Справа № 2-3839/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"11" березня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді                   Савицького О.А.

при секретарі                          Дикому Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства  «Комерційний банк «НАДРА»про визнання недійсним договору кредиту,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Надра»про визнання недійсним кредитного договору № 05-11/КА/2008-980 від 29.01.2008 року. Свої вимоги позивач мотивує тим, що дії відповідача пов’язані з одностороннім рішенням про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором суперечать його законним правам.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

        Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача не визнав, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість, проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.  

В судовому засіданні було проведено заміну відповідача Відкритого акціонерного  товариства «Комерційний банк «Надра»на належного - Публічне акціонерне товариство  «Комерційний банк «Надра» - правонаступника первісного відповідача.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 29 січня 2008 року між сторонами  був укладений Договір «Кредитування комерційного автотранспорту»№ 05-11/КА/2008-980,   відповідно до умов якого відповідач надав позивачу у тимчасове  користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та  платності грошові  кошти у сумі 171000,00 гривень в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно п. 1.3.1. вищезазначеного договору передбачено, що відсотки за користування  кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 19,5 %  на рік. Нарахування відсотків за користування  Кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту.

А відповідно до п. 1.3.2. у  випадку прострочення  виконання зобов’язання у відношенні  повернення  кредиту у строк, обумовлений у п. 2.2.1 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом або його частини (якщо зобов’язання частково виконані Позичальником) у розмірі  подвійної відсоткової ставки, що вказана  в п. 1.1.3.1. цього договору, річних виходячи  з наступного  дня після виникнення прострочення.  Після  виконання простроченої частини зобов’язання у відношенні повернення кредиту, позичальнику буде автоматично  встановлено відсоткова ставка у розмірах і на умовах сплати, зазначених у п. 1.1.3.1. цього Договору.

Пунктом 1.4 договору банк надає позичальнику кредит з терміном погашення до 28 січня 2013 року.

А пунктом 2.2.2. кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кошти, отримані в рамках Кредитної лінії та сплачує банку передбачені п.1.2 Договору  відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на  рахунок ..., згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід’ємною частиною договору.  

Згідно ч.2.2.3 договору якщо позичальник несвоєчасно та/чи неповністю вніс черговий платіж графіку та/чи інші платежі, то банк приймає виконання позичальником своїх зобов’язань по договору у наступному порядку: прострочені відсотки за користування кредитною лінією; прострочені відсотки за користування кредитом; відсотки за користування кредитною лінією; відсотки за користування кредитом; пені та штрафи; прострочена сума кредитної лінії; прострочена сума Кредиту; сума кредитної лінії; сума Кредиту.

Однак,  всупереч до умов, викладених в кредитному договорі позивач належним чином свої зобов’язання не виконував. У зв’язку із невиконанням своїх зобов’язань позивачем в частині порушення умов Кредитного договору відповідач був змушений на підставі пунктів   Кредитного договору, підвищити процентну ставку за користування кредитними коштами як  це передбачено п. 1.3.2. договору.

  Про згоду ОСОБА_1 із розміром процентної ставки, яку було збільшено за несвоєчасне виконання зобов’язань за Кредитним договором, також свідчить і те, що з моменту підвищення процентної ставки та її нарахування позивач ніяким чином не виявляв свою незгоду, умови кредитного договору його влаштовували, що підтверджує особистий підпис ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору. Крім того, кредитний договір між сторонами укладений 29.01.2008 року, а свою незгоду з кредитним договором позивач виявив  тільки через два роки та шість місяців після його укладення,  26.07.2010 року –при звернені з вказаним позовом до суду.   

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 6 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Частиною 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особі, яка вчиняє правочин, надано право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до частини 6 статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитним договором та чинним на момент зміни розміру процентів за користування кредитом законодавством передбачалася можливість зміни позивачу відсоткової ставки за користування кредитом. Зокрема пунктом 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках, про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни (без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною); п.3.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за № 541/13808, яким визначено, що банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору. Позивач був повідомлений про можливість зміни відсоткової ставки і при яких умовах це відбудеться безпосередньо під час підписання та при ознайомлення з умовами кредитного договору ще 29.01.2008 року, тобто зміст п.1.3.2 Кредитного договору цілком відповідає вищезазначеним правовим нормам та передбачає необхідні умови для зміни відсоткової ставки.

Отже, зміна процентної ставки за Кредитним договором відбулася через порушення позивачем збільшення процентних ставок на кредитному ринку України, зокрема збільшення облікової ставки Національного банку України, що передбачено умовами договору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо зміни (підвищення) відсоткової ставки за користування кредитом за Кредитним договором є цілком правомірними і зокрема такими, що повністю відповідають пунктам  Кредитного договору. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. П.1.3.2 Кредитного договору, згідно яких, зокрема, позивачу змінювалася відсоткова ставка за користування кредитом, є правомірними.

Положення статті 1056-1 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» за якими встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, в даному випадку не можуть бути застосовані, так як дані правові норми діють з 10.01.2009 року, а відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють лише ті відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч.2 ст. 5 ЦК України, закони та інші нормативно-правові акти (в тому числі, акти цивільного законодавства) не мають зворотної дії у часі, крім випадків коли вони пом’якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Враховуючи перелічені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд не знаходить законних підстав для визнання недійсним кредитного договору № 05-11/КА/2008-980 від 29.01.2008 року.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно вимог ст.ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. В даному випадку судом не встановлено порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, тому в задоволенні позовних вимог суд відмовляє в повному об’ємі.

На підставі викладеного, відповідно до  ст. 58 Конституції України, ст.ст. 5, 15, 16, 204, 212, 525, 627, 629, 651 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», п.3.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007 № 168, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за № 541/13808, керуючись ст.ст. 10, 27-30, 57-58, 60, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства  «Комерційний банк «НАДРА»про визнання недійсним договору кредиту.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо  апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

      Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: