Справа № 1-1090/11

В И Р О К  

іменем України

"30" червня 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого                                                     судді Антонюк М.С.

                при секретарі                                                              Скорицькому А.М.

                з участю  прокурора:                                                 Клюшніченка Д.Ю.

         захисника – адвоката                                ОСОБА_1

         потерпілої                                                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню  

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Саберіо Гальського району, Абхазія, татарина, громадянина України, розлученого, з середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 23.02.2007 року Подільським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 186 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, 10.12.2007 року Шевченківським районним  судом м. Києва за ч.2 ст. 186 ч.2 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі,  вироком Апеляційного суду м. Києва вирок скасовано в частині призначення покарання: вважати засудженим за ст.. 186 ч.2, 71 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, звільнений 22 квітня 2010 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 15 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,

                                                    В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_3 24 березня 2011 року приблизно об 11 годині 40 хвилин знаходячись на автомобільні стоянці по вул. Салютна, 2 Б в м. Києві, яка розташована поблизу виставкового центру «Експоплаза», помітив, що у салоні автомобіля «Mitsubisi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1, на задньому сидінні лежить мобільний телефон та вирішив його таємно  викрасти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою каменю розбив переднє ліве вікно автомобіля марки«Mitsubisi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1, після того з салону вищевказаного автомобіля таємно викрав мобільний телефон «Noкia 6300», вартістю 800 грн, який належить ОСОБА_2, в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 грн. Після чого ОСОБА_3 з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерплій матеріальної шкоди в розмірі 825 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним визнав себе повністю та розповів про фактичні обставини вчиненого злочину так, як вказано вище.    Так, підсудний показав, що 24.03.2011 року він, перебуваючи на стоянці поблизу виставкового центру «Експоплаза», побачив, як потерпіла припаркувала свій автомобіль та залишила в середині мобільний телефон та вирішив його викрасти. Підійшовши до автомобіля він підібрав на землі камінь та розбив скло автомобіля з лівого боку, після чого дістав із салону автомобіля мобільний телефон, поклав його до кишені та пішов. На вул. Салютній його зупинили працівники міліції та вилучили у нього викрадений телефон. Щиросердно розкаюється у вчиненому злочину, просить вибачення у потерпілої, а також просить суд врахувати, що він зробив для себе належні висновки, має незадовільний стан здоров’я, має доглядати за хворою матір’ю, яка проживає в Грузії, просить не позбавляти його волі.

Потерпіла в судовому засіданні пояснила, що 24 березня 2011 року вона приїхала на будівельну виставку у виставковому центрі «Експоплаза», припаркувати автомобіль на стоянці їй допоміг саме підсудний, після чого вона з дітьми рушила на вставку. Через деякий час їй зателефонували із міліції та повідомили про крадіжку з її автомобіля. Потерпілі просила суд задовольнити її позов за вирахуванням частини коштів, які були добровільно відшкодовані їй родичами підсудного в сумі 800 грн., а також вартості повернутого їй мобільного телефону, тобто залишилось невідшкодованим 425 грн., саме на цю суму просить задовольнити заявлений нею позов. Крім того, вважає, що підсудний може виправитись самостійно, без позбавлення його волі.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч. 3 ст.299 КПК України показаннями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, погодившись із заявленим цивільним позовом, та потерпілої, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною вину ОСОБА_3 у в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ст.185 ч.2 КК України.

 Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого ним злочину; відношення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини та щирому каятті; те, що викрадене майно повернуто власнику, частково відшкодовано завдану його діями шкоду, а також думку потерпілої.

Судом також враховуються дані про особу підсудного, який раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, вчинив злочин у період умовно-дострокового звільнення від покарання, офіційно не працює, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, за місцем відбування покарання та проживання характеризується позитивно, також судом враховується незадовільний стан здоров’я підсудного.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття, частове добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжуючих покарання підсудного, судом не встановлено.

  З урахуванням наведеного, враховуючи дані про особу підсудного, який раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, офіційно не працює, не має  місця реєстрації в Україні, а також має намір виїхати в Грузію на постійне проживання, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 повинно відбуватися в умовах ізоляції від суспільства, а тому призначає покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України.

 Оскільки ОСОБА_3 вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення від покарання, призначеного вироком Апеляційного суду м.Києва від 28 травня 2008 року, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків, за правилами ст.71 КК України.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_2, підлягає частковому задоволенню з урахуванням суми добровільно відшкодованої їй шкоди.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                                 З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ст.185 ч.2 КК України та призначити  покарання у виді 1 (одного) року шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного  покарання частково приєднати покарання, невідбуте за вироком Апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2008 року та остаточно ОСОБА_3 призначити до відбуття  - 1 (один ) рік 8 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 вираховувати з часу його затримання  з 24 березня 2011 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 425 грн. завданої  останній матеріальної шкоди.  

Речовий доказ по справі –мобільний телефон «Noкia 6300», який переданий на зберігання потерпілій –вважати власністю потерпілої ОСОБА_2 ( а.с.38-39).

          На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом  15 діб з дня  його проголошення, а  засудженим в той же строк  з моменту вручення копії вироку, через Шевченківський районний суд м. Києва.

                                                         Суддя