2-а-2522/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31 травня 2011 року     Подільський районний суд м. Києва                                                                                                   

в складі:

головуючого – судді Декаленко В.С.

при секретарі – Хіміч А.В.

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в місті  Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на бездіяльність відповідачів щодо перерахунку та виплати недоотриманої пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів на їх бездіяльність щодо перерахунку та виплати недоотриманої пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебуває на обліку в відповідача 1, згідно довідки медико-соціальної (експертної) комісії, серія КВ-І № 008370 від 03.02.2010 року, йому встановлена II група інвалідності-безстроково, також має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії видане 12.04.2005 року.

Зазначає, що він як особа, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ.

Так згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до І категорії (II групи інвалідності), призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі - 75 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Також згідно ст. 49, ч. 4 ст. 54 Закону, в усіх випадках для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (II групи інвалідності), щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, розмір пенсії не може бути нижчим - 8 мінімальних пенсій за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які
втратили працездатність. Прожитковий мінімум визначається на кожний рік законами «Про Державний бюджет України».

Посилається на те, що можливі доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, вважаю безпідставними. Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Зазначає, що на даний час він отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в значно нижчому розмірі, в зв'язку з чим звернувся до Відповідача 1 із заявою про проведення перерахунку основної та додаткової пенсії відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ. Однак відповідач 1 відмовляє у проведенні перерахунку та повідомляє, що нарахування проводиться правильно.

Вважає відмову у проведенні перерахунку протиправною, оскільки за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягають стаття 51 та стаття 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року), а не Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 1375 від 23.12.2009 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Законом прав.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того зазначає, що також відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ він, як інвалід II групи має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат. Однак отримує щорічну допомогу на оздоровлення в значно нижчому розмірі ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв'язку з чим було звернення до відповідача 2 із заявою про проведення перерахунку розміру нарахованої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

Посилається, що відповідач 3 залучений у якості відповідача по справі, оскільки він проводить виплату щорічної допомоги на оздоровлення на підставі наданих відповідачем 2 розрахунків. Однак відповідач 2 відмовляє у проведенні перерахунку та повідомляє, що нарахування проводиться правильно, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.

Вважає відмову у проведенні перерахунку протиправною оскільки за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягає стаття 48 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року), а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Законом прав. У зв’язку з чим звертається з даним позовом до суду.

Позивач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, до суду надано заяву згідно якої просить проводити розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження та прийняти рішення у відповідності з чинним законодавством України, позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, до суду надано заперечення проти позову, згідно яких Управління   Пенсійного   фонду   України   в   Подільському   районі    м.    Києва   з адміністративним позовом ОСОБА_1 не згідне, мотивуючи тим, що  з 01.01.2008 року внесено зміни до ст. 50, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким визначено розміри додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, потерпілим в внаслідок ЧК 1, 2, 3, 4 категорій.

Зазначають, що згідно Закону України «Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України» на 2008 рік додаткова  пенсія  за  шкоду,  заподіяну  здоров'ю,  учасникам   ліквідації наслідків  аварії  на Чорнобильській АЕС 1 категорії 2 групи інвалідності визначена у розмірі 20 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України», станом на 2008 рік затверджені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн.. з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн., згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» - з 1 листопада 2009 року - 573 грн.; згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» затверджені наступні розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн. На підставі викладеного просять суд в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, до суду надано заперечення проти позову, згідно яких вони заперечують проти позовних вимог, тому що вважають їх такими, що не ґрунтуються на нормах права та не відповідають законодавству, оскільки Управління здійснює призначення передбачених чинним законодавством компенсацій та доплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто до їх компетенції належить лише призначення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах визначення права особи на отримання допомоги, внесення відповідних даних про особу до автоматизованої електронної системи та складання відповідних списків-розпоряджень. Зазначають, що всі виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в м. Києві проводиться централізовано Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Посилаються на те, що Управління як найнижча ланка системи органів виконавчої влади, що не є розпорядником коштів Державного бюджету України, не має права брати на себе бюджетні зобов’язання без відповідних бюджетних асигнувань (передбачених у закону України про Державний бюджет України на відповідний рік), а відповідно не може самостійно змінювати суми допомоги та проводити їх перерахунки. Вважають, що зі своєї сторони Управління не порушує ніяких положень Конституції України та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а лише діє в межах повноважень наданих державою, і не має права самостійно змінювати розмір зазначених допомог, а лише призначає їх відповідно до розмірів встановлених законом України про державний бюджет України на відповідний рік та крім того відповідно до ст. 176 ЦК України, юридичні особи створені державою, не відповідають за зобов’язаннями держави. У зв’язку з чим, просять визнати їх дії правомірними та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до них відмовити повністю.

Представник відповідача 3 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, до суду надано заперечення проти позову, згідно яких зазначають, що ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надає право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в співвідношенні до певної кількості мінімальних заробітних плат, в залежності від статусу постраждалих.

Посилаються на те, що щорічна допомога на оздоровлення позивачці призначена розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації. Розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно п. 4.1. Положення, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 року № 65, Центр здійснює вхідний облік документів з питань призначення соціальних допомог, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення. Строків оформлення документів (тижневий термін пп.4.3. Положення) на виплату щорічної допомоги на оздоровлення Центром не було порушено, документи з питань виплати допомоги передані у державне підприємство зв'язку (банківську установу). Допомога за 2010 рік виплачена 08.09.2010 року у розмірі 120 грн.

Зазначають, що ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  регламентує, що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а відповідно до п. 6 ст.116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України. Частиною другою ст. 95 Конституції України визначено, що будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2010 рік встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань передбачених за відповідними бюджетними програмами. Дана норма закону була реалізована шляхом застосуванням Постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року до щорічної допомоги на оздоровлення в 2010 році. Стаття вище зазначеного закону не конституційним не визнавалася.

Посилаються на те, що Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Але, згідно Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативно-правовим актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше».

Виходячи з викладеного вважають, що пріоритетним є положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Зазначають, що центр незаконних рішень, дій чи бездіяльності щодо нарахування допомоги не вчиняв, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», незаконною не визнавалась та не була скасована. Крім того заперечують і проти стягнення витрат на правову допомогу, оскільки між сторонами не укладений договір про надання правової допомоги. На підставі викладеного просять в задоволенні позову відмовити, а розгляд справи проводити без участі їх представника.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність зазначених осіб на підставі наявних в справі доказів відповідно до вимог ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку у відповідача 1, є інвалідом ІІ групи безстроково та відноситься до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, зв'язок інвалідності із Чорнобильською катастрофою підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК (а.с. 12, 13, 14).

Судом встановлено, що позивач звертався із заявою до відповідача  1 про перерахунок його пенсії (а.с.15), однак як вбачається з Листа УПФУ в Подільському районі м. Києва від 03.02.11 року № 284/Д-237 (а.с.16), останні відмовили йому в перерахунку пенсії та роз’яснили, що у випадку незгоди з відповіддю він має право звернутися до ГУ ПФУ в м. Києві чи до суду.

          Судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».          

          Так відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії  особам,  віднесеним  до  категорій  1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б)  додаткової  пенсії  за  шкоду, заподіяну  здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

          Відповідно до ч. 4 ст. 54 зазначеного Закону, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

          Крім того як встановлено в судовому засіданні позивачка отримує додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю.

          Так відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  за  наявності  у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Законом України від 28.12.2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України» було внесено зміни до статті 50 та ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими,  особам,  віднесеним  до  категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, а саме  інвалідам II  групи  - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та встановлено, що у  всіх  випадках  розміри  пенсій  для  інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть  бути нижчими, зокрема для інших інвалідів,  щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по II  групі  інвалідності  -  120   процентів   прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зазначені зміни, внесені до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України», зокрема, нова редакція статті 50 та статті 54, визнано такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно норми статей 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» поновили свою дію в попередній редакції з 22.05.2008 року.

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, яке має преюдиціальне значення для судів загальної  юрисдикції, внесення змін до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  визнано неконституційними, а також визначено позицію Конституційного Суду, яка полягає в тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина, суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача зробити перерахунок і виплатити йому основну та додаткову пенсію у встановленому Законом розмірі з урахуванням проведених виплат, підлягають задоволенню.

Також підлягає задоволенню позовна вимога позивача і про визнання дій посадових осіб УПФУ в Подільському районі м. Києва неправомірними, оскільки останні знаючи про наявність Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року, яким зміни до ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано неконституційними, відмовили позивачу в перерахунку пенсії.   

Судом встановлено, що позивач крім того має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся  до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про перерахунок та виплату їй щорічної допомоги на оздоровлення (а.с. 17).          

Згідно Листа Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № Д-36 від 03.02.2011 року, останні  зазначили, що до компетенції управління належить лише призначення даного виду допомоги, в межах визначення права особи на отримання такої допомоги, шляхом внесення відповідних даних про особу отримувача до єдиної автоматизованої електронної системи та складання списків-розпоряджень. Підготовка документів на виплату та безпосередньо виплата даного виду допомоги в місті Києві проводиться централізовано Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 року № 65). Відтак, в межах компетенції управління може надати інформацію лише про призначену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 120грн. Також звернули  увагу, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Управління, як найнижча ланка системи органів виконавчої влади, не є розпорядником коштів Державного бюджету та не має права брати на себе бюджетні зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань (передбачених у законі України про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно, не може самостійно змінювати суми допомог та проводити їх перерахунки. А тому Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації не вправі задовольнити вимоги (а.с.18).

          Стаття 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначає, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах, зокрема інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат.

Згідно наданих суду письмових пояснень відповідача 3, останні при виплаті позивачу щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік керувалися не нормою зазначеного спеціального Закону, а постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що при вирішення даного спору підлягають застосуванню саме ст. 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».          

Судом встановлено, що Законом України від 28.12.2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України» було внесено зміни до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими текс зазначеної статті було викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зазначені зміни, внесені до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України», зокрема, нова редакція статті 48, визнано такими, що не відповідають Конституції України і відповідно норми статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» поновили свою дію в попередній редакції з 22.05.2008 року.

Як вже зазначалося вище згідно з положеннями Конституції України, Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, яке має преюдиціальне значення для судів загальної  юрисдикції, внесення змін до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  визнано неконституційними, а також визначено позицію Конституційного Суду, яка полягає в тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина, суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов’язання відповідачів зробити перерахунок і виплатити їй щорічну допомогу на оздоровлення у встановленому ст. 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі за 2010 рік, підлягають задоволенню.

Крім того підлягає задоволенню вимога позивача і про визнання дій  відповідачів 1, 2, 3 неправомірними, оскільки останні знаючи про наявність Рішення Конституційного суду України від 22.05.08 року, яким зміни до ст.ст. 48, 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано неконституційними та знаючи про загальні засади пріоритетності Законів над урядовими нормативними актами, здійснили неправильну виплату позивачу пенсії , як основної так і додаткової та допомоги на оздоровлення, а в подальшому відмовили йому у їх перерахунку та виплаті.

Також на користь позивача з Державного бюджету України підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн. 00 коп., відповідно до вимог ст. 90 КАС України.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідачів здійснювати подальшу виплату пенсії та допомоги на оздоровлення в майбутньому, то в ній необхідно відмовити, оскільки на день розгляду справи факт порушення прав позивача відповідачами в майбутньому не може бути відомим, а тому і не може бути предметом розгляду в даному судовому засіданні.

На підставі викладеного, ст.ст. 8, 21, 22, 64, 85, 91, 95, 96, 150 Конституції України, ст.ст.  48, 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 158-163, 186 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності), основної пенсії згідно вимог ст. 50, 54 Закону України   «Про   статус і соціальний   захист   громадян, які   постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне   страхування»,   з   урахуванням встановленого законодавством   прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 03.02.2010 року з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації усунути порушення і провести перерахунок ОСОБА_1 згідно ст. 48 Закону України Закону України «Про   статус   і   соціальний   захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних   заробітних плат з 03.02.2010 року.

Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 згідно ст. 48 Закону України «Про   статус   і   соціальний   захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних    заробітних плат з 03.02.2010 року.

В іншій частині вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  цього Кодексу,  а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

Якщо суб'єкта владних  повноважень  у  випадках  та  порядку, передбачених  частиною  четвертою  статті 167 цього Кодексу,  було повідомлено  про  можливість  отримання   копії   постанови   суду безпосередньо   в   суді,  то  десятиденний  строк  на  апеляційне оскарження постанови суду  обчислюється  з  наступного  дня  після закінчення  п'ятиденного  строку  з  моменту  отримання  суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість  отримання  копії постанови суду.

Суддя                                                                      Декаленко  В.  С.