Справа № 2а-1222/11    

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                                                                                                    м.Луганськ

Суддя Ленінського районного суду міста Луганська Лібстер А.С., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Луганську справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська, про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Обгрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом 3 групи захворювання, яке пов’язано з роботами з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вважає, що з 01.11.2000 року по 01.04.2005 року йому в порушення вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»надбавка до пенсії як інваліду війни виплачувалася а значно меншому розмірі ніж це передбачено Закону. Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що інваліду війни 3 групи виплачується надбавка до пенсії в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму на одну особу. Позивач вважає, що такими діями було порушено його права і відповідач зобов’язаний перерахувати йому розмір пенсії та надбавку до пенсії як інваліду війни відповідно до вимог ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Про порушення його права на отримання зазначених виплат йому стало відомо з листа відповідача, яким було відмовлено в здійсненні перерахунку. Позивач просить суд поновити строк звернення до суду, визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за вказаний період, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.11.2000 року по 01.04.2005 року в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої для непрацездатних осіб та надбавки відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»з 01.11.2000 року по 01.04.2005 року в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.

Позивач в судове засідання не з’явився , про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі. Надав заперечення, в яких просить суд відмовити в задоволенні заявлених вимог.

          Згідно ст.3, ч.4 ст.122 КАС України розгляд справи проходить в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінив їх в сукупності, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визнаний інвалідом 3 групи осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується письмовими доказами.

При цьому позивач звернувся до відповідача в квітні 2010 року з заявою про перерахунок пенсії з 01.11.2000 року по 01.04.2005 року, проте йому було відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється Законом України «Про підвищення мінімального розміру пенсій»від 15.07.1999 року, № 979 –ХІV, Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, передбачено Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999 року, № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 05.10.2000 року, № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення мінімального розміру пенсії.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 вказаного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»/в редакції, яка діяла до 12.01.2005 року/ зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі 20% середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування»від 23.12.2004 року № 2219-IV внесено зміни до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»/набрала чинності з 12.01.2005 року/ і викладена в такій редакції: «Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії як інваліду війни 3 групи відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність є обгрунтованою.

Що стосується заявлених вимог позивача щодо виплати йому надбавки як інваліду війни 3 групи відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в період з 01.11.2000 року по 01.04.2005 року в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/в редакції від 22.10.1993 року, № 3551-ХІІ/ інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищується: інвалідам 1 групи - в розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, 2 групи –350% мінімальної пенсії за віком, 3 групи –200% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»були внесені зміни до ст.13, які передбачали, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується: інвалідам 1 групи –в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 2 групи –40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 3 групи –30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказані зміни набули чинності з 01.01.2006 року та не визнані Конституційним Судом України неконституційними.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом»означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Частиною 2 ст.99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановлено істини у конкретній адміністративній справі.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За частиною 1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.

Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.

Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з даним позовом в грудні 2010 року, подавши цей позов більш ніж через шість місяців з моменту порушення його прав.

Позивачем надано клопотання про поновлення пропущеного строку, встановленого ст.99 КАС України, однак не надано достатніх доказів поважності причин пропуску вказаного строку.

Керуючись ст.19, 22, 46 Конституції України, ст.50, 53-54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум»,  ст. 3, 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 99, 100, 122, 158, 160-163, 167, 170, 186, 256 КАС України,  суддя –           

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Луганська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Донецького адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Особи, які  брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя:                                                                                                          А.С. Лібстер