Справа №22-а-841/11Головуючий у І інстанціїВолодько І.С.
Категорія63Доповідач у 2 інстанції Березовенко
05.08.2011
УХВАЛА
Іменем України
16 березня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Київ матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві Київської області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві Київської області про зобов»язання відповідача провести перерахунок пенсії та зобов»язання відповідача провести нарахування і виплату доплати до пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання дій відповідача неправомірними, зобов»язання УПФУ в м.Біла Церква провести перерахунок, здійснювати нарахування та виплату доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також, провести перерахунок, здійснювати нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 01.01.2009 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2010 року позов задоволено.
Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови доплати до пенсії ОСОБА_2 у порядку ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", додаткової пенсії у відповідності до положень ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов’язано відповідача провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із розміру мінімальної заробітної плати встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік»починаючи з 01.01.2009 року.
Зобов’язано відповідача провести ОСОБА_2 перерахунок розміру додаткової пенсії у відповідності до вимог ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 01.01.2009 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5,20 грн.
Позивач, оспорюючи дії відповідача вважав, що він отримував доплату значно нищу, ніж це передбачено ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 6,8). Позивач перебуває на обліку в Пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі інвалідам 2 групи –75 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст. 53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
ОСОБА_2, оспорюючи дії відповідача вважав, що він отримував додаткову пенсію значно нищу, ніж це передбачено ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" , суперечить вимогам ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМ України, оскільки надання законодавцем такого права КМ України не означає, що останній встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановленого цим же Законом.
Тобто, КМ України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України.
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обгрунтовано виходив з положень ст. ст. 39, 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року з наступними змінами та доповненнями та прийшов до правильного висновку про те, що позивач відповідно до вказаних нормативно-правових актів має право на одержання доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. При цьому, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритету законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що при розрахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, передбачених наведеними вище статтями, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про те, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»щодо порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком не поширюються на спірні правовідносини, не заслуговують на увагу, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 вказаної статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. ст. 195, 197-198, 200, 205-206 КАС України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2010 року - без змін.
Копію рішення суду апеляційної інстанції надіслати особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, згідно ч. 3 ст. 197 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: А.С.Сержанюк
Судді: Р.В. Березовенко
В.О.Фінагєєв