копія
Справа № 22-2264/2007 року головуючий в І-й інстанції: Граб Л.С.
категорія: 39, 41 доповідач: Бережний С.Д.
рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«10» січня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Бережного С.Д.,
суддів: Гуменюк Н.І., Матковській Л.О.,
при секретарі: Гребелюк Т.Б.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
та представників відповідача: Сітнікова А.В. та Кривдика О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляцію ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від «25» грудня 2006 року.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 та її представника на підтримку апеляції, пояснення представників відповідача Сітнікова А.В. та Кривдика О.І. в заперечення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
«26» червня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ВАТ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» про стягнення недоплаченої заробітної плати з травня 2003 року по травень 2006 року в сумі 28 150 грн., посилаючись на те, що вона з серпня 1980 року по червень 2006 року працювала на посаді начальника відділу охорони праці. У 1992 році був прийнятий Закон України «Про охорону праці», який прирівняв посади і оклади робітників та спеціалістів з охорони праці з керівниками та спеціалістами технічного персоналу. Однак голова правління підприємства порушував цей закон, оскільки її оклад з 2001 року був набагато меншим за оклади керівників заводу, таким чином за 3 роки з травня 2003 року адміністрація ВАТ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» заборгувала їй 28 150 грн., а саме: за 2003 рік з травня - 4 350 грн., за 2004 рік - 6 600 грн., за 2005 рік - 9 900 грн., за 2006 рік по травень включно - 7 300 грн.
В судовому засідання позивачка зменшила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 18 050 грн., пояснивши суду, що згідно закону її оклад повинен прирівнюватися до посадових окладів керівників основних виробничо-технічних служб, а саме: до головного механіка, головного енергетика, начальника вимірювальної лабораторії.
Рішенням суду першої інстанції у позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким задоволити її позов.
При цьому апелянтка вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки, на її думку суд:
- неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи;
- необґрунтовано відмовив у прийняття доказів;
- неправильно дослідив та дав оцінку доказам;
- порушив та неправильно застосував норми матеріального права.
На думку апелянтки, суд не вірно зробив висновок, що відсутність у позивачки як начальника відділу охорони праці підлеглих є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Представники відповідача в апеляційному суді апеляцію не визнали та просили залишити рішення суду без змін.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1перебувала у трудових відносинах з ВАТ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» з серпня 1980 року по «05» червня 2006 року, а з 1997 року до дати звільнення позивачка займала посаду начальника відділу охорони праці в одній особі без наявності підлеглих осіб, що не заперечується сторонами.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону праці» керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою та заробітною платою прирівнюються до керівників та спеціалістів основних виробничо-технічних служб.
П.1.5 Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 року № 255 передбачено, що керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою та заробітною платою прирівнюються до керівників та спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Разом з тим, такі особи повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, зазначеним у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Вип. 1, розділ 2 «Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності»), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від «16» квітня 1998 року № 24 (з наступними змінами).
За кваліфікаційними вимогами щодо начальника відділу охорони праці згідно Довідника останній керує робітниками відділу.
Зважаючи на те, що у ОСОБА_1 не було в підпорядкуванні працівників, місцевий суд дійшов висновку, що вона хоч і перебуває на посаді начальника відділу охорони праці, однак її посада не відповідає кваліфікаційним вимогам, а тому вона не має права на отримання посадового окладу, передбаченого ст. 15 Закону України «Про охорону праці».
Проте такий висновок місцевого суду є помилковим і суперечить нормам матеріального права.
Відповідно до положення ст. 15 Закону України «Про охорону праці», п. 1.5 «Типового положення про службу охорони праці» від 15.11.2004 року № 255, п. 1.4 Положення «Про службу охорони праці», затвердженого наказом № 39 від 06.02.2006 року головою правління ВАТ «Хмельницький завод будівельних матеріалів», керівники та спеціалісти служби охорони праці своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників та спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Вимог щодо наявності у підпорядкуванні зазначених вище осіб підлеглих працівників ні закон, ні перераховані підзаконні нормативні акти, - не мають.
Дана обставина підтверджується п. 18 Припису територіального управління Держнаглядохоронпраці по Хмельницькій обл. на а.с. 21, в якому відмічено, що служба охорони праці на підприємстві не прирівняна до основних виробничо-технічних служб. Зазначене порушення вимог Закону повинно бути усунуто до 01.05.2001 року головою правління ВАТ «Хмельницький завод будівельних матеріалів». Однак, на порушення вимог припису та зазначених вище нормативно-правових актів, керівник служби хорони праці на підприємстві не був прирівняний за заробітною платою до керівників основних виробничо-технічних служб підприємства.
Дані обставини справи не були належним чином оцінені судом, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке не відповідає вимогам матеріального права і суперечить наявним у справі доказам. Які підтверджують обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо необхідності прирівняння її посади та заробітної плати начальника відділу технічної безпеки до посад і заробітної плати виробничо-технічних служб (головного механіка, головного енергетика, начальника вимірювальної лабораторії) на підприємстві.
Разом з тим, суд виходить з того, що дане звернення до суду повинно бути вчинене у тримісячний строк з дня, коли позивачка дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права, згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України.
З фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з підприємством на підставі трудового договору, однією зі складових якого, є встановлення відповідно окладу за займану нею посаду, даний оклад періодично збільшувався, з чим остання погоджувалась, не оспорюючи його в судовому порядку.
Відмова керівництва ВАТ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» прирівняти заробітну плату позивачки до заробітної плати інших керівників служб підприємства, свідчить про виникнення трудового спору з питань зміни умов трудового договору між сторонами щодо збільшення посадового окладу.
Оскільки ОСОБА_1 звернулась за вирішенням даного трудового спору до суду тільки «26» червня 2006 року, - її позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
На її користь необхідно стягнути різницю в окладі позивачки та керівників відділу головного механіка, головного експерта, начальна вимірювальної лабораторії, яка згідно наявних у справі документів, за 2006 рік складає 1 000 грн.
Таким чином, за 3 місяці ОСОБА_1 повинно бути сплачено додатково 3 000 грн., з відрахуванням з даної суми податку й інших обов'язкових платежів
Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення є відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 303, п.4 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задоволити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від «25» грудня 2006 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.
Стягнути з ВАТ «Хмельницький завод будівельних матеріалів» на користь ОСОБА_13 000 грн. з відрахуванням з даної суми податку й інших обов'язкових платежів
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
судді: /підпис/
Копія вірна, згідно оригіналу
cуддя апеляційного суду Бережний С.Д.