Справа № 1-705/11

В И Р О К  

іменем України

"11" травня 2011 р.Шевченківський районний суд м.Києва

в складі: головуючого-судді:                              Антонюк М.С.

при секретарі:                                                   Ключці О.О., Гегельському І.О.

          з участю прокурора:                                                     Бейко Б.Г., Клюшніченка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не  судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1  ст. 185 КК України           

                                                             В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 14 липня 2010 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, знаходячись біля будинку №62/1 по пр.-ту Перемоги в м. Києві звернув увагу на раніше незнайомого ОСОБА_2, який відпочивав на лавці. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 скориставшись тим, що потерпілий спить та не може спостерігати за своїми речами, таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_2, а саме: рюкзак чорного кольору, вартістю 250 грн, мобільний телефон марки «Моторола С139», вартістю 500 грн., в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку  «Київстар», вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 1 грн. 50 коп., кепку білого кольору вартістю 15 грн., а всього на загальну суму 791 грн. 50 коп. Після чого ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

          Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині визнав повністю та показав суду, що 14 липня 2010 року приблизно о 19 годині проходячи по пр.-ту Перемоги, побачив незнайомого чоловіка, який спав на лавці, та виріши таємно викрасти належне йому майно. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а сам потерпілий спить, він забрав речі останнього, а саме: мобільний телефон з сім-карткою, рюкзак та кепку, після чого пішов в напрямку зупинки громадського транспорту, де через 15 хвилин його затримали працівники міліції. Перелік та вартість викраденого майна не оспорює, розкаюється у вчиненому.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч. 3 ст.299 КПК України показаннями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною вину ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 185 КК України.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкості ним скоєного, ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні, данні, характеризуючи його особу, те, що підсудний вважається раніше не судимим в силу ст. 89 КК України, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не працює, зареєстрований та постійно проживає в м. Києві, де характеризується позитивно.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд призначає ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 185 КК України. Враховуючи дані про особу підсудного, те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, а також наявність пом’якшуючої покарання обставини, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_2 підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 291 КПК України, оскільки потерпілий в судове засідання не з’явився, клопотання про розгляд позову у його відсутність до суду не направляв.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                                  З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч.1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного судом покарання з випробуванням строком на один рік.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

          Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі –рюкзак чорного кольору, мобільний телефон марки «Моторола С139», з сім-карткою оператора мобільного зв’язку  «Київстар», кепка білого кольору –які належать ОСОБА_2 та знаходяться на зберіганні у камері схову Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві -  повернути ОСОБА_2 (а.с. 27, 28).

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня  його проголошення  через Шевченківський районний суд м. Києва.

                                                   Суддя: