Справа №  2-1957/11

ЗАОЧНЕ           РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                               УКРАЇНИ

          21.07.2011  року      Подільський районний суд           м. Києва у складі:

головуючого - судді Васильченко О.В.

при секретарі - Кушніренко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 пред’явив в суді позов до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 15000 грн., про що власноруч написав відповідну розписку. Згідно цієї розписки, ОСОБА_2 зобов’язався  повернути ОСОБА_1 борг до 01.11.2010 року. Однак, строки повернення позики закінчилися, відповідач добровільно повертати борг відмовляється, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму позики в розмірі 15000 грн. та судові витрати.

До початку судового засідання представник позивача подав до суду заяву, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача додатково понесені судові витрати, а саме: 78 грн. 76 коп. – витрати на телеграми для відповідача та 420 грн. 00 коп. – витрати понесенні на розміщення оголошення в  газеті «Урядовий кур’єр». Крім того, представник позивача подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував  (а.с. 30, 35).

Відповідач свого права на участь в судовому засіданні не використав про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через газету «Урядовий кур’єр» шляхом розміщення оголошення про судовий виклик (а.с. 29). Повідомлення про причини неявки до суду від відповідача не надходило.

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України). Зважаючи на вищевикладене, суд 21.07.11 за відсутності заперечень у представника позивача, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

28.09.2010 р. року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується власноручною розпискою  ОСОБА_2, згідно якої відповідач зобов’язався повернути позивачу суму боргу в розмірі 15000 грн. до 01.11.2010 року (а.с. 5).

Проте, ОСОБА_2 у встановлений договором строк грошові кошти не повернув.

Причиною спору на думку позивача стало не виконання відповідачем в добровільному порядку свого обов’язку з повернення грошових коштів отриманих на підставі розписки у визначений строк.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України та умовами розписки від 28.09.2010 р.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли цивільні правовідносини на підставі договору позики. На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_1 була представлена власноруч написана розписка позичальника.

Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У визначений строк позичальник свої зобов’язання не виконав, грошові кошти в розмірі 15000 гривень не повернув, про що свідчить наявний у ОСОБА_1 оригінал розписки.

З наданої розписки позики вбачається, що відповідач взяв у борг у позивача 15000 гривень.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи, аналізуючи норми чинного законодавства, оцінюючи всі докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 знайшли своє доведення у судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом.  

ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду жодних доказів, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні зобов’язань розпискою, іншу суму заборгованості. Відсутні посилання на підстави звільнення від доказування визначені у ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 85, 88 ЦПК України суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати: 150 грн. - судового збору та 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 1, 2), а також 498 грн. 76 коп. - додаткових витрат пов’язаних з викликом відповідача (а.с. 31, 32, 33, 34).

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 610, 625, 629, 1046, 1049, 1050 ЦК України та  керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-228, 233 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 15 000 грн. 00 коп., 150 грн. 00 коп.  – судового збору, 120 грн. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 498 грн. 76 коп. – додаткових витрат пов’язаних з викликом відповідача, всього – 15 768 грн. 76 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Копію заочного рішення направити на адресу відповідача.

          СУДДЯ                                                                Васильченко  О.  В.