№  2-3749/11

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                  ( додаткове )

 05.07.2011 року                                                                          м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді                                                   Сальникова  Н.М.,

секретаря                                                                   ТарковськоїЛ.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

                                          В С Т А Н О В И В :

В травні 2011 року позивач –ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В позовній заяві зазначила, що між нею та відповідачем 01 листопада 1997 року зареєстровано шлюб. Тривалий час вона та відповідач проживають окремо, подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть.

Припинення шлюбних відносин із відповідачем вважає необхідним через відсутність між ними близьких відносин, проживання окремо один від одного. Шлюб носить формальний характер і є правовою перешкодою для влаштування її  особистого життя.

Позивав в судовому засіданні підтримав позов, посилаючись на викладені у ньому обставини, просила розірвати шлюб між нею і відповідачем.

          Відповідач, відповідно до ст.74 ч.5 ЦПК України, належним чином повідомлений про місце, день і час розгляду справи, в судове засідання не з’явився(а.с.12, 17).

Згідно ст.77 ч.2 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. Уразі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач про причину неявки суду не повідомив. Заява від нього про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

Згідно ст.224 ЦПК України, за згодою позивача, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 01 листопада 1997 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Московського району м.Києва, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис № 1081 (а.с.6).

Від шлюбу мають неповнолітню доньку –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Згідно ст.105 ч.3 Сімейного кодексу України  шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ст.24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач і відповідач вже тривалий час  проживають окремо один від одного, між ними склались відчужені стосунки, шлюб носить формальний характер і є правовою перешкодою для влаштування особистого життя позивача, тому збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.

Враховуючи особливий характер сімейних відносин, зважаючи на норми ст.ст. 111, 112 Сімейного кодексу України, так як фактично шлюбні відносини між подружжям припинені, суд не вбачає підстав для надання додаткового строку для примирення сторін. Оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження сім?ї є неможливим і суперечить інтересам позивача, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ст.114 ч.2 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 2 ч. 3  ст. 79 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.   

Також, відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.   

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.   

Як передбачено ч. 1 ст. 56 ЦПК України  правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом       має право на надання такої допомоги.

Частиною 2 статті 59 Конституції України передбачено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та  інших державних органах в Україні діє адвокатура.   

Діяльність адвокатів та адвокатських об’єднань регулює Закон України «Про адвокатуру», який не містить порядку визначення розміру суми плати за послуги адвоката.  

         Частиною 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру»визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи       юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

За відсутністю в матеріалах справи документально підтверджених витрат на правову допомогу, а саме угоди про надання правової допомоги та свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, суд вважає, що в даній частині позов залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 105, 110, 111, 112 СК України, ст.ст. 10, 57-61, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу  про розірвання шлюбу –задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований  01 листопада 1997 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Московського району м.Києва, за актовим записом № 1081, між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 розірвати.

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  - 8 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

         В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

         Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.   

         Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

         Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

         Суддя