Справа № 1-580/11
В И Р О К
іменем України
"11" квітня 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Антонюк М.С.
при секретарі Гегельському І.О.
за участю прокурора Клюшніченка Д.Ю.
розглянувши у відкритому виїзному судовому засіданні в приміщенні Київського міського туберкульозного диспансеру №2 смт. Гостомель Київської області кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 07.02.2002 року Солом’янським районним судом м. Києва за ст.ст. 185 ч.1, 357 ч.3, 70, 75, 76 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі з іспитовим строком на один рік; 03.07.2002 року Солом’янським районним судом м. Києва за ст.ст. 185 ч.2, 71 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі, звільнений 12.02.2004 року умовно-достроково на один рік вісім місяців чотири дні,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 01 листопада 2005 року приблизно о 13 годині 00 хвилин зустрівшись зі своїм знайомим ОСОБА_2 в районі житлового масиву Виноградар зупинили автомобіль таксі марки Деу Ланос, державний номер НОМЕР_1, та запропонували водію ОСОБА_4 відвезти їх до с. Стоянка Києво-Святошинського району та назад до м. Києва за відповідну плату, на що останній погодився.
На зворотному шляху до м. Києва ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 що у нього є мобільний телефон Нокіа 6610І, сріблястого кольору, вартістю 1480 гривень, без сім-картки, який він дав в руки ОСОБА_1, щоб той покористувався ним, після чого в останнього виник умисел на таємне заволодіння вказаним телефоном. Даний телефон ОСОБА_1 поклав на передню панель автомобіля, перед собою, прикривши його журналом.
В той же день по приїзду до м. Києва приблизно о 16 годині після того як ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_1 зупинив автомобіль біля буд. №45 А по вул. Щербакова в м. Києві, ОСОБА_1 скориставшись тим, що ОСОБА_4 на деякий час відволік свою увагу та не міг спостерігати за його діями, непомітно для потерпілого взяв мобільний телефон Нокіа 6610І, який належить ОСОБА_4, з передньої панелі автомобіля і поклав його до лівої внутрішньої кишені своєї куртки.
Після чого ОСОБА_1, вийшовши з салону автомобіля, разом з викраденим ним мобільним телефоном зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 шкоду на суму 1480 гривень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у скоєному злочину та показав суду, що 01.11.2005 року він разом з товаришем ОСОБА_2 поїхав на автомобілі таксі в с. Стоянка. По дорозі назад водій автомобіля розказав, що придбав собі новий телефон Нокіа 6610І. Оглядаючи вказаний телефон він вирішив його таємно викрасти, для чого поклав його перед собою на панель та прикрив зверху журналом. При виході з таксі він непомітно для водія та ОСОБА_2 забрав цей телефон та пішов. Наступного дня він продав телефон, а гроші витратив на власні потреби.
Підсудний щиросердно розкаявся у вчиненому, зробив для себе належні висновки та засуджує свій вчинок, просить врахувати, що з моменту вчинення злочину минуло вже багато часу, а також стан його здоров’я, який різко погіршився.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч. 3 ст.299 КПК України показаннями підсудного, яка повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною вину ОСОБА_1 у повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжка), і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України.
Призначаючи підсудній вид та міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкості ним скоєного, ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні, данні, характеризуючи його особу, те, що підсудний раніше судимий, перебував у розшуку, перебуває на обліку у лікаря нарколога, за місцем проживання характеризується посередньо. Разом з тим судом приймається до уваги, що з моменту вчинення злочину минуло п’ять років, протягом яких підсудний до кримінальної відповідальності більше не притягувався, на даний час має ряд тяжких захворювань, в тому числі ВІЧ 4-ї клінічної стадії, туберкульоз та менінгіт, стан його здоров’я є тяжким.
До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання підсудної, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного суд вважає необхідним і достатнім для виправлення підсудної та попередження вчинення нового злочину призначення ОСОБА_1 покарання у виді арешту в межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 185 КК України.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_4, підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 291 КПК України, оскільки потерпілий в судове засідання не з’явився, клопотання про розгляд позову у його відсутність до суду не направляв.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
з а с у д и в :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді арешту строком на 5 (п’ять) місяців 1 день.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вираховувати з 10 листопада 2010 року.
Звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного за вироком суду, в зв’язку з його відбуттям.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити з утримання під вартою в Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши ОСОБА_1 з-під варти з зали суду.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_4 - залишити без розгляду.
На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя