Справа №22-а-7863/11Головуючий у І інстанції Толкачова Л.А.
Категорія63Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко
05.08.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 травня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 31 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов»язання проведення перерахунку доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2009 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про стягнення недоотриманої суми щомісячної доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю за період 1999-2009 роки в розмірі 31466 грн. 20 коп.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 31 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, а саме, поновлено строк звернення до суду, визнано відмову відповідача неправомірною, зобов»язано Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області провести перерахунок і виплатити на користь позивача недоотриманої щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру, згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, за період з 09.07.2007 року по 01 серпня 2009 року. Відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог за період з 1999-2009 роки в розмірі 31466,20 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області, як непрацюючий пенсіонер. Відповідно до паспорта позивача, він зареєстрований та постійно проживає в м.Вишгород Київської області.
Згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року м.Вишгород Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5,20 грн.
Позивач, оспорюючи дії відповідача вважав, що він отримував доплату значно нищу, ніж це передбачено ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суперечить вимогам ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дію положень ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2007 рік, на 2008 рік були призупинені в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2007 рік", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Також, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивач має право на перерахунок доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі передбаченому Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік".
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (до внесення змін від 07.07.2010 року) встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 –рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет" на відповідний рік, зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України та ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Проте, суд першої інстанції, з урахуванням вище викладеного, прийшов до неправильного висновку щодо зобов»язання Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області провести перерахунок і виплатити на користь позивача недоотриманої щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру, згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, за період з 09.07.2007 року, оскільки позивач пропустила строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Також, не можна погодитись з висновком суду в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, обмежившись кінцевим строком перерахунку: по 01 серпня 2009 року, оскільки вказана щомісячна допомога не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, так як це б обмежувало право позивача на її отримання, яка повинна виплачуватися постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання допомоги (чи її перерахунок).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач подав до відповідача заяву з вимогою про проведення перерахування та виплат як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю та отримав відповідь від УПФУ у Вишгородському районі Київської області 01.06.2009 року (а.с.6), тобто з даного часу позивачу стало відомо про порушення його прав, свобод та інтересів, позов до суду першої інстанції позивач подав 19.06.2009 року (а.с.1), тому позовні вимоги позивача повинні бути задоволенні, згідно вимог ст.99 КАС України та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 –рп, починаючи з 01 червня 2008 року.
Колегія суддів вважає, що за період з 09.07.2007 року по 31.05.2008 року у задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити, оскільки згідно ст. 99 КАС України, він пропустив річний строк звернення до суду з адміністративним позовом.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга УПФУ у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 31 серпня 2009 року - підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції –скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 31 серпня 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області ОСОБА_2 у виплаті доплати як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірною.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01 червня 2008 року.
Відмовити в зобов’язанні Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 09.07.2007 року по 31.05.2008 року.
Копію рішення суду апеляційної інстанції надіслати особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, згідно ч. 3 ст. 197 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.С.Сержанюк
Судді: Р.В.Березовенко
В.О.Фінагєєв