Справа №22-а-8139/11Головуючий у І інстанції Агафонов С.А.
Категорія63Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко
05.08.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 травня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві Київської області про зобов»язання проведення перерахунку доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року позивачка звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві Київської області про стягнення недоотриманої суми щомісячної доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю починаючи з 01.01.2008 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 січня 2010 року позовні вимоги задоволено, а саме, зобов»язано Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві Київської області провести перерахунок і виплатити на користь позивачки недоотриманої щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру, згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, за період з 01.01.2008 року по 04.10.2010 року.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка перебуває на обліку в Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві Київської області, як непрацюючий пенсіонер. Відповідно до паспорта позивачки, вона зареєстрована та постійно проживає в м. Білій Церкві Київської області.
Згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року місто Біла Церква Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5,20 грн.
Позивачка, оспорюючи дії відповідача вважала, що вона отримувала доплату значно нищу, ніж це передбачено ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суперечить вимогам ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дію положень ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2007 рік, на 2008 рік були призупинені в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2007 рік", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Також, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивачка має право на перерахунок доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі передбаченому Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік".
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (до внесення змін від 07.07.2010 року) встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 –рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет" на відповідний рік, зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України та ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Проте, суд першої інстанції, з урахуванням вище викладеного, прийшов до неправильного висновку щодо зобов»язання Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві Київської області провести перерахунок і виплатити на користь позивачки недоотриманої щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру, згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, за період з 01.01.2008 року, оскільки позивачка пропустила строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Також, не можна погодитись з висновком суду в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, обмежившись кінцевим строком перерахунку: по 04.10.2010 року, оскільки вказана щомісячна допомога не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, так як це б обмежувало право позивачки на її отримання, яка повинна виплачуватися постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання допомоги (чи її перерахунок).
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка подала позов до УПФУ в м.Білій Церкві Київської області до суду першої інстанції 26.11.2009 року (а.с.2), тому позовні вимоги позивачки повинні бути задоволенні, згідно вимог ст.99 КАС України та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 –рп, починаючи з 26 листопада 2008 року.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга УПФУ в м.Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 січня 2010 року - підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції –зміні частково в частині визначення періоду проведення перерахування та виплат як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві Київської області задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 січня 2010 року змінити частково: «Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 26 листопада 2008 року».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Копію рішення суду апеляційної інстанції надіслати особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, згідно ч. 3 ст. 197 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.С.Сержанюк
Судді: Р.В.Березовенко
В.О.Фінагєєв