Справа № 2-а-3664/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"23" червня 2011 р.

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді  Антипова Л.О.,  розглянувши в порядку письмового провадження  Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про  визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов’язати призначити та виплачувати основну відповідно до статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись з адміністративним позовом до суду,  просить суд визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва по нарахуванню і виплаті пенсії незаконними, такими, що порушують Конституційні права позивача; визнати за позивачем право та зобов’язати посадових осіб Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва провести перерахунок і виплату державної пенсії з 29 вересня 2010 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

Проводити перерахунок пенсії з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком на відповідний період, згідно частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва заборгованість з виплати належних позивачу державної пенсії, в мінімальному об’ємі, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та  додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком,  виходячи виключно із законодавче визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати у зв’язку з переглядом їх призначень та нарахувань до виплат, яка склалась з 29 вересня 2010 року.

           Свої позовні вимоги ОСОБА_1  мотивує тим, що будучи інвалідом 3 групи по захворюванню, що пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, із значним обмеженням життєдіяльності, що підтверджується довідкою №004668 01.12.2006 р., віднесена до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має правло на отримання державної пенсії. Позивач вважає, що на даний час їй  встановлена і виплачується основна держана пенсія та додаткова пенсія, за шкоду заподіяну здоров’ям, у розмірах, значно нижчих, ніж гарантовано Конституцією України та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", для вирішення питання щодо здійснення перерахунку пенсії позивач звернулась до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва з заявою про здійснення перерахунку пенсії та стягнення заборгованості по пенсії, але їй  було відмовлено в перерахунку пенсії та виплаті заборгованості.

            Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

           Уповноважений представник відповідача  - Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва,  в судове засідання не з’явився, направив на адресу суду письмову заяву, згідно якої просив  справу розглянути у  відсутність їх уповноваженого представника, проти позову заперечують  з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, які долучено до матеріалів справи.

           За таких обставин, суд вважає можливим справу розглянути на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, що не суперечить вимогам ч.4  ст. 122 КАС України.

Вивчивши матеріали справи,  дослідивши наявні справі докази у їх сукупності, суддя приходить до висновку, що, адміністративний позов підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

           Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

         Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

         Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи по захворюванню, що пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою №004668 01.12.2006 р, віднесена до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

         Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  визнано інвалідом II групи.

         ОСОБА_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі  м. Києва та отримує пенсію по інвалідності ЧАЕС в розмірі фактичних збитків, в розмірі 1823,83 грн. та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 146,80 грн.,  що підтверджується розпорядженням Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва.  

         Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

          Вказані  норми Закону були змінені 28.12.2007 року, нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону набрала чинності з 01.01.2008 року, проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

         Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          За таких обставин, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону від 19.12.1991 року, 01.07.1992 року,  позивач мав  право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком.

        Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

       Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються  Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          Призначення і виплата такої допомоги здійснюється Управліннями пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.

         За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва є належним відповідачем в даній справі.

        Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б)          додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникненню права на державну пенсію.

         Частиною 1 ст. 33 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.

         Згідно до п. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розмір пенсій по інвалідності, що настала внаслідок  Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим - по ІІ групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком. Зі змісту статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

           За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

             Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

             Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

           Таким чином, для позивача, як інваліда II групи,  з 01 вересня 2010 року, щодо якого встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою 1 категорії,  розмір державної повинен був розраховуватися виходячи з наведених розмірів.

           Суд не приймає доводи відповідача в тій частині, що відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач –Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва керувався розміром, визначеним постановами КМУ від 03.01.2002 року №1, 27.12.2005 року №1293, а відповідно до ч. 5 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання,  і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.  

           Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

           Безпідставними визнано посилання відповідачів на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

          Таким чином, доводи Управління пенсійного фонду про призначення пенсії постраждалим виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки вказані правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір таких пенсій.

         Відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень і зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

        Згідно зі ст.71 КАС України,  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

         При розгляді даної справи, встановлюючи час, з якого потрібно зробити перерахунок пенсії та  заборгованості, що виникла у відповідача перед позивачем, суд враховує положення частини 2 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

            Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог  ОСОБА_2 щодо визнання діяння (дії та бездіяльність) Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва  по нарахуванню,  а також відмови в здійсненні перерахунку позивачу  призначеної пенсії, як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії,  з 01 вересня 2010 року,  та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 вересня 2010 року  по день винесення постанови  суду, з урахуванням проведених позивачеві за цей період виплат.  

          Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати судового збору.

            Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст.19, 46, 55, 152 Конституції України, ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст. 33 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ,  ст.ст. 1, 2, 5, 90, 94, 122, 159-163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України,  суддя

п о с т а н о в и в:

             Позов задовольнити.

           Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва  провести перерахунок основної та додаткової пенсії  ОСОБА_2, як інваліду ІІ групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС,  згідно ч.4 ст.54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  виходячи з розміру  8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з  01 вересня 2010 року по день винесення постанови суду,  з урахуванням раніше проведених виплат.

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          С у д д я: