Справа №  2-781/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 липня 2011 року Косівський районний суд, Івано-Франківської області  в складі:

головуючої-судді: Крилюк М.І.,

                   секретаря: Пітеляк С.С.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Старокутської сільської ради,  треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 3/6 частини будинковолодіння,

   в с т а н о в и в :

       ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Старокутської сільської ради,  треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 3/6 частини будинковолодіння.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2. померла мати позивача ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_3. помер його вітчим ОСОБА_7, які проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1. При житті мати не залишила заповітного розпорядження відносно належного їй майна, а тому після її смерті спадкоємцем по закону належного їй майна став ОСОБА_7, оскільки ніхто, крім нього, не звертався із заявою про прийняття спадщини.  ОСОБА_7 належним чином розпорядився своїм майном та склав заповітне розпорядження в користь ОСОБА_2  Померлим при житті належало по 1/6 частині будинковолодіння, що розташоване  в АДРЕСА_1. А тому, після їх смерті відкрилась спадщина на 2/6 частини вказаного будинковолодіння.

На даний час він має намір оформити право власності на спадкове майно, однак відсутність відомостей про власність на дане будинковолодіння позбавляють його такої можливості. Просить позов задоволити та визнати за позивачем право власності на 3/6 частин житлового будинку та 3/6 частин огорожі в АДРЕСА_1, враховуючи те, що 1/6 частина будинковолодіння належить йому. Просить позов задоволити.

Представник Старокутської с/ради подала до суду зяву в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги с/рада визнає.

Треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов не визнали та пояснили, що вони до суду не зверталися про визнання за ними права власності на спадкове майно та про існування заповіту їм не відомо. А тому вважають, що брат не має права на спадщину, яка залишилась після смерті батьків і заповіт який складений батьком вони не визнають. Просять в позові відмовити.

Суд, вислухавши представника позивача та третіх осіб, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено в судовому засіданні господарство, що розташоване в АДРЕСА_1 належало до суспільної групи колгоспників та в склад двору входили ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що стверджується рішенням Старокутської с/ради №22 від 26.10.2006р.

Відповідно до постанови Пленуму ВС України  від 22.12.1995р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору ( у цей строк не включаються час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

 Так, згідно матеріалів справи  вбачається,  що станом на 15.04.1991 року ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали у господарстві, яке відносилось до суспільної групи колгоспників і являлось спільною власністю усіх членів даного двору, що передбачено нормами ЦК України 1963року. Розміри часток членів двору являлись рівними, що зазначено в постанові Пленуму ВС України  від 22.12.1995р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

А згідно ст.355ч.1 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). У відповідності до ст.368ч.1 вказаного Кодексу спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Ст. 372ч.2 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до рішення Старокутської с/ради від 26.10.2006р. вбачається, що с/рада визначила частки в спільному сумісному майні колишнього колгоспного двору головою якого був ОСОБА_8 Тобто, власниками по 1/6 частці визнано ОСОБА_8 та ОСОБА_6, ОСОБА_2 та третіх осіб по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  

Як стверджується копіями свідоцтв про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2. померла мати позивача ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_3. помер вітчим ОСОБА_7, які проживали в АДРЕСА_1.

Після смерті матері спадщину прийняв батько, оскільки інші члени двору не звертались у передбаченому законом порядку з заявою про прийняття спадщини, про що не заперечили ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. та після спливу 6-ти місячного терміну треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 мали можливість звернутися до суду у встановленому законом порядку для оформлення права на спадкове майно померлого чи вступити в його управління. Будь - яких даних про те, що вони скористались цим правом суду не представлено, а також вони не навели законних підстав чому із 2004р. по даний час вони не зверталися за оформленням свого права на спадкове майно. А тому, суд вважає, що вони пропустили строк звернення до суду, як це передбачено вимогами ст.257 ЦК України.Крім цього, і при розгляді даної справи вони не ставлять будь-яких вимог.

Згідно матеріалів справи вбачається, що померлий ОСОБА_7 за життя належним чином розпорядився своїм майном та склав заповітне розпорядження відносно свого майна в користь ОСОБА_2, що стверджується копією заповіту від 26.12.2003р.

Згідно ст.1223 ч.1 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а так як померлий ОСОБА_8 все своє майно згідно вище вказаного заповіту заповів позивачу, а тому він являється спадкоємцем по заповіту після його смерті, а саме 2/6 частки майна колгоспного двору.

Таким чином, за ОСОБА_2 слід визнати право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що розташоване в АДРЕСА_1, яке складається з 3/6 частин житлового будинку та 3/6 частин огорожі.

       На підставі наведеного ст.328 ЦК України та керуючись ст.ст. 213-215  ЦПК України, суд,-

   в и р і ш и в:      

          Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що розташоване в АДРЕСА_1, яке складається з 3/6 частин житлового будинку та 3/6 частин огорожі.

      Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

         Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: