Справа № 1-623/11

В И Р О К  

іменем України

"20" квітня 2011 р.Шевченківський районний суд м.Києва

в складі: головуючого-судді:                              Антонюк М.С.

при секретарі:                                                   Ключці О.О.

          з участю прокурорів:                                          Юрко Т.Г., Клюшніченка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого:

1.          02.06.1994 року Радянським районним судом м. Києва за ст.ст. 140 ч.2, 141 ч.2 КК України ( в ред. 1960 р.) до одного року шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

2.          30.09.1996 року Радянським районним судом м. Києва за ст. 140 ч.3 КК України (в ред. 1960 року) до чотирьох років позбавлення волі;

3.          30.01.2001 року Радянським районним судом м. Києва за ст. ст. 140 ч.2, 140 ч.3, 42 КК України (в ред. 1960 року) до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна, постановою Тростянецького районного суду Вінницької області вирок переглянуто та визнано засудженим за ст.ст. 185 ч.3, 185 ч.2, 42 КК України до шести років позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3  ст. 185 КК України           

                                                             В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 06.11.2010 року приблизно о 13 годині ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи біля приватного будинку АДРЕСА_2 з’ясував, що мешканців у будинку немає, після чого вирішив проникнути до сараю, розташованого поруч із вказаним будинком, та викрасти звідти чуже майно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 переліз через ворота, що розташовані перед прибудинковою територією, підійшов до сараю, розташованому окремо від будинку, та переконавшись, що за його діями ніхто н спостерігає, через незачинені двері сараю проник до цього приміщення. Знаходячись у вказаному приміщенні ОСОБА_1  з метою особистого збагачення повторно таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_2, а саме: автомобільну мийку «WK 1 sistema ART 3910002»в пластиковому корпусі жовтого кольору, вартістю 1200 грн, алюмінієвий таз вартістю 50 грн., сапку господарчу, вартістю 60 грн. А всього ОСОБА_1 таємно повторно з проникненням у приміщення викрав майна ОСОБА_2 на загальну суму 1310 грн, після чого з місця вчинення злочину зник.

Підсудний ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненому злочині та  пояснив суду, що 06 листопада 2010 року, він прийшов до приватної садиби ОСОБА_2, який він інколи допомагав по господарству. З’ясувавши, що господарі поїхали по власних справах, він, будучі у стані сп’яніння,  вирішив таємно викрасти майно господині, для чого переліз через ворота, пішов до сараю, звідки викрав автомобільну мийну, алюмінієвий таз та сапу, після чого вийшов з території будинку. Через деякий час його затримали працівники міліції та вилучили у нього викрадене майно. Перелік та вартість викраденого у ОСОБА_2 майна він не оспорює.

Підсудний ОСОБА_1 щиросердно розкаюючись у вчиненому, запевняє, що зробив для себе належні висновки та просить суд  суворо його не карати.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч. 3 ст.299 КПК України показаннями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною вину ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно з проникненням у приміщення, і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначаючи підсудному міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкості ним скоєного, ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні, данні, характеризуючи його особу, те, що підсудний раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів,  перебуває на обліку у лікаря нарколога, не працює, за місцем попереднього відбування покарання  характеризується негативно.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття; обтяжуючою покарання обставиною суд визнає вчинення злочину у стані сп’яніння.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що виправлення  та перевиховання ОСОБА_1 повинно відбуватися в умовах ізоляції від суспільства, а тому призначає покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                                  З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3-х (трьох) років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 вираховувати з часу його затримання  з 06 листопада 2010 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Речові докази по справі - автомобільну мийку «WK 1 sistema ART 3910002»в пластиковому корпусі жовтого кольору, вартістю 1200 грн, алюмінієвий таз вартістю 50 грн., сапку господарчу, вартістю 60 грн., які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2 –вважати власністю ОСОБА_2 (а.с. 27, 28).

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом  15 діб з дня  його проголошення, а  засудженим в той же строк  з моменту вручення копії вироку, через Шевченківський районний суд м. Києва.

                                                   Суддя: