Справа №  1-563/11

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

20 червня 2011 року           Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                                                                       ПАВЛЕНКО О.О.

при секретарі                                                                       БОЖОК Ю.Р.

за участю прокурора                                                             ОТРОША В.М.

захисника                                                                                 ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу по обвинуваченню  

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою АДРЕСА_2, раніше судимого 17.02.2010р. Оболонським районним судом м. Києва за ч.1 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 будучи раніше судимий, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив умисний злочин проти власності при наступних обставинах

05.11.2010р. близько 23-00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. Фрунзе, 121, в м. Києві побачив ОСОБА_3, яка тримала у руках мобільний телефон. В цей час у нього виник умисел на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих спонукань, ОСОБА_2 підбіг до ОСОБА_3 та з руки вихватив мобільний телефон марки "Samsung GT-S 5230" вартістю 1300 грн., в якому знаходилась флеш - карта об'ємом 2 Гб вартістю 80 грн., картка мобільного оператора зв'язку "Київстар" вартістю 25 грн., на рахунку якої було 5 грн., та навушники, які входили у вартість телефону, тим самим повторно, відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_3, чим заподіяв останній майнову шкоду на загальну суму 1410 грн., після чого з місця вчинення злочину зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст. 186 ч.2 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердив покази, які давав на досудовому слідстві, визнав усі фактичні обставини вчинення злочину, заподіяні збитки, запевнив, що у вчиненому щиро кається.  

ОСОБА_2 пояснив, що 05.11.2010 року з 16 год. і до 22 год. 30 хв. він  перебував в кафе «Росинка», що розташоване по вул. Фрунзе в м. Києві та вживав спиртні напої. В якийсь момент, він побачив двох дівчат та хлопців, які сиділи за сусіднім столиком. В цей час він вирішив підійти та познайомитися з однією з дівчат, яка йому сподобалася. Підійшовши до даного столика, він привітався, попросив у хлопців 2 гривні, щоб замовити пісню. Один із хлопців дав йому дві гривні і він пішов. Через деякий час, коли побачив, що дівчата залишилися самі, то він підійшов знову до дівчат і почав з ними знайомитися. Коли до столику підійшли хлопці, то він залишив дівчат і пішов до своїх знайомих. Через деякий час, близько 22 год. 30 хв. він вийшов з приміщення даного кафе та направився додому. В якийсь момент, він побачив, що перед ним йде та сама компанія, яка сиділа у кафе. Знаходячись поблизу кафе «Пінгвін», він помітив, що двоє хлопців чомусь зупинилися, а дівчина, яка йому сподобалася у кафе, йшла сама. Він почав йти за нею, з метою щоб її наздогнати, познайомитися ближче та провести додому, оскільки на той час він зрозумів, що вона попрощалася з хлопцями і йшла додому сама. Дана дівчина в цей час здається розмовляла по телефону і не звертала на нього уваги. Тоді, він побачив, що у неї в руках мобільний телефон, і у нього виникло бажання заволодіти даним телефоном. Він швидко підійшов до неї, можна сказати навіть підбіг, та з руки, якої саме він не пам’ятає, вихватив у неї мобільний телефон, та почав тікати в сторону парку «Куренівський». Дівчина кричала йому в слід, що саме він не пам’ятає. Пробігши метрів 50, він подивився назад, побавив, що за ним ніхто не біжить, збавив темп та почав спокійно йти, щоб не привертати на себе увагу. У одному із дворів, він дістав з мобільного телефону сім карту та викинув її у смітник. Прийшовши додому, він у викрадений ним телефон вставив свою сім-карту, здійснив декілька дзвінків, після цього вимкнув телефон та почав відпочивати. 06.11.2010 року, приблизно о 10 год. 00 хв. він поїхав на «Караваєві дачі», а саме на радіо ринок в м. Києві, та продав викрадений ним мобільний телефон невідомому чоловіку за 400 грн. Частину даних грошей він витратив на власні потреби, а решту 300 грн. віддав мамі, повідомивши, що заробив на роботі.

Підсудний ОСОБА_2 попросив слухати справу по спрощеному порядку, відмовився від дослідження доказів, від допиту потерпілих, свідків та письмових доказів, які наявні в справі, пояснив, що правильно розуміє зміст вказаного клопотання, про  що надав письмову заяву від 20.06.2011 року.

Відповідно до ч.3  ст.299 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з’ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз’яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову  у апеляційному порядку.

Аналізуючі досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що  винність підсудного ОСОБА_2 знайшла своє повне підтвердження в ході судового засідання і  дії підсудного ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за ст. 186 ч. 2 КК України, так як він своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна(грабіж), вчинений повторно, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст 186 КК України.

Обираючи покарання  ОСОБА_2, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання , межі санкції ч.2 ст.186  КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких, особу винного, який окрім скоєного характеризується позитивно.

Обставиною, що пом’якшує покарання, суд визнає щире каяття  ОСОБА_2, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України.

 Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння, що передбачено п 13  ст.67 КК України.

 Враховуючи вказані обставини, суспільну небезпеку скоєного, суд приходить до висновку про необхідність засудження  ОСОБА_2, до  покарання у виді позбавлення волі.

Що стосується покарання ОСОБА_2, то суд вважає за необхідне призначити його у виді позбавлення волі у суворих межах, з огляду на попередню судимість.

Суд, з огляду на особу підсудного ОСОБА_2, зокрема, що він раніше неодноразово судимий, не знаходить підстав для застосування до підсудного ОСОБА_2 ст. 69 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для  виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ст. 28 КПК України, особа , яка зазнала шкоди від злочину, має право пред'явити позов до особи, яка вчинила злочин.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги цивільного позивача ОСОБА_3 по справі підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки їх доводи ґрунтуються на досліджених доказах, підсудний у повному обсязі визнав позовні вимоги, які до нього пред’явлено.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України та призначити покарання, у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 п.1 КК України, приєднати до вироку частину не відбутого покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 17.02.2010 року, та остаточне покарання призначити у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін – тримання під вартою в Київському СІЗО.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 17.11.2010 року.

Цивільний позов заявлений по справі задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1 410 (одну тисячу чотириста десять) грн. 00 коп.(а.с.38)

Речові докази по справі коробку з під викраденого мобільного телефону та гарантійний талон на мобільний телефон – залишити у розпорядженні потерпілої. (а.с.25-26)

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд протягом 15 діб з часу його проголошення, а засудженому в той же строк з моменту отримання копії вироку суду.

Суддя                                                                                Павленко  О.  О.