Справа №22-а-3517/11Головуючий у І інстанції Заріцький С.М.
Категорія63Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко
05.08.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 травня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов»язання проведення перерахунку доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2009 року позивачка звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про стягнення недоотриманої суми щомісячної доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю за період 2002-2008 роки в розмірі 23702,40 грн.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено, а саме, стягнуто з Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області на користь ОСОБА_2 23702,40 грн. недоотриманої щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру, згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, УПФУ у Вишгородському районі Київської області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі, як непрацюючий пенсіонер. Відповідно до паспорта позивачки, вона зареєстрована та постійно проживає у м.Вишгороді.
Згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року місто Вишгород віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5,20 грн.
Позивачка, оспорюючи дії відповідача вважала, що вона отримувала доплату значно нищу, ніж це передбачено ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суперечить вимогам ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дію положень ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2007 рік, на 2008 рік були призупинені в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2007 рік", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Також, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивачка має право на перерахунок доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі передбаченому Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік".
Позивачка має право на доплату до пенсії за проживання на території посиленого радіоактивного забруднення в розмірі заробітної плати, передбаченої Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" починаючи з 09 липня 2007 року (з дати винесення рішення № 6-рп Конституційним судом України) та Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" починаючи з 22 травня 2008 року (з дати винесення рішення № 10-рп Конституційним судом України) в розмірі визначеному в Законах про державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (до внесення змін від 07.07.2010 року) встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд першої інстанції, з урахуванням вище викладеного, прийшов до неправильного висновку, стягнувши з відповідача на користь позивачки 23702,40 суми недоотриманої щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру в зоні посиленого радіологічного контролю, не встановивши періоду перерахунку та виплати зазначеної доплати, оскільки суд не вправі визначати розмір грошової суми, яку належить нарахувати та виплатити позивачці, в зв’язку з тим, що вчинення цієї дії є виключною компетенцією тільки УПФУ у Вишгородському районі Київської області.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 –рп2007 та від 22 серпня 2008 року № 10 –рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет" на відповідні роки, зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України та ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка подала позов до суду першої інстанції 21.01.2009 року, звернулася до відповідача із заявою про нарахування доплати пенсіонеру проживаючому в зоні посиленого радіологічного контролю, на яку отримала відповідь 08.09.2008 року.
Тому, позовні вимоги позивачки повинні бути задоволенні згідно вимог ст.99 КАС України та Рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 –рп2007 та від 22 серпня 2008 року № 10 –рп, за період з 08.09.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга УПФУ в Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2009 року - підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції –зміні частково в частині визначення періоду проведення перерахування та виплат як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, та в частині нарахування суми доплати проживаючому в зоні посиленого радіологічного контролю.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2009 року змінити частково: «Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіологічного контролю за період з 08.09.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року».
Відмовити у стягненні з Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на користь ОСОБА_2 - 23702,40 грн. недоотриманої щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю.
В іншій частині постанову Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2009 року залишити без змін.
Копію рішення суду апеляційної інстанції надіслати особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, згідно ч. 3 ст. 197 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.С.Сержанюк
Судді: Р.В.Березовенко
В.О.Фінагєєв