Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-1138/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Синято Л.І.
26 Доповідач Белінська І. М.
УХВАЛА
Іменем України
12.07.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Белінської І.М. –головуючої,
Гайсюка О.В.,
Франко В.А.,
при секретареві –Ткач І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Долинського районного суду від 15 березня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до нього про визнання договору доручення недійсним та про визнання права власності на автомобіль,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору доручення недійсним та про визнання права власності на автомобіль.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 6.11.2009 року він домовився про покупку у відповідача автомобіля марки ГАЗ-3309, 2007 року випуску, який був придбаний останнім у кредит. Вони домовились, що він(позивач) сплатить відповідачу за автомобіль 75 000 гривень, і з цього часу буде погашати за нього решту кредитного боргу в розмірі 32 000 гривень.
На виконання цієї домовленості відповідач видав йому довіреність, яка надавала йому право керувати та розпоряджатися автомобілем, а він 3.12.2009 року передав відповідачу 75 000 гривень та на протязі року сплачував кредитний борг ОСОБА_5. 3.12.2009 року ОСОБА_5 передав йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля, яким він користувався як своїм власним більше року.
Проте, 23.12.2010 року ОСОБА_5 шляхом обману заволодів зазначеним автомобілем, почав вимагати від нього додаткові кошти, погрожуючи у разі відмови відібрати автомобіль взагалі.
Посилаючись на те, що між ним та відповідачем фактично було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, що підтверджується розпискою, позивач просив визнати недійсним договір доручення від 6.11.2009 року та визнати за ним, як за покупцем, право власності на цей автомобіль.
В подальшому змінив позовні вимоги (а.с.52) та просив зобов»язати відповідача повернути йому 75 000 гривень, сплачених ним за розпискою у рахунок придбання автомобіля, та 18 250 грн.- сплачених ним у погашення кредиту.
Рішенням Долинського районного суду від 15 березня 2011 року позов задоволено повністю: з відповідача на користь позивача стягнуто 93 250 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, які призвели до ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вирішила, що апеляційна підлягає відхиленню, а рішення Долинського районного суду від 15.03.2011 року –залишенню без змін з таких підстав.
Задовільняючи позов про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив зобов»язання щодо передачі позивачу автомобіля, за придбання якого ОСОБА_6 сплатив йому 75 000 гривень а також погасив банку його ( ОСОБА_5) кредитний борг в розмірі 18 250 гривень.
З апеляційної скарги та пояснень ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що він не заперечує обставини щодо наявності угоди про купівлю-продаж належного йому автомобіля ОСОБА_6 на умовах, зазначених у позовній заяві, та того факту, що він забрав у позивача цей автомобіль у січні 2011 року. Не заперечує також факту сплати позивачем 18 250 гривень в рахунок повернення ним кредитної заборгованості ВАТ «Державний Ощадний банк України» за кредитним договором №97 від 22.06.2007 року за час, коли автомобіль знаходився у володінні позивача.
Заперечення відповідача по суті рішення зводяться до невизнання ним факту отримання від позивача 75 000 гривень за продаж автомобіля ГАЗ 3309, реєстр.№ НОМЕР_1 за розпискою від 3.12.2009 року, оригінал якої долучено до матеріалів справи ( а.с.92). Проте, заперечуючи даний факт, відповідач не надав будь-яких доказів безгрошовості цієї розписки, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення. Не надав відповідач доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову і під час розгляду справи апеляційним судом, заявивши, що докази щодо безгрошовості зазначеної розписки відсутні.
Згідно із ч.3ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ст..61 ЦПК).
Оскільки відповідач в односторонньому порядку відмовився від зобов»язання, позивач в силу ст..615 ЦК України має право відмовитися від зобов»язання та вимагати відшкодування збитків (ст..611 ЦК України).
За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права.
Разом з тим, слушними є доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ч.2ст.31 ЦПК України, оскільки письмова заява про зміну предмета або підстави позову позивачем до суду не подавалась. Проте, відповідно до ч.2ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Долинського районного суду від 15 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧА: /підпис/
СУДДІ: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області І.М. Белінська