Справа № 22-ц-1146/2011
Категорія 20
Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Вакарук В.М., Матківського Р.Й.,
секретаря Возняк В.Д.,
з участю ОСОБА_2, представників ПСП «Карпати» та Угринівської сільської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Карпати» до Угринівської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення сільської ради від 02.10.2003 року, договору купівлі-продажу земельних ділянок від 27 листопада 2004 року та державних актів на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства «Карпати» на рішення Тисменицького районного суду від 22 червня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Тисменицького районного суду від 22 червня 2011 року відмовлено у задоволенні позову приватного сільськогосподарського підприємства «Карпати» до Угринівської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення сільської ради від 02.10.2003 року, договору купівлі-продажу земельних ділянок від 27 листопада 2004 року та державних актів на право власності на земельну ділянку.
У апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Судом не було враховано того, що згідно рішення Станіславського райвиконкому від 26.08.1949 року Станіславській міжгосподарській інкубаторно-птахівничій станції (в даний час ПСП «Карпати») передано двоповерхове приміщення для інкубаторної станції та земельну ділянку площею 6 га для обслуговування інкубаторної станції. Згідно довідки від 09.07.2010 року управління Держкомзему в Тисменицькому районі та довідки від 18.01.2011 року Угринівської сільської ради за міжгосподарським підприємством (в даний час ПСП «Карпати») обліковано 8 га земельної ділянки, в тому числі 2 га ріллі в урочищі «Довга нива» с. Угринів.
Земельна ділянка не була вилучена у ПСП «Карпати» в установленому законом порядку, а тому Угринівська сільська рада не вправі була передати її частину ОСОБА_2
Судом також не було враховано того, що згідно п.5 Постанови ВР УРСР від 18.12.1990 року «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР»з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 громадяни, підприємства,
установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу (в редакції 1991 року) зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності або прав користування.
Апелянт також вважає помилковим застосування судом до спірних правовідносин ст.ст.125 та 126 ЗК України щодо посвідчення права користування чи власності ПСП «Карпати» на земельну ділянку, оскільки відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Не взяв суд до уваги і роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року за №7 про те, що припинення права власності на землю чи права користування земельною ділянкою проводиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та державних актів недійсними.
Суд також не дав належної оцінки тому, що 02.10.2003 року на засіданні сесії Угринівської сільської ради не вирішувалось питання про передачу ОСОБА_2 у власність 0,25 га земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,06 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджено протоколом сесії.
Не дав суд оцінки і тому, що Угринівська сільська рада самовільно провела зміну цільового призначення спірної земельної ділянки із категорії земель сільськогосподарського призначення до категорії земель для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Посилаючись на вищенаведені обставини, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що рішенням Угринівської сільської ради від 02.10.2003 р. ОСОБА_2 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,06 га для ведення особистого селянського господарства на масиві «Довга нива» в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. На підставі вказаного рішення відповідач отримав два державні акти на право власності на земельну ділянку від 31.01.2004 р.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2004 р. ОСОБА_2 відчужив належні йому земельні ділянки відповідачці ОСОБА_3, яка 09.03.2005 р. отримала державні акти на право власності на земельні ділянки.
Вказані рішення, договір купівлі-продажу та державні акти оспорюються позивачем, який посилається на те, що він з 1949 р. являється належним землекористувачем спірної земельної ділянки, який у добровільному порядку не відмовлявся від земельної ділянки, а в установленому законом порядку земельна ділянка у нього не вилучалась.
Відповідно до вимог ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою згідно вимог ст.126 ЗК України посвідчуються відповідно державним актом про право власності на земельну ділянку та державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Позивач не надав суду доказів того, що він є належним користувачем спірної земельної ділянки.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що Державний акт на право користування землею колгоспу «Україна» за 1981 р., у якому стороннім землекористувачем значиться інкубаторна станція, правонаступником якої є позивач, план-схема земельної ділянки за 1949 р., проект формування території та встановлення меж Угринівської сільської ради і с. Угринів за 1999 р., де користувачем земельної ділянки 0,80 га значиться колективне підприємство «Птахівник», правонаступником якого є позивач, не можуть бути доказами того, що позивач є належним користувачем спірної земельної ділянки станом на час виникнення спірних правовідносин.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.06.2006 р. по цивільній справі № 2-1/2006 р. за позовом ПСГП «Карпати» до Угринівської сільської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень ради, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і майном, визнання недійсними державного акту на право приватної власності на землю та свідоцтва про право власності на будинок, повернення майна з незаконного володіння, яким у позові ПСГП «Карпати» відмовлено, встановлено, що позивач був землекористувачем належної Угринівській сільській раді земельної ділянки до кінця 1996 р. Починаючи з 1997 р., земельна ділянка позивачем за цільовим призначенням не використовувалась, була приведена до занедбаного стану, приміщення будівлі інкубаторної станції зруйновано.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2003 р. визнано недійсними державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий КП «Птахівник», та рішення Івано-Франківської міської ради у частині надання КП «Птахівник» земельної ділянки площею 0,80 га, що знаходиться на перехресті вул. Галицька с. Угринів Тисменицького району і вул. Хіміків м. Івано-Франківська, та повернуто вказану земельну ділянку Угринівській сільській раді.
Вказаними судовими рішеннями підтверджено, що земельна ділянка площею 0,80 га, у яку входить і спірна земельна ділянка, належала Угринівській сільській раді, яка у межах наданих їй повноважень розпорядилась зазначеною земельною ділянкою.
Відповідно до вимог ч.З ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи вищенаведене, висновок суду першої інстанції про правомірність надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 є обґрунтованим, оскільки рішення радою прийнято в межах компетенції та відповідно до вимог чинного земельного законодавства.
Посилання представників позивача на те, що рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_2 сільською радою 02.10.2003 р. взагалі не приймалось, спростовується оглянутою в судовому засіданні першої інстанції належно засвідченою архівним відділом Тисменицької РДА ксерокопією протоколу № 10 VI сесії IV демократичного скликання Угринівської сільської ради та документів до нього за 2003 р., де підшито всі рішення, що були прийняті сільською радою, у тому числі і оскаржуване рішення про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки.
При таких обставинах справи колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Карпати» відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 22 червня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: Л.В. Ясеновенко
В.М. Вакарук
Р.Й. Матківський