Справа №11-510Головуючий у І інстанціїБугіль

Категорія20Доповідач у 2 інстанції Говоруха

03.08.2011

УХВАЛА

Іменем України

        12 травня 2011 року.                                                                     м. Київ.

        Колегія суддів судової палати у з розгляду  кримінальних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого  -  Авраменка М.Г.,                              

суддів: Сливи Ю.М., Говорухи В.І.          ,                                        

за участю прокурора – Нечепоренко С.П.,          

розглянула  у відкритому судовому засіданні  кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Яготинського районного суду Київської області від 03 березня 2011 року,  яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Дар-Надежда, Сахновщинського району, Харківської області,  громадянин України,  неодноразово судимий, в тому числі і за крадіжку, останній раз 12.09.2006 року Межевським районним судом Дніпропитровської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, –

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням  терміном на 2 роки.

          Як указано у вироку ОСОБА_1 скоїв злочин за наступних обставин.

          13 січня 2011 року  ОСОБА_1  в будинку ОСОБА_2, розташованому за адресою:  АДРЕСА_2, Київської області, разом з останнім та ОСОБА_3 розпивали спиртні напої.

          Близько 14 годин  ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, скориставшись тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3  не спостерігали за його діями,  повторно,  з кімнати будинку таємно викрав мобільний телефон марки okia 1280»вартістю 245 грн., належний ОСОБА_2, з сімкартою мобільного оператора «Київстар», вартістю 20 грн., на рахунку якої були кошти в сумі 18 грн. 60 коп. В результаті крадіжки потерпілому ОСОБА_2 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 283 грн. 60 коп.

          В апеляції прокурор, не оспорюючи вирок в частині доведеності вини засудженого та кваліфікації його дій, разом з тим просить  вирок в частині призначеного покарання скасувати  зв’язку з м’якістю призначеного засудженому покарання та постановити новий вирок яким  призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

          В обґрунтування апеляції прокурор посилається на незаконність вироку в частині призначення покарання через не застосування судом кримінального закону, а саме ст.ст. 35, 36 КК України, та в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Також вважає, що судом, повною мірою не враховано ступінь суспільної небезпеки, вчиненого ОСОБА_1 злочину, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак належних висновків не зробив, маючи не погашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив злочин середньої тяжкості. Крім того, злочин вчинив в стані алкогольного сп’яніння та щодо особи похилого віку, що відповідно до ст. 67 КК України, є обтяжуючими покарання обставинами.

          Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора в підтримку апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.

          Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 за описаних у вироку обставин злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України зроблені на підставі дослідження  його показів у судовому засіданні в порядку застосування положень ст. 299 КПК України, не піддаються сумнівам в апеляції, відомостей про порушення положень ст. 299 КПК України в матеріалах справи, апеляції та виступах учасників апеляційного розгляду нема, а тому судова колегія з цими висновками погоджується.   

        Що ж стосується виду та міри покарання і можливості застосування до винного положень ст. 75 КК України, то при вирішенні цих питань суд, і це прямо зазначено у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який в інкримінованому злочині вину свою визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв  розкриттю злочину, добровільно відшкодував потерпілому завдані збитки. Одночасно судом прийнято до уваги та враховано, про що також указано у вироку, що злочин він скоїв в стані алкогольного сп’яніння,  негативно характеризується  за місцем проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Таким чином судом при призначенні покарання засудженому  були враховані всі обставини, в тому числі і ті на які посилається в апеляції прокурор.

        Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування  покарання з випробуванням. Тому, на думку колегії суддів, призначене засудженому покарання, за своїм видом та розміром відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Підстав для призначення засудженому більш тяжкого покарання, в тому числі і без застосування ст.75 КК України колегія суддів не вбачає.

          Вирок Яготинського районного суду Київської області від 03 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає у зв’язку з  чим залишає  вирок без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.

          Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний вирок, залишити без задоволення.

Вирок Яготинського районного суду Київської області від 03 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.