Справа № 1-174/2011

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"12" січня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –судді Левко В.Б.

при секретарі –Чорній В.А.          

з участю прокурора –Ємець Я.А.

захисника –ОСОБА_1

та потерпілого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, військовозобов’язаного, із неповною вищою освітою, не одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

                                              в с т а н о в и в :

підсудний ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 05 липня 2010 року, приблизно о 17 год. 25, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-21130 д.н.з. НОМЕР_1 рухався по першій смузі проїзної частини б-ру Перова в напрямку від вул. Микитенка в бік регульованого перехрестя з вул. Кібальчича в м. Києві, де на світлофорі горів червоний сигнал, що забороняв йому рух через перехрестя.

У той час він продовжив рух своїм автомобілем, не надавши дорогу автомобілю «Seat Cordoba»д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався по першій смузі проїзної частини вул. Кібальчича в напрямку від вул. Райдужної в м. Києві на перехресті проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяв йому рух і, керуючись вимогами п. 16.8 ПДР України, виїжджав у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. При цьому, автомобілі, які розпочали рух по 2 та З смугам по бул. Перова на зелений сигнал світлофора через перехрестя з вул. Кибальчича в попутному напрямку з автомобілем «ВАЗ 21130»д.н.з. НОМЕР_1, зупинились перед лінією руху автомобіля «Seat Cordoba»д.н.з. НОМЕР_2, даючи йому дорогу для завершення проїзду перехрестя. Водій ОСОБА_4, виявивши попереду небезпеку для руху, а саме виїжджаючий на його смугу автомобіль «ВАЗ 21130»д.н.з. НОМЕР_1, намагався застосувати екстрене гальмування, але уникнути зіткнення транспортних засобів не зміг, так як відстань між лініями руху автомобілів була незначною і оглядовість праворуч у нього була обмежена. Зіткнення відбулось лівою передньою боковою частиною автомобіля «ВАЗ 21130»д.н.з. НОМЕР_1 з правою передньою боковою частиною автомобіля «Seat Cordoba»д.н.з. НОМЕР_2 в межах смуги руху автомобіля «ВАЗ 21130»д.н.з. НОМЕР_1, тобто автомобіль «Seat Cordoba»д.н.з. НОМЕР_2 практично закінчив проїзд перехрестя.

          У результаті ДТП пасажир автомобіля «ВАЗ 21130»д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому нижньої третини діафіза правої плечової кістки зі зміщенням, яке за критерієм тривалості розладу здоров’я відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

          У судовому засіданні захисник підсудного заявив клопотання про закриття кримінальної справи та звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 у зв’язку з примиренням винного з потерпілим на підставі ст. 46 КК України. На підтвердження цього підсудним потерпілому сплачено грошові кошти в сумі 4000 грн. у якості компенсації. ОСОБА_3 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, усунув завдані ним збитки та повністю примирився з потерпілим, про що відповідно укладена мирова угода.

          Прокурор проти закриття кримінальної справи з вказаної підстави заперечує, мотивуючи це тим, що згідно ст. 286 КК України основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а його додатковим обов’язковим об’єктом –життя та здоров’я особи.

          Потерпілий ОСОБА_2 заявлене клопотання підтримує та просить закрити кримінальну справу за примиренням і звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

          Заслухавши підсудного, потерпілого, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що кримінальна справа може бути закрита в зв’язку з примиренням винного з потерпілим, виходячи з такого.

Статтею 46 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відповідно до роз’яснень, даних у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», умовою звільнення особи (обвинуваченого, підсудного) від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим (ст. 46 КК) є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості.

Із матеріалів справи вбачається, що підсудний ОСОБА_3 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, повністю примирився з потерпілим ОСОБА_2 (своїм батьком), про що свідчить не тільки мирова угода, а й позиції, які висловили дані особи в судовому засіданні, зокрема, про відсутність матеріальних і моральних претензій між ними.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 - батько підсудного ОСОБА_3 простив його в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів.

За наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав, які є наявними у даній справі, звільнення особи від кримінальної відповідальності, у цій справі підсудного ОСОБА_3, є обов’язковим.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності із зазначених підстав, суд вирішує в порядку ст. 8 КПК України, виносячи постанову про закриття справи.

Оскільки ст. 46 КК України не містить інших підстав або обставин, які би унеможливлювали звільнення особи від кримінальної відповідальності, зокрема, залежності від об’єкту злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яким є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, як про це йдеться у запереченні прокурора проти закриття кримінальної справи з вказаної підстави, тому суд його не бере до уваги, як таке, що не ґрунтується на законі.

     На підставі наведеного, керуючись ст. 46 КК України та ст. 8 КПК України, суд –

постановив :

кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст.286 КК України закрити на підставі ст. 46 КК України у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

        Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 обраний у вигляді підписки про невиїзд з місця проживання –скасувати.

          Речові докази: автомобіль «ВАЗ 21130»д.н.з. НОМЕР_1, який був переданий на зберігання ОСОБА_3 –залишити в його розпорядженні, автомобіль «Seat Cordoba»д.н.з. НОМЕР_2, який був переданий на зберігання ОСОБА_4 –залишити в його розпорядженні. (а.с. 46-48).   

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб з моменту її оголошення через Дніпровський районний суд м. Києва.

         Суддя