Справа №  2-а-415/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року  суддя Святошинського районного суду м.Києва Лопатюк Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

            В грудні 2010 року позивач звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з вищезазначеним позовом та просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі, щодо виплати йому щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з порушення вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а також просив зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити йому недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006р. по 31.12.2010р., а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі вподальшому.

Оскільки зазначені грошові виплати виплачуються у меншому розмірі, ніж передбачено вказаним законом, просить перерахувати розмір соціальної допомоги.

              Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням перерахунку, але отримав письмову відмову у здійсненні такого перерахунку.

Позивач подав до суду клопотання в якому просить розглянути справу за його відсутності в прядку письмового провадження (а.с.18).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, направив до суду письмові заперечення на позов, та просив суд відмовити в задоволенні заявлених вимог з посиланням на те, що підвищення до пенсії як дитині війни позивачу сплачував в порядку та розмірах передбачених діючим законодавством. Просив розглянути справу у відсутність представника відповідача та застосувати строк позовної давності (а.с.17).

              Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що стверджується відповідним посвідченням. (а.с.14).

          Позивач 13 грудня 2010року звернувся до відповідача з заявою в якій просить виплатити 30 відсоткове підвищення до пенсії, передбачене вищевказаним законом.

          13.12.2010 року відповідач відмовив позивачу в задоволенні заяви з посиланням на те, що позивачу така надбавка сплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 (а.с. 10).

          Встановлено, що згідно положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове  утримання чи державна соціальна допомога що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Дія вказаної статті була зупинена Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

          Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29\2007 зупинена дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та визнана такою, що не відповідає Конституції України.

          Пунктом розділу ІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України  також було встановлено, що з 01.01.2008 року до пенсії згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»надбавка виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни –10 відсотків прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.

          Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року було визнано неконституційними положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

          Проте постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 були  встановлені підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які виплачувались позивачеві починаючи з 22.05.2008 року.

          Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

          Отже за Конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни –позивачеві, застосуванню підлягають ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції яка діяла станом на 09.09.2007 року, а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 22.05.2008 року.

          Крім цього суд звертає увагу на ті обставини, що вказаною постановою  Кабінету Міністрів України не може допускатись звуження змісту та обсягу прав позивача встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

          Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків.

          Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Разом з тим, нормою ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.   

              Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 21.12.2010 року.          

          Приймаючи до уваги, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»був прийнятий в 2006 році, то відповідно позивач, як дитина війни повиннен був би поцікавитись пільгами встановленими йому, як дитині війни, в тому числі і щомісячним підвищенням встановленим ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».

          За таких обставин, позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду щодо вимог про зобов’язання перерахунку соціальної допомоги до червня 2010 року, визначеного КАС України, поважність причин його пропуску позивачем  не була суду доведена.

              Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково з врахуванням строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів за період з червня 2010 року та за вирахуванням здійснених за цей період виплат.

Щодо вимог позивача про здійснення виплати соціальної допомоги в майбутньому, то вони не підлягають задоволенню, оскільки зазначене право передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

               Керуючись ст. 19, 46 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 7-12, 69-71, 94, 99, 128, 158- 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

              Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення в розмірі 30 % надбавки до пенсії, як дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з червня 2010р. –неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва (юридична адреса: 03148, м.Київ, вул.Корольова, 5-а) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 % надбавки від мінімальної пенсії за віком за період з червня 2010р. за вирахуванням здійснених за цей період виплат.  

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С У Д Д Я: