Справа №  2-2194/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22 червня 2011 року року     Подільський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого – судді Декаленко В.С.

при секретарі – Хіміч А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.07.2008 року Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, уклали кредитний договір № 281/ ЕМК/39/2008/980, згідно з умовами якого банк надав 1-му відповідачу кредит на споживчі потреби у національній валюті України на загальну суму 30000, 00 грн. із розрахунку 36,00 % річних строком з 22.07.2008 року по 20.01.2010 року.

Зазначають, що відповідно до п. 3.1.1 Кредитного договору 1-й відповідач повертає кредит та сплачує відсотки згідно Графіку повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до п. 3.1.2.2 у випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту у строк, обумовлений п. 3.1.1 кредитного договору, 1-й відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом або його частини (якщо зобов'язання частково виконані 1-м відповідачем) у розмірі 36,00 % річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці.

Посилаються на те, що за договором поруки від 22.07.2008 року (п. 2.1) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язалися відповідати перед банком як солідарні боржники.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки 2-й відповідач взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням 1-го відповідача, які виникають з умов кредитного договору № 281/ЕМК/З9/2008/980 від 22.07.2008 року і полягають у поверненні кредиту, відсотків, сплаті неустойки та відшкодуванні збитків.

Зазначають, що кредит було отримано 1-м відповідачем 22.07.2008 року, що підтверджується заявою на видачу готівки (меморіальним ордером) від 22.07.2008 року.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кінцевим терміном повернення кредиту є 20.01.2010 року. Однак 1-м відповідачем станом на 05.11.2010 року порушені пункти 1.3, 3.1.1, 5.1.2 договору щодо повернення кредиту та сплаті відсотків за користування коштами. 20.01.2010 року строк кредитного договору закінчився, таким чином 1-й відповідач прострочив термін виконання основного зобов'язання.

Звертають увагу суду на те, що відповідно до п. 8.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту 1-й відповідач сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.2 кредитного договору за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом 1-й відповідач сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.3 кредитного договору у разі порушення 1-м відповідачем строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом 1-й відповідач сплачує банку штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

Зазначають, що станом на 05.11.2010 року за 1-м відповідачем наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 46774, 06 грн., в тому числі:

непогашений кредит – 19635,44 грн.; несплачені відсотки – 12662, 97 грн.; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань – 6401, 05 грн.; штраф за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків – 8074, 60 грн.

Посилаються на те, що у зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті передбачених кредитним договором платежів вони неодноразово повідомляли відповідачів 1,2 про факт виникнення заборгованості та її розмір. Однак на даний час кредитна заборгованість відповідачами так і не погашена. Останні уникають зустрічей з їх представниками і не здійснюють ніяких дій для погашення заборгованості. У зв’язку з чим вимушені звертатися з даним позовом до суду.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про день час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином,  до суду надійшла заява, згідно якої просять провести розгляд справи за їх відсутності за матеріалами справи, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідачі в судове засідання також не з’явилися, про день час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, від відповідача 1 до суду надійшла заява згідно якої остання зазначає, що з позовними вимогами згодна, вимоги визнає та просить розгляд справи проводити в її відсутність,  причини неявки відповідача 2 суду невідомі.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутність зазначених осіб відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 22.07.2008  року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 281/ЕМК/39/2008/980 (а.с.9-10).

22.07.2008 року з метою забезпечення виконання зазначеного кредитного договору між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с. 11), згідно умов якого останній поручився солідарно та в повному обсязі відповідати перед позивачем за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з кредитного договору.

Відповідно до п. 1. Кредитного договору, банк зобов’язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 30 000, 00 грн. строком до 20.01.2010 року включно та сплатою відсотків в розмірі 36 % річних (а.с.9).

Згідно п. 5 Договору, позичальник зобов’язався зокрема, повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадках передбачених цим договором також сплатити неустойку та відшкодувати завдані банку збитки.

Як вбачається з наданого суду Меморіального ордеру № 390 від 22.07.2008 року (а.с.19), відповідачем 1 було отримано кредитні кошти в повному обсязі, а саме в розмірі 30 000, 00 грн., що підтверджує пояснення позивача про належне виконання Банком своїх зобов’язань за кредитним договором.

Згідно ж письмових пояснень позивача, відповідач 1 порушила свої зобов’язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за обслуговування Кредиту, які передбачені умовами Кредитного договору, у зв’язку з чим утворилася заборгованість яка станом на 05.011.2010 року становила 46774, 06 грн. Дані обставини відповідачем 1 не заперечуються.

Крім того факт невиконання відповідачем 1 своїх зобов’язань, об’єктивно підтверджується наданими суду Розрахунками заборгованості (а.с.12, 13).

Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позичальником грошові кошти (кредит) були отриманні в повному обсязі, однак ним свої зобов’язання за Договором, які стосуються повернення кредиту та процентів за його користування, не виконуються, чим порушуються права позивача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зі змісту статті 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов’язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

          Згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2, 8.3 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За порушення строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У разі порушення позичальником строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

Стаття 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вже зазначалося вище в забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору,  22.07.2008 року між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір поруки,  згідно умов якого останній зобов’язався відповідати по зобов’язанням відповідача 1 по Кредитному договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.  

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України,  у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості не тільки з позичальника, а й з поручителя знайшли своє доведення в судовому засіданні і є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного Законодавства.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні  права  щодо  подання  доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.  Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню в повному обсязі.          

Крім того в силу ст. 88 ЦПК України слід стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача  судовий збір в розмірі 467, 74 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 525, 526, 541, 542, 543, 610, 611, 612, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»:

-          заборгованість за кредитним договором № 281/ ЕМК/39/2008/980 від 22.07.2008 року в розмірі 46 774 грн. 06 коп.;

-          судовий збір в розмірі 467 грн. 74 коп.;

-          витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          СУДДЯ                                                                                     Декаленко  В.  С.