УКРАЇНА

Справа № 2-536/2011

"27" липня 2011 р.         

   РІШЕННЯ  

          іменем України

01 липня 2011 року  Первомайський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Русанової Т.Т., розглянувши у відсутність осіб, які беруть участь у справі, цивільну справу за позовом Прокурора м. Первомайська в інтересах держави в особі Первомайської МБЛ  до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином на лікування потерпілого, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м.Первомайська звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 2 червня 2009 року приблизно о 00 год.20 хв. ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, з проникненням в житло, та діючи із корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, через калитку огорожі проникли в двір будинку за адресою: АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Перебуваючи надворі за вказаною адресою ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, діючи узгоджено між собою, переслідуючи корисливу мету, направлену на напад з метою заволодіння індивідуальним майном потерпілого, з проникненням в житло, підійшли до кухні, розташованої у дворі будинку за вказаною адресою. В цей момент з літньої кухні вийшов потерпілий ОСОБА_4 і побачивши сторонніх осіб, які проникли в двір його будинку в нічний час, здійснив декілька пострілів у бік ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 із належного йому пістолета «Zoraki».

Після чого ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні діяння, спрямовані на напад з метою заволодіння індивідуальним майном потерпілого, з  проникненням в житло, підійшли до потерпілого ОСОБА_4, де ОСОБА_1 з насиллям, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, дерев’яним предметом наніс не менш одного удару в область голови ОСОБА_4, від якого останній впав на землю, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2, продовжуючи спільний злочинний намір, на протиправне заволодіння майном потерпілого, діючи узгоджено, групою осіб застосували по відношенню до потерпілого фізичне насильство, небезпечне для життя і здоров’я, почали наносити удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівкам потерпілого ОСОБА_4 та пригнітивши волю до опору ОСОБА_4, спричинив при цьому потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких ОСОБА_4 помер.

Вироком Первомайського міського суду від 30.07.2010 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст.121 КК України.

Згідно довідки-рахунку Первомайської МБЛ потерпілий ОСОБА_4 у зв’язку з отриманням тілесних ушкоджень, знаходився на лікуванні з 02.06.2009 р. по 08.06.2009 р., а всього 6 днів у реанімаційному відділенні та на його лікування держава в особі Первомайської МБЛ затратила 2 270,28 грн.

Ч.4 ст.28 КПК України встановлено, що особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальній справі, має право пред’являти його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На підставі ст. 1206 ч.1 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Таким чином, злочинними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була завдана матеріальна шкода Первомайській МБЛ на загальну суму 2 270,28 грн., яка має бути відшкодована ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно грошову суму 2 270,28 грн. на користь закладу охорони здоров’я в особі Первомайської БМЛ.

Від прокурора та представника позивача надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність та повну підтримку позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не з’явились, оскільки відбувають покарання в місцях позбавлення волі. У письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що вважає суму стягнення завищеною. Засуджений ОСОБА_1 позов не визнав, посушись на те, що потерпілі заявляли позов про відшкодування лікування ОСОБА_4, який доданий до кримінальної справ.

Дослідивши представлені докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 93-1 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 цього Кодексу.     У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті.    У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 6, статтями 7, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

В суді встановлено:

Згідно з вироком Первомайського  міського суду від 30.02.2010 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в скоєнні злочинів, передбачених ст.. 187 ч.4, 121 ч.1 КК України  за таких обставин: 02.06.2009 року, біля 00.20 годин, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, діючи разом з корисливих мотивів вчинили розбійний  напад з метою заволодіння чужим майном в АДРЕСА_1,  з проникненням у житло  громадянина ОСОБА_4 . При цьому  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосували фізичне насильство,  завдавши ОСОБА_4 йому легкі, середньої тяжкості та небезпечні для життя тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого, зокрема перелом 8-9 ребер, розрив селезінки.  /с.8-12/

          Згідно з рахунком-рєстром  на надання послуг  в Первомайській БМЛ ОСОБА_4 знаходився на лікування в реанімаційному відділенні  з 02.06.2009 по 08.06.2009 року. Вартість одного ліжко-дня склала 378,38 грн.,  загальна вартість лікування 2270,28 грн. /с.3/

          Згідно з розрахунком вартості одно ліжко-дня у його вартість входить заробітна плата відділення та допоміжних підрозділів, загальногосподарські витрати, медикаменти, харчування, транспортні послуги,  відрахування на поточний ремонт та інші послуги. /с.4-6/

          Посмертний епікриз з зазначеними  у ньому тілесними ушкодженнями  ОСОБА_4  відповідає відомостям у вироку суду про тілесні ушкодження спричинені умисно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цьому потерпілому./с.7/

          При постановленні вироку  від 30.07.2010 року суд стягнув з засуджених  на користь гр.. ОСОБА_7 на відшкодування витрат на лікування  та поховання ОСОБА_4 7482 грн., до цієї суми не ввійшли витрати лікувального закладу на зарплату персоналу, утримання приміщення  та інші, зазначені у розрахунку вартості одного  ліжко-дня.

          Надані суду докази не містять протиріч та повністю  підтверджують  обґрунтованість  позову  прокурора.  

            Керуючись ст.1206 ЦК України,  ст. 93-1 КПК України, ст.. ст. 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги прокурора м. Первомайська  задовольнити.

Стягнути з  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, відбуває покарання у Брянківській виправні колонії № 11,  та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, відбуває покарання  у Краснолуцькій виправній колонії № 19, солідарно 2 270,28 грн. на користь Первомайської Багатопрофільної міської лікарні, рах. 35421009001138, код 26271535, МФО 804013.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір  на користь держави в сумі  25,5 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 60 грн. на розрахунковий рахунок 31218259700054 в УДК м. Первомайська код  24053509, МФО 804013.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір  на користь держави в сумі  25,5  грн.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 60 грн. на розрахунковий рахунок 31218259700054 в УДК м. Первомайська код  24053509, МФО 804013.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міський суд Луганської обл. протягом  десяти  днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя Первомайського міського суду                                                  Т.Т. Русанова