2-а-3294/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15 червня 2011 року     Подільський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді  Декаленко В.С.

при секретарі - Хіміч А.В.

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в місті  Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання  бездіяльності та відмову в перерахунку пенсій відповідача протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни з 01.12.2010 року по теперішній час, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання  бездіяльності та відмову в перерахунку пенсій відповідача протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни з 01.12.2010 року по теперішній час, мотивуючи свої вимоги тим, що він є пенсіонером за віком та дитиною війни і відповідно до вимог до вимог ст. 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» має право на отримання з 01.01.2006 року щомісячної грошової допомоги у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Зазначає, що в зв’язку з тим, що вищезазначена надбавка протиправно не виплачувалась, він в порядку досудового врегулювання спору 18.05.2011 року звернувся до відповідача з проханням нарахувати та виплатити грошові кошти починаючи з 01.12.2010 року, однак Листом від 18.05.2011 року  в здійсненні перерахунку і виплаті зазначеної надбавки йому було відмовлено.

Вважає зазначену відмову протиправною та посилаючись на вимоги Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Конституцію України, рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закони України «Про державний бюджет» на 2009-2010 роки, ставить питання про визнання діяльності Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва  щодо відмови йому у  нарахуванні державної соціальної допомоги, протиправною та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30% надбавку за період з 01.12.2010 року.

В судове засідання позивач не  з’явився,  про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, згідно наданої суду письмової заяви просить розглядати справу в його відсутності в порядку письмового провадження та прийняти рішення у відповідності з чинним законодавством України, вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився,  про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, згідно наданої суду письмової заяви просять розглядати справу у їх відсутності, надавши письмові заперечення в яких заперечують проти вимог позивача обґрунтовуючи тим, що виплата надбавки до пенсії проводилась відповідно до норм чинного законодавства, в задоволенні вимог просять відмовити.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених осіб на підставі наявних в справі документів відповідно до вимог ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі  м. Києва і отримує пенсію за віком, має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 06.03.2006 року (дублікат) та Листом відповідача № Д-2094/09 від 18.05.2011 року (а.с.9,7).

18.05.2011 року позивач звернувся до Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі  м. Києва з заявою про перерахунок пенсії за період з 01.12.2010 року з урахуванням 30% надбавки, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (а.с.6), однак Листом від 18.05.2011 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії, з посиланням на  Закони України  «Про державний бюджет України» на 2000-2011 роки (а.с.7).

Статтями 1, 6, 7 та Прикінцевими положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, із змінами, внесеними згідно із Законами від 20.12.2005 року, 19.01.2006 року та 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, передбачено, що дітям війни - особам, які є громадянами України та якім на час закінчення (02.09.1945 року) Другої світової війни було менше 18 років,  пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, судом встановлено, що  Законом України «Про соціальний захист дітей війни», розмір пенсії осіб, які є громадянами України та якім на час закінчення (02.09.1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, з 01.01.2006 року повинен був бути підвищеним на 30% від мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету.

Згідно ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідності з цим Законом, дія ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006  року  була зупинена.

Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

В Рішенні Конституційного Суду України по справі №1-29/2007 від 09.07.2007 року за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України окремих статей Закону України   «Про державний бюджет України на 2007рік» зазначено, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону  про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень, що передбачено ст.48 Конституції України.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дій інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено Законами України, не відповідає ст.ст. 1, 3, 21, 22,  ч. 2 ст. 19, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. 1-3 ст.95 Конституції України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Зазначеним рішенням суду п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007  року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Пунктом 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 року в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленою для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.2008 року за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідальності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» визнане неконституційними.

Суд вважає, що рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи те, що рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, які мають  преюдиціальне значення для судів загальної  юрисдикції, зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007рік та внесення змін в ст.6 зазначеного Закону (в редакції від 28.12.2007 року)  визнано неконституційними, а також визначено позицію Конституційного Суду, яка полягає в тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина, а  зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік була здійснена саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нарахувати йому, як дитині  війни, щомісячну 30% надбавку до пенсії, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.12.2010 року підлягає задоволенню.

З тих же підстав підлягає задоволенню вимога позивача щодо визнання дій посадових осіб відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.12.2010 року протиправними.

Поняття мінімального розміру пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначено в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При цьому в ч. 3 цієї ж статті зазначено, що встановлений частиною першою мінімальний  розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Оскільки іншими законами України мінімальний  розмір пенсії за віком не встановлений, суд вважає, що позивач правомірно застосував положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп. відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 6, 7 та Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року із змінами, Рішення Конституційного Суду України по справі №1-29/2007 від 09.07.2007 року, Рішення Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.2008 року, керуючись ст.ст. 99-100, 128, 158-163, 186 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні і виплаті несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.12.2010 року протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва нарахувати ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  цього Кодексу, а також прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

Якщо суб'єкта владних  повноважень  у  випадках  та  порядку, передбачених  частиною  четвертою  статті 167 цього Кодексу,  було повідомлено  про  можливість  отримання   копії   постанови   суду безпосередньо   в   суді,  то  десятиденний  строк  на  апеляційне оскарження постанови суду  обчислюється  з  наступного  дня  після закінчення  п'ятиденного  строку  з  моменту  отримання  суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість  отримання  копії постанови суду.

Суддя                                                                      Декаленко  В.  С.