Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-1192/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І.М.
23 Доповідач Дьомич Л. М.
УХВАЛА
Іменем України
21.07.2011 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючого судді – Гайсюка О.В.
суддів – Дьомич Л.М.; Драного В.В.
з участю секретаря – Гончар О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 березня 2011 року у справі за позовом комунального підприємства «Теплоенергетик»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2010 року комунальне підприємство «Теплоенергетик»звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання в сумі 999, 98 грн.
Протягом розгляду справи представником позивача вимоги збільшені, визначена сума до стягнення 2 729,00 грн.
В обгрунтування звернення вказано, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 який не здійснює оплату за надану послугу з теплопостачання, відмовляється укласти договір. Сторони фактично перебувають в договірних відносинах, за якими квартира відповідача взята на баланс абонентського рахунку НОМЕР_1, до помешкання надаються послуги теплопостачання. За період з жовтня 2008 по грудень 2010 року виникла заборгованість за вказану посулу в сумі 2 729,00 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.03.2011 року позовні вимоги КП "Теплоенергетик" до ОСОБА_2 задоволені, стягнута заборгованість в сумі 2 729,00 грн., судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначає, що попереднім судовим рішенням договір між ним та позивачем було припинено, до цього часу новий договір не укладений, послуга надається неналежної якості, з порушенням встановлених норм, а відтак неправильно визначена сума боргу.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд правильно виходив з того, що відповідач як власник квартири АДРЕСА_1, фактично перебуває з позивачем в договірних відносинах, за вказаною адресою відкритий особовий рахунок, теплова енергія надається , яка в свою чергу відповідачем не оплачується. За період з жовтня 2008 року по грудень 2010 року утворилась заборгованість, яка і підлягає стягненню.
Такий висновок суду є правильним законним, ґрунтується на положеннях права.
Так, суд першої інстанції дослідив, що між позивачем та ДП «Теплоенергоценраль»ТОВ «ВЕТ»була укладена Угода № 01/09-09 про поступку права на вимогу від 15.09.2009 року відповідно до якої ДП «Теплоенергоцентраль»ТОВ «Високі енергетичні технології»передало, а КП «Теплоенергетик»прийняло на себе право вимоги першого та стало кредитором по особовому абонентському рахунку НОМЕР_1, за яким значиться квартира АДРЕСА_1
Квартира відповідача обладнана системою централізованого опалення.
За спірний період, в опалювальні сезони в житловий будинок АДРЕСА_1 надавалась теплова енергія, якою користувався власник вищевказаної квартири.
ОСОБА_2 в суді першої та апеляційної інстанції вказував, що послуга з теплопостачання в його квартиру надається, але не належної якості про що представниками будинку неодноразово складались акти та надавались теплопостачальній організації.
Суд перевірив на підставі розрахунків позивача, що за складеними актами та претензії, зроблені відповідні перерахунки оплати згідно до тарифів на послуги теплопостачання. Представлена суду довіда КП «Теплоенеоргетик»від 22.06.2011 року на звернення ОСОБА_2 щодо перерахунку оплати за період 2009-2011 роки не стосується його квартири, за виключенням грудня 2009 року, що позивачем враховано при визначені суми боргу.
Заперечення ОСОБА_2 на відсутність укладеного письмового договору не є підставою вважати, що він не зобовязаний оплачувати послугу, так як.
Статтями 20, 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»передбачений обов»язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, тому обов»язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг лежить як на споживачеві так і на виконавцеві, тобто є двостороннім, дана норма права правильно судом застосована до виниклих спірних правовідносин і здійснений висновок, що відсутність договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, якщо він такою послугою корисується. Також досліджено, що на адресу ОСОБА_2 надходила пропозиція укладення письмового договору та примірник договору, який останній підписати відмовився а відтак не виконав обов»язку укласти договір про теплопостачання.
Суд належним чином оцінив доказ відповідача щодо попереднього судового рішення з приводу припинення договірних відносин /на час розгляду попередньої справи відповідач від’єднав помешкання від системи теплопостачання/, висновок про припинення дії договору не звільняє споживача від повної сплати за фактично спожиту теплову енергію, що відповідає положенню ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання». Тим більше, що квартира відповідача за вказаний у позові період підключена до системи теплопостачання.
Суд правильно керувався положеннями ст. 162 ЖК, ст. 526 ЦК України щодо зобов’язання сторони виконувати належним чином умови договору та інших актів цивільного законодавства.
При розгляду справи судом першої інстанції повно й всебічно з’ясовані обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка і здійснений правильний висновок про стягнення заборгованості.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки якого доводами апеляційної скарги не спростовані.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.03. 2011 року –залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді