Справа № 953/7023/24

н/п 2/953/3192/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченка О.М.,

за участю секретаря судових засідань Гавриленко К.О.,

представниці позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Е. Новікова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Комунального підприємства «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Дунаєва Оксана Володимирівна про усунення перешкод шляхом скасування рішення державного реєстратора, державної реєстрації прав, визнання недійсним договорів дарування, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2024 до Київського районного суду м. Харкова звернувся керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просить суд усунути перешкоди територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом:

- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Дунаєвої О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49063839 від 08.10.2019, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна №1932163763101, а саме: гаражу НОМЕР_1 , загальною площею 21,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши запис про право власності №33576947;

- визнання договору дарування № 335 від 01.11.2019, укладений між ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ), зареєстрований 01.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. за № 49480610, недійсним;

- визнання договору дарування № 344 від 04.11.2019, укладений між ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ), зареєстрований 04.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. за № 49508719, недійсним;

- скасування державної реєстрації прав на 1/2 гаражу 3-69, загальною площею 21,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ) від 01.11.2019 N 49480610, вчинену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М.;

- скасування державної реєстрації прав на 1/2 гаражу 3-69, загальною площею 21, 4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ) від 04.11.2019 № 49508719, вчинену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М.;

- визнання за Харківською міською радою право власності на самочинно збудований гараж НОМЕР_1 , загальною площею 21,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .;

- зобов`язання ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ) передати територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради гараж -69, загальною площею 21,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення акту прийому передачі.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, наступне.

Державним реєстратором Комунального підприємства «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Дунаєвою Оксаною Володимирівною 08.10.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію № 49063839 об`єкту нерухомого майна № 1932163763101, а саме: гаражу 3-69, загальною площею 21,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також внесено відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 .

Відповідно до відомостей Державного реєстру, а саме: Витягу № 213989604 від 25.06.2020, підставою виникнення права власності була лише довідка, серія та номер: 1909/1, видана 29.08.2019 ТОВ «Інвентбюро».

Реєстрація вказаного новозбудованого об`єкту нерухомого майна проведена державним реєстратором з порушеннями вимог п. 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Такими діями державного реєстратора порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада, оскільки самочинно збудований об`єкту нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності міста Харкова. А тому, рішення державного реєстратора Дунаєвої О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49063839 від 08.10.2019, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна № 1932163763101 підлягає скасуванню.

Крім того прокурор зазначив, що гараж АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 було відчужено ОСОБА_3 , на підставі договору дарування №335 від 01.11.2019 та № 344 від 04.11.2019, які зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. 01.11.2019 № 49480610 та 04.11.2019 № 49508719. Оскільки ОСОБА_2 незаконно набула право власності на самочинно збудований гараж, то вона не мала права на його відчуження, а тому прокурор просить визнати вказані договори дарування недійсними.

Також прокурор зазначив, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній дозвіл на будівництво гаражу № НОМЕР_1 загальною площею 21,4 кв.м., а тому гараж є об`єктом самочинного будівництва. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Отже, належними вимогами, які може заявити особа власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, с вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22

Ураховуючи наведене, визнання права власності на самочинно збудований об`єкт будівництва є належним способом захисту інтересів держави, який не порушує права інших осіб, оскільки воно має право на відшкодування витрат на будівництво.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.09.2024 до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державного реєстратора Комунального підприємства «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Дунаєву Оксану Володимирівну.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.09.2024 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду на 10.10.2024.

Учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на позов та пояснення по справі.

10.10.2024 судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою сторін на 06.10.2024.

04.11.2024 від прокурора надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке призначено на 06.11.2024 на 15:00 год.

06.11.2024 судове засідання відкладено за клопотанням прокурора на 29.11.2024.

05.11.2024 керівником Київської окружної прокуратури м. Харкова Е. Новіков до суду подано клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання та заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2024 в задоволені клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання та заяви про зміну предмету позову - відмовлено.

У судовому засіданні (29.11.2024) прокурор позов підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини і відповідні їм правовідносини

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08.10.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Дунаєвою Оксаною Володимирівною, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер № 490063839 гаражу 3-69, загальною площею 21,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1932163763101), а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 (а.с. 19-21). Реєстрацію проведено на підставі довідки від 29.08.2019 N 1902/1, виданого ТОВ "Інвентарбюро". У вказаній довідці, яка видана ТОВ "Інвентарбюро", зазначено, що гараж 3-69, загальною площею 21,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудовано в 1990 році (а.с. 50). Також в технічному паспорті, який видано ТОВ "Інвентарбюро" (реєстраційна справа 1902), зазначено, що гараж 3-69, загальною площею 21,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудовано в 1990 році, дата виготовлення технічного паспорту - 29.08.2024, замовником цієї технічної інвентаризації є ОСОБА_2 (а.с. 54-59).

Судом встановлено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2019 №36255914 містить лише інформацію, яка зазначена в довідці від 29.08.2019 № 1902/1, а саме: гараж 3-69 та адреса: АДРЕСА_1 ; інша обов`язкова інформація яка вноситься до заяви відсутня відсутня (а.с. 48-49). Розділи цієї заяви не заповненні, порожні клітинки, тобто не містять інформації з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, зокрема, що гараж 3-69, загальною площею 21,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкт нерухомості введений в експлуатацію; також відсутня інформація у вигляді кадастрового номеру земельної ділянки на якій побудовано гараж 3-69.

Відповідно до інформації з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, станом на 16.07.2024, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 за отриманням будь-яких дозвільних документів ніхто не звертався (а.с. 46).

01.11.2019 між за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір дарування, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 1/2 (одну другу) частину у праві власності на гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 21,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 64-65). Цього ж дня, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Азадалієвою Я.М. на підставі рішення №49480610 здійснено державну реєстрацію права власності (а.с. 52).

04.11.2019 між за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір дарування, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 1/2 (одну другу) частину у праві власності на гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 21,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 60-61). Цього ж дня, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Азадалієвою Я.М. на підставі рішення №49508719 здійснено державну реєстрацію права власності (а.с. 53).

Суд керується такими нормами права

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частинами 3, 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 1, 3, 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2015 року N 1127, в редакції на момент реєстрації права власності, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Відповідно п. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1, ч. 2 статті 20 Земельного кодексу України - віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону ( частина перша ст. 116 ЗК України).

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На підставі ст. ст. 187, 188 ЗК України, за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Згідно зі ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Саме такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц,від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У силу ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно п. 24 розділу Х "Перехідні положення "Земельного кодексу України" з набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім визначених законом категорій земель.

Оцінка доказів і мотиви суду

Відповідно до положень ст. ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК).

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 при реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, подано документи на підставі яких право приватної власності не підлягало реєстрації, що слід розцінювати як відсутність належних документів, а тому, у неї не виникло право власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація проведена на підставі довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 29.08.2019 № 1902/1 та технічного паспорта від 19.08.2019 № 1902. Будь-яких документів, що засвідчують прийняття об`єкта в експлуатацію, присвоєння адреси, та взагалі правовстановлюючі документи, в тому числі й на земельну ділянку щодо об`єкта нерухомості (гараж 3-69, загальною площею 21,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) до суду відповідачі не подали, а тому суд визнає, що ці документи відсутні. Отже, у відповідача ОСОБА_2 не виникло право власності на вказаний гараж.

Отже, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на гараж НОМЕР_1 , загальною площею 21,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - підлягає скасуванню.

Крім того, враховуючи незаконність реєстрації права власності гаражу НОМЕР_1 , загальною площею 21,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 не мала права відчужувати, а відповідач ОСОБА_3 не мав права набувати у власність такий об`єкт нерухомого майна.

Отже, договір дарування № 335 від 01.11.2019, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 01.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. за № 49480610 та договір дарування № 344 від 04.11.2019, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 04.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. за № 49508719 слід визнати недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 521/21538/19, провадження № 61-204св22, зазначено, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсними свідоцтва про право власності , визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва є неефективним способом захисту. Так, в пунктах 100, 101, 113 цієї постанови зазначено:

«100. Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

101. Частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке:

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

113. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.».

А тому, позовна вимога - визнати за Харківською міською радою право власності на самочинно збудований гараж НОМЕР_1 , загальною площею 21,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 - підлягає задоволенню.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та принцип змагальності, надані позивачем докази, які відповідач не спростував, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог та частковому їх задоволенню.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині усунення перешкоди територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Дунаєвої О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49063839 від 08.10.2019, визнання договорів дарування № 335 від 01.11.2019 № 344 від 04.11.2019, які укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним; скасування державної реєстрації прав на гараж 3-69, загальною площею 21,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та визнання за Харківською міською радою право власності на самочинно збудований гараж НОМЕР_1 , загальною площею 21,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.

В частині позовної вимоги - зобов`язати відповідача ОСОБА_3 передати територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради гараж 3-69, загальною площею 21,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення акту прийому передачі, суд відмовляє з мотивів зазначених вище, а саме ОСОБА_3 не є власником цього об`єкта нерухомості

Крім того, на переконання суду, прокурором належним чином обґрунтовано подання цього позову у зв`язку з порушенням інтересів держави, а саме прав територіальної громади на законне розпорядження земельними ділянками комунальної власності, і Харківська міська рада у цих правовідносинах неналежно виконує свої повноваження.

Водночас, жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог, відповідачами не надано.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, Київською міською прокуратурою сплачено судовий збір в загальному розмірі 21 196,00 грн. (з розрахунку 7 позовних вимог*3 028,00 грн). Враховуючи, що позов задоволено частково, зокрема, задоволено 6 позовних вимог, то з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір у розмірі 18 168,00 грн (з розрахунку 6 позовних вимог*3 028,00 грн), солідарно.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Дунаєвої Оксани Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49063839 від 08.10.2019, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна №1932163763101, а саме: гаражу НОМЕР_1 , загальною площею 21,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши запис про право власності № 33576947.

Визнати недійсним договір дарування № 335 від 01.11.2019, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 01.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. за № 49480610.

Визнати недійсним договір дарування № 344 від 04.11.2019, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 04.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. за № 49508719.

Скасувати державну реєстрацію прав на 1/2 гаражу 3-69, загальною площею 21,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 від 01.11.2019 № 49480610, вчинену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М.

Скасувати державну реєстрацію прав на 1/2 гаражу 3-69, загальною площею 21,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 від 04.11.2019 № 49508719, вчинену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М.

Визнати за Харківською міською радою право власності на самочинно збудований гараж НОМЕР_1 , загальною площею 21,4 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 084,00 (дев`ять тисяч, вісімдесят чотири 00) грн, за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова, ОСОБА_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

Позивач: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: м. Харків, м-н. Конституції, 7;

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний реєстратор Комунального підприємства «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області Дунаєва Оксана Володимирівна, місце знаходження: Харківська область, м. Первомайськ, м/р, будинок 58, кімната 4.

Повне судове рішення складено 08.12.2024.

Суддя О.М. Дяченко