Справа №22-а-2094/11Головуючий у І інстанції Кашперська Т.Ц.
Категорія63Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко
05.08.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 березня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду Київської області адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м.Ірпені Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Ірпені Київської області про зобов»язання відповідача провести перерахунок пенсії та зобов»язання відповідача провести нарахування і виплату доплати до пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивачі звернулися до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені, посилаючись на те, що вони є постраждалими внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії. Вказували на те, що отримували державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у значно меншому розмірі ніж передбачено ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважають, що такими діями відповідача порушуються норми вказаного Закону та їх конституційні права. Просили суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з 01.01.2007 року в розмірі 21969 грн. кожному окремо та відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- з 01.01.2007 року в розмірі 2813,85 грн. кожному окремо.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2010 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з УПФУ в м.Ірпені Київської області на користь ОСОБА_2 19665,11 грн. Стягнуто з УПФУ в м.Ірпені Київської області на користь ОСОБА_3 19665,11 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконне, на їх думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 є непрацюючими пенсіонерами, які постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, є особами потерпілими внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії.
Відповідно до ч. 1 ст. 39, ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", їм передбачена доплата до пенсії, як непрацюючим пенсіонерам в розмірі однієї заробітної плати, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Позивачі, оспорюючи дії відповідача вважали, що вони отримували доплату значно нижчу, ніж це передбачено ч. 2 ст. 39, ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим звернулися до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ч. 2 ст. 39, ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суперечить вимогам ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дію положень ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2007 рік, на 2008 рік були призупинені в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп та рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2007, 2008 роки", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, якими було призупинено дію ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивачі мають право на доплату до пенсії за проживання на території посиленого радіоактивного забруднення, згідно вимог ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі заробітної плати, передбаченої Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік", починаючи з 09 липня 2007 року (з дати винесення рішення № 6-рп Конституційним судом України) та Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік", починаючи з 22 травня 2008 року (з дати винесення рішення № 10-рп Конституційним судом України) в розмірі визначеному в Законах про державний бюджет України на відповідний рік, та на перерахунок розміру додаткової пенсії у відповідності до вимог ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (до внесення змін від 07.07.2010 року) встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Але враховуючи, що дана соціальна справа розглядалася судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства, згідно прийнятим 18.02.2010 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами), у зв»язку з чим була застосована загальна позовна давність тривалістю три роки, згідно ст.257 ЦК України.
Суд першої інстанції, з урахуванням вищевикладеного, прийшов до неправильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення вказаних виплат в чітко визначеній сумі, не зазначивши періоду нарахування (перерахування) пенсії та зобов»язання відповідача провести нарахування і виплату доплати до пенсії, оскільки суд не вправі визначати розмір грошової суми, яку належить нарахувати та виплатити позивачам, в зв’язку з тим, що вчинення цієї дії є виключною компетенцією тільки УПФУ в м.Ірпені Київської області. Також, необхідно керуватися Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 –рп2007 та від 22 серпня 2008 року № 10 –рп, якими визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет" на відповідні роки, зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, якими було призупинено дію ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України та ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому, позовні вимоги позивачів, які подали позов 23.03.2010 року, повинні бути задоволенні згідно вимог ст.257 ЦК України та Рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 –рп2007 та від 22 серпня 2008 року № 10 –рп, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга УПФУ в м.Ірпені Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2010 року - підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції –скасуванню в частині стягнення вказаних виплат в чітко визначеній сумі.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну Управління Пенсійного Фонду України в м.Ірпені Київської області задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2010 року змінити частково:
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м.Ірпені Київської області щодо відмови доплати до пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_3 у порядку ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", додаткової пенсії у відповідності до положень ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Ірпені Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, у відповідності до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної заробітної плати встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2007, 2008 роки», починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Ірпені Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, у відповідності до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної заробітної плати встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2007, 2008 роки», починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Ірпені Київської області провести ОСОБА_2 перерахунок розміру додаткової пенсії у відповідності до вимог ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Ірпені Київської області провести ОСОБА_3 перерахунок розміру додаткової пенсії у відповідності до вимог ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року.
В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2010 року залишити без змін.
Копію рішення суду апеляційної інстанції надіслати особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, згідно ч. 3 ст. 197 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.С.Сержанюк
Судді: Р.В.Березовенко
В.О.Фінагєєв