Справа № 1-109/11

В И Р О К  

іменем України

"11" лютого 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого-                               судді Антонюк М.С.

              при секретарях                                   Семко М.О., Гегельському І.О., Ключці О.О.

              з участю прокурорів:          Юрка Т.Г., Соколовського Т.М., Беби Є.Г.,     Колнишевої М.Г., Клюшніченка Д.Ю.  

   захисника:                                            ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

          ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого регулювальником радіоелектронної апаратури ВАТ Київський завод «Радар», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 16.04.1998 року Старокиївським районним судом м. Києва за ст. 140 ч.2 КК України (в ред.. 1960 р.) до 3-х років позбавлення волі з відстрочкою на 2 роки та сплатою штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; 20.03.2000 року Радянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст.140 КК України ( в ред. 1960 р) до 4-х років позбавлення волі з конфіскацією майна; 27.08.2004 року Солом’янським районним судом м. Києва за ст. 185 ч.2 КК України до 3-х років позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 13.12.2006 року умовно достроково на 8 місяців 22 дні

          в вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України

                                                       В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 13 листопада 2009 року приблизно о 18 годині знаходячись на зупинці громадського транспорту «Кирилівська церква», яка розташована на вул. О.Теліги в м. Києві, зайшов до салону маршрутного таксі №421, яке рухалось маршрутом «Станція метро «Петрівка»- вул. Симиренко».

Перебуваючи в салоні вказаного маршрутного таксі ОСОБА_3 помітив стоячого попереду ОСОБА_4, який після здійснення телефонного дзвінка поклав власний мобільний телефон «Нокіа 3110»до правої зовнішньої кишені куртки. Усвідомляюючи, що в маршрутному таксі велике скупчення людей, ОСОБА_3 вирішив таємно викрасти вказаний телефон. Переслідуючи злочинний задум та використовуючи велике скупчення людей в салоні маршрутного таксі, ОСОБА_3 усвідомлюючи, що його злочинні дії залишались непомітними для ОСОБА_5 і оточуючих осіб, та в період часу з 18 години по 18 годину 20 хвилин,  під час руху маршрутного таксі від зупинки громадського транспорту «Кирилівська церква»до будинку №13 по вул. О.Теліги в м. Києві, повторно, таємно викрав з правої кишені ОСОБА_5 мобільний телефон  «Нокіа 3110», вартістю 1200 грн, з сім-карткою оператора мобільного зв’язку «Київстар», вартістю 25 грн, залишок на рахунку якої складав 5 грн, завдавши ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму 1230 грн.  

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе не визнав та пояснив, що до зникнення мобільного телефону у ОСОБА_5 він не причетний, а тому просить його виправдати. Так, підсудний пояснив суду, що дійсно їхав у вказаному маршрутному таксі того дня і стояв поряд з потерпілим, проте ніякої крадіжки він не вчиняв. Працівники міліції після затримання в приміщенні Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві били його з метою отримання від нього зізнавальних показів, в цей час у нього стався напад епілепсії. Вважає, що мобільний телефон потерпілого працівники міліції умисно вложили в його руку і таким чином отримали його відбиток на даному телефоні.

Крім того, просить суд врахувати, що після звільнення з місць позбавлення волі він став на шлях виправлення, постійно працював на заводі Радар. Не мав намірів вчиняти злочини в майбутньому. Крім того просить врахувати, що він страждає на епілепсію і у нього постійно трапляються напади.

Не дивлячись на невизнання вини підсудним, його винність у вчиненні інкримінованих йому злочинів знайшла своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.

Так, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 13.11.2009 року він їхав у маршрутному таксі №421 по вул. О.Теліги в напрямку Індустріального мосту зі своїм другом ОСОБА_6 На зупинці Кирилівська цервка до маршрутки зайшов підсудний і з ним кілька хлопців та дівчина. Підсудний став обличчям до нього з правого боку. Через деякий час він виявив відсутність свого мобільного телефону Нокіа 3110, який лежав у правій зовнішній кишені його куртки. Після чого він попросив ОСОБА_6 зателефонувати на його телефон, що останній і зробив, повідомивши, що виклик хтось постійно скидає. Вони пропросили водія зупинитись і не відчиняти двері. Потім він сам взяв телефон ОСОБА_6 і намагався зателефонувати на свій номер, але виклик знову хтось скидав. Підозрюючи у вчиненні крадіжки телефону підсудного, оскільки тільки він міг дотягнутись рукою до його кишені та викрасти телефон, він звернувся до останнього з вимогою повернути телефон. Через деякий час жінка, що стояла перед ним повідомили, що на підлогу щось впало, як виявилось, це був його телефон. По приїзду працівників міліції він розповів про те, що сталось, вказав на особу підсудного, якого він підозрює, та проїхав у відділення міліції, де у нього вилучили його мобільний телефон.

Суд вважає показання потерпілого в ході досудового слідства та в суді достовірними, оскільки вони  послідовні, логічні, конкретні, узгоджуються як  між собою, так і з іншими зібраними по справі доказами, дослідженими судом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що 13.11.209 року він разом з ОСОБА_5 їхав у маршрутному таксі №421 по вул. О.Теліги в напрямку Індустріального мосту. По дорозі ОСОБА_7 повідомив, що у нього зник його телефон, після чого він і свого телефону зателефонував на його номер та виявив, що хтось скидає виклик. Потім він передав свій телефон ОСОБА_5, який також намагався зателефонувати на свій номер, при цьому він чув як з боку підсудного, що стояв поруч з ОСОБА_5, лунав дзвінок мобільного телефону, а рука підсудного в цей час знаходилась в кишені куртки. Після цього ОСОБА_7 подзвонив в міліцію і вони попросили водія зупинити автобус і нікого не випускати. Через деякий час він почув як на підлогу щось впало, як потім виявилась, це був мобільний телефон ОСОБА_5. Вважає, що саме підсудний вчинив крадіжку телефона ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_8, покази якої були оголошені в судовому засіданні, будучи допитаною в ході досудового слідства, пояснила, що 13 листопада 2009 року вона повертаючись до дому їхала у маршрутному таксі №421 до якої силі на зупинці громадського транспорту «вул. Новокостянтинівська»та поїхала в напрямку вул. Симиренка в м. Києві. В салоні маршрутного таксі вона стояла в проході між задніми дверима та заднім правим колесом, за нею стояв молодий хлопець, які вона пізніше дізналась - ОСОБА_5 Вони стояли спинами один до одного. Через декілька чоловік стояв ще один хлопець –як пізніше вона дізналась –кум ОСОБА_5. На наступні зупинці  «Кирилівська церква»до салону маршрутного таксі через задні двері зайшла жінка з великою сумкою та стала з правої сторони від неї трохи позаду, а за нею – ще троє хлопців та одна дівчина. В салоні було дуже багато пасажирів. Хлопець №1 став поруч з ОСОБА_5, а інші- на сходах маршрутки. Коли маршрутка під’їжджала до станції  метро «Дорогожичі», ОСОБА_7 попросив кума зателефонувати на його телефон, але той повідомив, що виклики постійно «скидають». Тоді ОСОБА_5 взяв у кума телефон і сам став телефонувати, при  цьому також говорив, що виклик «скидають». Після цього ОСОБА_7 попросив водія зупинити маршрутку та викликав міліцію, повідомивши, що у нього викрали телефон. Приблизно через п’ять хвилин вона відчула як на ногу їй щось впало та попросила ОСОБА_5 знову зателефонувати на свій номер, після чого з’ясувалось що на підлогу впав саме  телефон ОСОБА_5. Вважає, що телефон викрав хлопець №1. Оскільки він стояв поруч з ОСОБА_5 та більше з присутніх телефон ніхто не міг викрасти та викинути їй на ногу.  (т.1 а.с. 54-56)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що в листопаді 2009 року він працював на посаді оперативного уповноваженого ВКР Шевченківського РУ ГУ  України в м. Києві, події пов’язані з підсудним він вже не пам’ятає. Після оголошенні показів свідка, які він давав в ході досудового слідства у справі (т.1 а.с. 57-59), ОСОБА_9 підтвердив їх правдивість та повідомив, що він дійсно передавав на експертизу вилучений у потерпілого мобільний телефон, при  цьому він його не упаковував та відразу передав експерту. Крім того. Свідок заперечив можливість надання телефону підсудному для залишення ним відбитків пальців на поверхні телефону, а також застосування тиску або насильства з боку співробітників міліції до ОСОБА_3 у його присутності.

Крім наведених вище доказів, винність підсудного також підтверджується наступними письмовими доказами, які були ретельно перевірені в судовому засіданні:

-          Даними протоколу виявлення, огляду та вилучення від 13.11.2099 року, згідно якого у ОСОБА_5 вилучено мобільний телефон «Нокіа 3110»ІМЕІ НОМЕР_1, з карткою оператора мобільного зв’язку «Київстар»НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 22)

-          Даними висновку спеціаліста №721 від 13.11.2009 року, згідно якого в процесі обробки поверхні мобільного телефону «Нокіа 3110» ІМЕІ НОМЕР_1, дактилоскопічним феромагнітним порошком «Антрацит», було виявлено та вилучено слід пальця руки, придатний для  ідентифікаційного дослідження (т.1 а.с. 24)

-          Даними висновку експерта №46 від 05 лютого 2010 року, згідно яких слід перекопійований на шматок стрічки «скотч», вилучений 13 листопада 2009 року при огляді мобільного телефону «Нокіа 3110»ІМЕІ НОМЕР_1, для ідентифікаційного дослідження придатний та залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_3 (т.1 а.с. 34-38)

          Показання підсудного ОСОБА_3 в частині того, що оперативні працівники міліції незаконними методами отримали відбиток його пальця на поверхні мобільного телефону Нокіа3110, судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами.

До зазначеного висновку суд прийшов і враховуючи ту обставину, що показання підсудного в цій частині були предметом перевірки з боку прокуратури Шевченківського району м. Києва та не знайшли свого підтвердження, постановою помічника прокурора Шевченківського району м. Києва Гаврильця В.М. від 21 травня 2010 року в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення неправомірних дій працівниками міліції по відношенню до ОСОБА_3 відмовлено за відсутністю складу злочину ( т.2 а.с. 31-32).   

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність в повному обсязі  винуватості ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна ( крадіжка),  вчиненому повторно. Дії підсудного правильно кваліфіковані за ч.2              ст. 185 КК України.

Невизнання вини підсудним суд розцінює як спосіб захисту останнього.

Призначаючи підсудному міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки  та ступінь тяжкості вчиненого злочину;  відношення підсудного до скоєного, те, що викрадене майно повернуто власнику.

Судом приймаються до уваги і дані, які характеризують особу ОСОБА_3, який раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів, до затримання тривалий час працював на заводі «Радар», де характеризується позитивно, має постійне місце проживання, є хворим на ВІЛ-інекцію, хронічний вірусний гепатит С, епілепсію. Також судом враховуються дані  висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи №467 від 27.12.2010 року, з якого  вбачається, що ОСОБА_3 «обнаруживает при знаки органического поражения головного мозга травматически-интоксикационного генеза с эпилептиформным синдромом с незначительными изменениями психики, и по своему психическому состоянии может осознавать свои действия и руководить ими, может предстать перед следствием и судом».

Обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 повинно відбуватися в місцях позбавлення волі, а тому призначає підсудному покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2                 ст. 185 КК України.

Стягненню з підсудного підлягають судові витрати, пов’язані з проведенням криміналістичної експертизи.

          Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                            З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначити покарання у виді 1 ( одного ) року  6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 14 листопада 2009 року.

          Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в закону силу залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 ДДУ з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

          Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати, пов’язані з проведенням криміналістичної експертизи № 46 від 05.02.2010 року в сумі 405 грн. 64 коп. ( т. 1 а.с. 34-38).

          Речовий доказ по справі: мобільний телефон Нокіа 3110, який був переданий  на зберігання ОСОБА_5 –вважати його власністю ( т.1 а.с.41, 42); сліди пальців рук –зберігати в матеріалах кримінальної справи ( т.1 а.с. 43-44) .

   На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом  15 діб з дня  його проголошення, а  засудженим в той же строк  з моменту вручення копії вироку, через Шевченківський районний суд м. Києва.

                                             Суддя: