Справа №  2-756/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 липня 2011 року                                                                               м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :  

          Головуючого –судді : Цалин Б.М.

          Секретаря –Губчук Д.Ю.

          з участю представника позивача: ОСОБА_1

          представника відповідача: ОСОБА_2

          розглянувши у відкритому, судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, відшкодування моральної шкоди, -

                                                  В С Т А Н О В И В :

          Позивач, ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, відшкодування моральної шкоди.

          В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав, суду пояснив, що 06 вересня 2010 року відповідачка у справі ОСОБА_4 позичила у позивача, грошові кошти у сумі 10 000 доларів США. За домовленістю з ОСОБА_4 позичені гроші вона зобов”язувалася повернути йому до 05 березня 2011 року. Факт укладення між сторонами договору позики, передачі та отримання ОСОБА_4 грошей у розмірі 10 000 доларів США стверджується власноруч написаною розпискою. В підтвердження своїх добросовісних намірів щодо належного  виконання зобов”язань про повернення позивачу грошей відповідачка зі своєї ініціативи особисто звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 де підписала 02.09.2010 року довіреність на ім”я позивача, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що вона доручає продати за ціну і на умовах на розсуд кожного з них належне їй нерухоме майно та земельні ділянки, що знаходяться в с.Город Косівського району. В обумовлений борговою розпискою строк ОСОБА_4 позичених у позивача коштів не повернула. Більше того, через приватного нотаріуса Івано-Франківського міського округу, передала заяву про те, що вона скасовує свою довіреність на  ім”я позивача. Все це свідчить про те, що відповідачка в справі ОСОБА_4 не бажає добросовісно та добровільно виконати взяті на себе зобов”язання щодо повернення позичених у позивача грошей. Крім майнової шкоди відповідачка також заподіяла позивачу і моральну шкоду. Усвідомлення можливої втрати такої значної для нього суми грошей, викликали у нього глибокі моральні переживання і істотно погіршили стан його здоров”я. Перебуваючи на амбулаторному лікуванні ОСОБА_3, потрібні були кошти, про що він ставив до відома ОСОБА_4 однак його спроби добровільного досудового врегулювання спору не дали позитивного результату. Просить позов задоволити, стягнути з ОСОБА_4, в користь ОСОБА_3, 80 929 грн. боргу та 5000 грн. моральної шкоди, а також понесені позивачем судові витрати в загальній сумі 4979 грн.

Представник відповідачки, ОСОБА_4, ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_3 заперечив, суду пояснив, що ОСОБА_4 заперечує факт наявності боргового зобов”язання, перед ОСОБА_3 Наявна в матеріалах справи боргова розписка від імені ОСОБА_4 не є доказом досягнення згоди між сторонами всіх істотних умов договору, окрім того у вказаній розписці визначено борг в сумі 10 000 доларів, в той час як в силу вимог ст. 192 ЦК України встанолено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.  Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. В борговій розписці ОСОБА_4 не конкретизовано валюту грошового зобов”язання, що і унеможливлює висновок про предмет спірного договору, та досягнення згоди між сторонами щодо валюти зобов”язання. Вважає неукладеним вказаний правочин (договір) за відсутності встановлених законодаством умов, необхідних для їх укладення а саме за відсутності згоди за всіма істотними умовами договору. Просить в позові відмовити.     

          Суд, вислухавши сторони та  вивчивши матеріали справи, вважає позов підставним та таким, що підлягає частково до задоволення із наступних підстав:

          З письмової розписки ОСОБА_4 (а.с.11)  вбачається, що вона позичила в ОСОБА_3 10 000 доларів терміном на шість місяців до 5 березня 2011 року. Розписка датована 06.09.2010 року та підписана відповідачкою ОСОБА_4

          Представником відповідачки, ОСОБА_2 заявлялось письмове клопотання (а.с.50) про призначення почеркознавчої експертизи за для встановлення чи виконано рукописний текст та підпис в борговій розписці саме відповідачкою в справі ОСОБА_4 Під час судового розгляду справи представник відповідачки відмовився від вказаного клопотання, пояснив, що відповідачка ОСОБА_4 не заперечила самого факту написання та підпису, наявної в матеріалах справи боргової розписки від 06.09.2010 року, однак пояснила , що така розписка нею була написана під тиском зі сторони самого позивача.

           В силу вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

А ні відповідачкою, а ні її представником не надано суду жодного доказу в підтверження їх заперечення позову, а саме щодо написання відповідачкою боргової розписки під примусом чи тиском зі сторони позивача.

          Заперечення  представника відповідачки, позовних вимог з підстав не досягнення сторонами всіх умов договору - боргового зобов”язання та не конкретизованості іноземної валюти в борговій розписці спростовується заявою самої відповідачки ОСОБА_4, що подана, вже після надходження вказаного позову на розгляд суду,  в прокуратуру Косівського району 05.05.2011 року та відібраними в неї 16.05.2011 поясненнями, в яких ОСОБА_4 визнає факт власноручного написання нею боргової розписки та отримання 06.09.2010 року від позивача в справі ОСОБА_3 в кредит - борг грошові кошти в сумі 10 000 доларів США з терміном повернення до 05.03.2011 року. Вказані кошти остання брала в борг в позивача, за для погашення її кредитного зобов”язання  в “ОТіПі Банку”.  А також ОСОБА_4 підтвердила факт добровільної передачі в заставу належного їй нерухомого майна та земельних ділянок, про що і видала на ім”я позивача нотаріально посвідчене доручення, яке в дальнійшому скасувала.    

          Відповідачкою не надано суду жодного доказу в підтверження нею виконання із її сторони свого боргового зобов”язання, повернення позивачу грошей.

З довідки НБУ вбачається, що станом на 06.09.2010 року (а.с.20, 21) курс долара США становив 790.8200 за 100 одиниць.

Із змісту боргової розписки (а.с.11) вбачається, що сторони фактично погодили всі істотні умови, як це передбачено ст.207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.

          Відповідно до вимог ст.ст.526, 530, 612 ЦК України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк, а боржником є особа яка прострочила або не приступила до виконання зобов"язання.  Стаття 524 ч.2 ЦК України дає право сторонам визначити грошовий еквівалент зобов"язання в іноземній валюті.

          Ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).  

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, він зобов”язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу в якій передбачено, що боржник не звільняється від  відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми, якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Наявність боргового зобов”язання ОСОБА_4перед позивачем також доводиться і довіреністю від 02.09.2010 р (а.с.12) що видана приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_5., згідно якої ОСОБА_4 довірила ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, продати за ціну і на умовах на розсуд кожного з представників належні їй магазин, земельну ділянку площею 0,0210 га., що знаходяться в АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,1059 га., призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2, для чого надає кожному з них право самостійно бути її представником. А також, відповідачка, залишає позивачу правоустановчі документи на вищевказані об”єкти (а.с.13-18).

Розрахунком суми позову (а.с.24-25) стверджено, що  загальна сума заборгованості відповідачки складає 80 929, 00 грн (вісімдесят тисяч дев”ятсот двадцять дев”ять 00 копійок ) грн.

          Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

          Як вбачається з ст. 1167 ЦК України, моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини.

Згідно п.5 Пленуму Верховного суду України вд 31 березня 1995 р.  N 4 ( v0004700-95 ) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”справах   про   відшкодування   моральної   (немайнової)   шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому  з'ясуванню  при  вирішенні  спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:  наявність  такої  шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в   її   заподіянні.   Суд,   зокрема,   повинен   з'ясувати,  чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних  чи  фізичних страждань  або  витрат немайнового характеру,  за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,  в якій грошовій  сумі чи  в  якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

          Із консультативної довідки (а.с.23) виданої 12.04.2011 року Івано-Франківською обласною клінічною лікарнею, вбачається що, ОСОБА_3 01.11.2010 р. отримав важку черепно-мозкову травму, лікувався в ОКЛ і був виписаний з діагнозом забій головного мозку середньої важкості, перелом кісток черепа.

          Суд звертає увагу, що лікування позивача не знаходиться в причинному зв”язку із діями відповідачки щодо невиконання нею свого боргового зобов”язання а тому в межах розумності та справедливості, в наслідок недобросовісного виконання відповідачкою взятих перед позивачем зобов”язань,  підлягає до часткового відшкодування моральна шкода, а саме в сумі 1000 грн

          На підставі наведеного ст. ст. 23, 625,1046,1050,1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

                                                                   В И Р І Ш И В :

          Позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_4, 1975 року народження, жительки АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_3, 1958 року народження, жителя АДРЕСА_3 80 929 (вісімдесят тисяч дев»ятсот двадцять дев»ять) грн. заборгованості за договором позики та 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.

      Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 979 грн оплачених судових витрат та 4000 грн - понесених витрат на юридичну допомогу, а всього 4979,00 грн (чотири тисячі дев»ятсот сімдесят дев»ять) грн.судових витрат.

   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                             Цалин Б.М.