2-186/11

Р  І  Ш  Е  Н Н  Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08.04.2011 р . Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого –судді  Шумко  А.В.

при секретарі –      Помаз І.А., Бакал С.В., Тасенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи –приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Головне управління юстиції м.Києва, Друга Київська державна нотаріальна контора –про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, договору купівлі-продажу та визнання права власності на спадкове майно за законом, –

в с т а н о в и в :

в листопаді 2006р. ОСОБА_1 пред»явив в суді позов до ОСОБА_2 третя особа –приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 –про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно та зобов’язання видати свідоцтво про право на спадщину за законом. Посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його рідний брат –ОСОБА_7. Після смерті брата відкрилась спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_2 та ? частини квартири АДРЕСА_1. У вересні 2003р. він звернувся до Другої Київської державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини після смерті брата, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено з посиланням на те, що 05.08.2003р. ОСОБА_1 було складено заповіт на ім’я ОСОБА_2 Вважав, що його покійний брат не підписував даний заповіт, підпис від імені брата в тексті заповіту вчинений іншою особою.

          28.06.2007 року позивач збільшив позовні вимоги. Посилався на те, що під час розгляду даної справи відповідачка ОСОБА_2 12.04.2007р. по договору купівлі-продажу продала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, що відповідачка незаконно отримала свідоцтво про право на спадщину та в подальшому, ввівши в оману покупця квартири ОСОБА_3, що щодо обставин, які мають істотне значення, здійснила відчуження квартири.

Просив: визнати недійсним заповіт від 05.08.2003р., свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 20.03.2007р. Другою Київською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_2; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 12.04.2007р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5; визнати за ним, як єдиним спадкоємцем, право власності на спадкове майно померлого ОСОБА_7 та зобов’язати Другу Київську державну нотаріальну контору видати йому свідоцтво про право на спадщину.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 09.06.2008р., залишеним без змін Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 29.12.2008р., позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Зазначені судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано Ухвалою Верховного Суду України від 25.11.2009р. у зв»язку з розглядом справи Голосіївським районним судом м.Києва за відсутності відповідача ОСОБА_3, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

При новому розгляді справи представник позивача уточнила позовні вимоги. Посилалась на те, що вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 26.03.2010р. ОСОБА_2 визнано винною за ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України. Даним вироком встановлено, що ОСОБА_2 в серпні 2003р., з метою заволодіння шахрайським шляхом майном ОСОБА_1 –квартирою АДРЕСА_2, вступила у злочинну змову з невстановленими слідством особами, які викрали громадянський паспорт ОСОБА_1, вклеїли в нього іншу фотокартку та підробили підпис ОСОБА_1 на заповіті, укладеному 05.08.2003р. від його імені. В подальшому ОСОБА_2 на підставі підробленого заповіту отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом та на підставі даного свідоцтва відчужила спірну квартиру ОСОБА_3

Посилалась на те, що при укладенні вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 навмисно ввела другу сторону правочину, відповідача ОСОБА_3, в оману щодо обставин, які мають істотне значення та впливають на законність та правомірність даного договору –стосовно правомірності володіння та розпорядження нею спірним нерухомим майном –квартирою АДРЕСА_2. Тому даний Договір підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ч.1, 230 ЦК України.

Також зазначала, що оскільки спірна квартира після смерті ОСОБА_1 перебувала  на відповідальному зберіганні позивача, то відповідачка ОСОБА_2 фактично не могла передати у власність відповідачу ОСОБА_3, як покупцю спірну квартиру, а ОСОБА_3, у свою чергу, не прийняв дане майно відповідно до умов договору. ОСОБА_3, будучи допитаним як свідок при досудовому слідстві у вказаній кримінальній справі, показав, що після того, як почалися проблеми з передачею квартири, передані ним за квартиру гроші йому були повернуті, у зв»язку з чим він претензій не має. Зазначені обставини також встановлені вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 26.03.2010р.

Просила: визнати недійсним заповіт від 05.08.2003р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 4025; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 20.03.2007р. на ім’я ОСОБА_2 Другою Київською державною нотаріальною конторою та скасувати його; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.04.2007р. квартири АДРЕСА_2, в м.Києві, укладений між відповідачами та скасувати його; визнати за позивачем, єдиним спадкоємцем ОСОБА_7 за законом право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті його рідного брата, а саме, на квартиру АДРЕСА_2 та на ? частини квартири АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась у зв»язку з відбуванням покарання у виді позбавлення волі. Згідно її письмових пояснень, надісланих на адресу суду адміністрацією місця відбування покарання, ОСОБА_2 проти визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого на її ім»я не заперечує. Померлого ОСОБА_1 не знала, його документів не бачила, у його квартирі не перебувала, ніяких прав на квартиру АДРЕСА_2 не мала.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні позов не визнали. В подальному, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з»явились. Представник ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути за відсутності відповідача.

Треті особи –приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та представники третіх осіб –Головного управління юстиції м.Києва, Другої Київської державної нотаріальної контори –в судове засідання не з»явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, просили розглянути справу в їх відсутність.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з таких мотивів.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_7.

Брату позивача, ОСОБА_7, на праві власності належали: квартира АДРЕСА_2 (на підставі  договору купівлі-продажу квартири від 04.06.1992р., посвідченого Сімнадцятою Київською державною нотаріальною конторою, за реєстровим №1с-1723, записаний БТІ в реєстрову книгу №163-96 за реєстровим номером 32305, а.с.12, 149-151 т.1); ? частини квартири АДРЕСА_1 (на підставі договору дарування квартири від 15.12.1995р., посвідченого Десятою Київською державною нотаріальною конторою, за реєстровим №1у-1910, записаний БТІ в реєстрову книгу 18.01.1996р., а.с.165,166 т.3).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 05.08.2003р. посвідчено заповіт (зареєстрований в реєстрі №4025), складений від імені ОСОБА_7, згідно якого він заповідав все належне йому майно ОСОБА_2 (т.1, а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер (свідоцтво про смерть, видане Відділом реєстрації смерті в м.Києві, актовий запис №13640 від 20.08.2003р. - т.1. а.с.10).

Після його смерті відкрилась спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_2 та ? частини квартири АДРЕСА_1.

Другою Київською державною нотаріальною конторою 20.03.2007р. на підставі дублікату посвідченого 05.08.2003р. заповіту (дублікат заповіту виданий приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 17.01.2007р. і зареєстрований в реєстрі за №112), відповідачці ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7  –на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.166 т.1, том 1 а.с. 247).

Між відповідачами ОСОБА_2, як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем, 12.04.2007р. було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (зареєстрований в реєстрі за №531, а.с. 95-96, а.с.186-187, 245 т.1).

Вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 26.03.2010р., який набрав законної сили 26.07.2010р. (ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 26.07.2010р. змінено в частині строку призначеного за ч.3 ст.358 КК України покарання (а.с. 49-62, 63-65)  ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за ч.4 ст. 190, ч.3 ст.358 КК України.

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Зазначеним вироком від 26.03.2010р. встановлено, що ОСОБА_2 приблизно в серпні 2003р. з метою заволодіння шахрайським шляхом майном ОСОБА_1 –квартирою АДРЕСА_2, вступила у злочинну змову з невстановленими слідством особами, які заволоділи паспортом громадянина ОСОБА_7. Вклеївши свою фотокартку в громадянський паспорт ОСОБА_1, невстановлена слідством особа, використовуючи підроблений документ, 05.08.2003 року підробила підпис ОСОБА_1 в заповіті від імені останнього на користь ОСОБА_2 Вказаний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом  КМНО ОСОБА_4

В подальшому ОСОБА_2 та особи, кримінальна справа відносно яких виділена в окреме провадження і невстановлені слідством особи подали документи в Другу Київську державну нотаріальну контору для вступу у спадщину на підставі підробленого заповіту від 05.08.2003р. та на підставі підробленого заповіту отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом, право власності за ОСОБА_2 на вказану квартиру зареєстрували в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна»в м.Києві.

Після цього 12.04.2007 року на підставі отриманих документів про право власності на квартиру АДРЕСА_2, ОСОБА_2 і особа, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 з ОСОБА_3, який посвідчив приватний нотаріус КМНО ОСОБА_5, продавши вказану квартиру ОСОБА_3 за 450 000 грн.

Відповідно до ч.4 ст.61, ч.1 ст.60 ЦПК України, зазначені обставини, як такі, що встановлені вироком  Голосіївського районного суду м.Києва від 26.03.2010р., що набрав законної сили, не підлягають доказуванню в даній цивільній справі.

Згідно ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (від 16.01.2003р.), даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, відповідно до ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (від 16.01.2003р.), до цивільних відносин щодо складення оспорюваного заповіту від 05.08.2003р., підлягає застосуванню норми Цивільного кодексу від 16.01.2003р.

Відповідно до ст.541 ЦК України (в редакції 1963 року), заповіт повинен бути складений в письмовій формі із зазначенням місця часу його складення, власноручно підписаний заповідачем і нотаріально посвідчений.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 оспорюваний заповіт від 05 серпня 2003 року не підписував.

Згідно ст.45 ЦК України (в редакції 1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Відповідно до ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року), недодержання обов»язкової нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

За наведених обставин позовні вимоги щодо визнання недійсним заповіту від 05.08.2003р. та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20.03.2007р. Другою Київською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_2 є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на те, що заповіт визнається недійсним, то відповідно і свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 20.03.2007р. Другою Київською державною нотаріальною конторою на ім»я ОСОБА_2, є недійсним, оскільки правочин, на підставі якого була видане зазначене свідоцтво, підлягає визнанню недійсним.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.04.2007р. квартири АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №531, то такі вимоги підлягають задоволенню, зх. Наступних мотивів.

Відповідно до ст.230 ЦК України (2003р.), якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.  

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.  

При укладенні вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 навмисно ввела другу сторону правочину, відповідача ОСОБА_3, в оману щодо обставин, які мають істотне значення та впливають на законність та правомірність даного договору –стосовно правомірності володіння та розпорядження ОСОБА_2 спірним нерухомим майном –квартирою АДРЕСА_2. та наявності в неї правових підстав для набуття права власності в порядку спадкування на цю квартиру і правових підстав для її відчуження. Тому даний договір підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203 ч.1, 215 ч.1, 230 ЦК України.

З копії вироку Голосіївського районного суду м.Києва від 26.03.2010р. (а.с.49-62 т.3) вбачається, що згідно покладених в основу вироку показань свідка ОСОБА_3 на досудовому слідстві, досліджених в судовому засіданні, коли він приїхав вселятися в придбану квартиру, то виявив, що в ній знаходяться родичі попередніх власників, які оспорюють правомірність оформлення квартири на ОСОБА_2 Після того, як почалися проблеми з квартирою і на квартиру був накладений арешт, він пред»явив претензії брокеру на ім»я ОСОБА_2 і ОСОБА_9 і жінка-брокер на ім»я ОСОБА_2 повернула йому гроші, які він заплатив за квартиру в повному обсязі –в сумі 450 000 грн. Тому претензій до ОСОБА_2 він не має.

З огляду на зазначені обставини, встановлені вироком суду, суд не застосовує визначені ст.216 ЦК України наслідки правочину.

Згідно ч.2 ст.545 ЦК України (1963р.), якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах.

Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК України (1963р.), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи №821 Другої Київської державної нотаріальної контори до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4

ОСОБА_1 вбачається що, 06.11.2003р., 06.11.2003р., позивач подав до Другої нотаріальної контори телеграму про прийняття спадщини після свого померлого брата, ОСОБА_7 (а.с.132-204 т.1, а.с.235 т.2), тобто, з дотриманням визначеного ст.549 ЦК України (1963р.) шестимісячного строку, вчинив дії, що свідчать про прийняття спадщини.

Оскільки Відповідно до ст.561 ЦК України (1963р.), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, згідно ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (від 16.01.2003р.), щодо цивільних відносин зі здійснення права на спадкування, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003р., але продовжують існувати після набрання ним чинності, застосовується даний Кодекс (2003р.), то, відповідно до ст.1262 ЦК України, позивач, як рідний брат померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7, є спадкоємцем другої черги за законом.

Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1). Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу (ч.2).

У матеріалах зазначеної спадкової справи відсутні дані про звернення інших спадкоємці за законом до Другої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщин після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позиовних вимог щодо визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7, права власності на спадкове майно –квартиру АДРЕСА_2 та на ? частини квартири АДРЕСА_1.

На підставі наведеного, ст.ст. 45, 47, 541, 545, 548, 549, 561 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 203 ч.1, 215 ч.1, 230, 1262, 1258, ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції 16.01.2003р.), керуючись ст.ст. 10, 11, 57–61, 88, 208-209, 212–215, 218, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи –приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Головне управління юстиції м.Києва, Друга Київська державна нотаріальна контора –про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, договору купівлі-продажу та визнання права власності на спадкове майно за законом –задовольнити.

Визнати недійсним заповіт, складений 05 серпня 2003р. від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 4025.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 20 березня 2007р. Другою Київською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_2 як спадкоємиці ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та зареєстроване в реєстрі за №8-1125.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 12 квітня 2007р. квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №531.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на квартиру АДРЕСА_2 та на ? частини квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Києва, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 51 (п»ятдесят одна) грн 00 коп та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грн 00 коп, а всього судових витрат –81 (вісімдесят одна) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Києва, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев»ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Хабаровськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 (вісім) грн 50 коп.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя :