачальна організація не отримала повідомлення про сплату, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання.. У разі несплати за надані послуги протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження ( з позначкою про його вручення) газопостачальна організація має право відключити споживача від газопостачання. Припинення газопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість за фактично отримані   послуги   з газопостачання.

З матеріалів справи,  вбачається, що вказані вимоги відповідачем виконано не було. Останнє повідомлення про наявність заборгованості було спрямовано позивачу 25.01.2010 року, при цьому при отриманні повідомлення позивач зазначила, що вона не згодна із наявною сумою заборгованості. Позивач була відключена від газопостачання 27.05.2010 року, але протягом часу з 26.01.2010 року до 27.05.2010 року жодних попереджень не отримувала, це не заперечується також й сторонами.  Також слід зазначити, що попередження від 25.01.2010 року  адресовано на ім’я ОСОБА_5, яка в період з 1996 року по 2002 рік була власником зазначеного будинку.

Окрім того, копія акту  про відключення позивача від системи газопостачання не містить у собі підпису споживача –позивача у справі, та також  зазначено прізвище абонента - ОСОБА_5./а.с.62/.

Тобто, відповідачем не дотримано процедуру передбачену для проведення відключення від газопостачання, а тому суд вважає, що у відповідача не було підстав  для відключення будинку позивача від газопостачання. Окрім того, позивачка провадила оплату за спожитий газ,  а відключення можливе  лише у разі несплати, тому дії відповідача по відключенню газопостачання у будинку позивачки не відповідають діючому законодавству.

Таким чином, суд вважає, що у цій частині позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню і відповідач повинен за свій рахунок провести таке підключення будинку позивачки.

Що стосується відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»при задоволені вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.  Згідно п. 5 ч.1 ст.. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі  під час придбання,  замовлення або використання продукції,  яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди(збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або  продукцією  неналежної  якості,а також   майнової   та  моральної  (немайнової)  шкоди,  заподіяної  небезпечною для життя і  здоров'я  людей  продукцією  у  випадках, передбачених законодавством.

Правовідносини, що виниклі між сторонами підпадають під дію Закону України

" Про захист прав споживачів". Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до вимог зазначеного закону в редакції від 01.12.2005 року не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Суд вважає, що позивач не довів суду те, що діями відповідача  йому  була заподіяна шкода небезпечна для життя і  здоров'я.

Відповідно до ст.ст. 79,80 ЦПК України  підлягають відшкодуванню сторонами судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Оскільки при подачі позову позивачем було сплачено державне мито в сумі 30 гривень та витрати на ІТЗ в розмірі 120 гривень, та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що підлягає стягненню на користь позивача державне мито в розмірі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень.

На підставі наведеного, керуючись cт. ст. 714  ЦК України, ст.ст.10,11, 60, 79, 80, 209, 212, 214-215 ЦПК України,  Законом України «Про захист прав споживачів», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996р. № 5 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", Правила надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 9 грудня 1999 року, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі філії Луганське  міжрайонне управління по експлуатації газового господарства щодо відключення від системи газопостачання домоволодіння, що розташовано за адресою АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Луганськгаз» в особі філії Луганське  міжрайонне управління по експлуатації газового господарства  відновити постачання газу до будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Стягнути з дії Публічного акціонерного товариства «Луганськгаз»  в особі філії Луганське  міжрайонне управління по експлуатації газового господарства  на користь ОСОБА_1 судові витрати –державне мито в розмірі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень, а всього 45 гривень 50 копійок.

В задоволенні інших вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через районний суд протягом  десяти  днів з дня його проголошення.

       Головуючий: суддя                                                                            О.В.Бугера