Справа № 2-а-1674/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"20" травня 2011 р.                          Дніпровський районний суд  м. Києва

в складі:  головуючого судді                                         Шевченко Н.М.,

                при секретарі                                                  Кириловій Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії, здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,   -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 11.03.2011 року звернулася з позовною заявою, в якій просить: визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (Відповідач-1), Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва (Відповідач-2), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Відповідач-3) такими, що були здійснені без урахування вимог ст. 152 Конституції України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та в нарахуванні й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов'язати Відповідача-1 провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.03.2000 р.  і виплачувати щомісячно в подальшому; зобов'язати Відповідача-2 усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, зобов’язавши Відповідача-3 виплатити таку щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі, починаючи з 2000 року і виплачувати її в подальшому.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона являється ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, серія НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до ІІ категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.       

Вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та отримує додаткову пенсію відповідно до ст. 51  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , проте у розмірі значно нижчому, ніж гарантовано Конституцією України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  а тому вважає, що відмова в здійсненні їй перерахунку пенсії із застосуванням мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює мінімальному прожитковому мінімуму відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є протиправною, грубо порушує її  права та законні інтереси, тому просить зобов’язати Відповідача-1 - УПФУ у Дніпровському районі м. Києва  перерахувати  та виплатити їй додаткову  пенсію з 01.03.2000 року з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює мінімальному прожитковому мінімуму відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також виплачувати таку пенсію в подальшому (на майбутнє).

В обґрунтування позовних вимог про перерахунок суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення позивач зазначила, що,  відповідно до  ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Нарахування та виплата  щорічної допомоги на оздоровлення з 2000 року  здійснювалася відповідачами відповідно до постанов КМУ в розмірі, значно меншому, ніж це встановлено базовим Законом. Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законами України «Про Державних бюджет»на відповідні роки і цей розмір береться для розрахунку на момент виплати допомоги. Оскільки Відповідач-2 –Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва так і не здійснив перерахунок  та виплату щорічної грошової допомоги в розмірі, передбаченому Законом України, позивач просить суд захистити його порушене право, а саме –зобов’язати Відповідача-2 здійснити перерахунок, а Відповідача-3 - виплату сум допомоги, починаючи з 2000 р.

До початку судового розгляду справи від усіх учасників судового процесу надійшли письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність.

З письмових заперечень представника відповідача Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва  вбачається, що проти задоволення позову заперечує, мотивуючи тим, що при нарахуванні позивачу пенсії УПФ діяло в межах чинного законодавства, відповідно до порядку розрахунку пенсій та зазначає, що вимоги позивача щодо призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, на майбутнє суперечать діючому законодавству України.

З письмових заперечень представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва  вбачається, що проти задоволення позову заперечує, мотивуючи тим, що призначення позивачу щорічної допомоги здійснюється відповідно до діючого законодавства України, та вважає безпідставними, законодавчо непередбаченими вимоги позивача в частині зобов’язання нарахування щорічної допомоги на оздоровлення на майбутнє.

В письмових запереченнях представник відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зазначено, що проти задоволення позову заперечує, призначення  та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення проводиться на підставі положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та вважає безпідставними, законодавчо непередбаченими вимоги позивача в частині зобов’язання нарахування щорічної допомоги на оздоровлення на майбутнє.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.05.2011 року вирішено питання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.05.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії, здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи в частині позовних вимог про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за період  з 01.03.2000 р. по 10.09.2010 р.  та щорічної допомоги на оздоровлення - з 01.01.2000 року по 10.09.2010 року залишено без розгляду.   

Суд, вивчивши позовну заяву, письмові заперечення відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що, адміністративний позов підлягає  частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як встановлено судом  та підтверджено матеріалами справи, позивач  ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, видане 01.12.1992 року, серія НОМЕР_1.

Згідно заперечень УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, позивач  перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та  отримує пенсію відповідно до Закону України  "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання додаткової пенсії згідно зі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка виплачується їй в розмірі, передбаченому постановою КМУ від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».      

Проте, суд вважає заперечення відповідача –УПФУ у Дніпровському районі м. Києва необґрунтованими з наступних обставин.

Положеннями ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , яка діяла в редакції до 01.01.2008 року, особам, віднесений до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно підпункту 12 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 51 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами».

Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 р.

Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, позивач має  право, як особа, віднесена до категорії 2, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Призначення і виплата такої допомоги здійснюється Управліннями пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.

За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва є належним відповідачем в даній справі.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".           

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.

Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до  цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, з моменту звернення  позивача до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва з заявою про здійснення перерахунку та виплати йому додаткової пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, Відповідач –УПФУ у Дніпровському районі м. Києва мав здійснити такий перерахунок та виплату додаткової пенсії, враховуючи суми, вже виплачені позивачеві за цей період.

Суд не приймає доводи Відповідача –Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва  про відмову позивачу у здійсненні перерахунку позивачеві  додаткової пенсії, які ґрунтуються виключно на  тому, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»заборонено застосовувати для визначення будь-яких інших надбавок, підвищень, додаткових пенсій, встановлених іншими нормативно-правовими актами, крім цього Закону, як доказ правомірності діянь Відповідача, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, будь-які правовідносини регулюються виключно Законами України і мають бути застосовані відповідно до вимог Конституції України та не порушувати права та свободи громадян.

Також, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача в тій частині, що останній при нарахуванні додаткової пенсії керувався вимогами постанов КМУ, оскільки КМУ має встановлювати механізм нарахування та виплат, не порушуючи при цьому законів України та не звужуючи зміст конституційних прав громадян.

Відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень і зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Згідно зі ст.71 КАС України,  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій УПФУ у Дніпровському районі м. Києва при призначенні їй додаткової пенсії в розмірі, значно меншому, ніж передбачений чинним законодавством України, є  обгрунтованими та підлягають задоволенню. Також, суд вважає, що підлягають повному задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити їй перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.09.2010 року.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати  щорічної допомоги на оздоровлення  в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2010 рік, судом встановлено наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується копією посвідчення, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, що набрав чинності 01.01.2008 року, текст абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого   частини   першої,   частини  третьої,  абзаців  другого, третього,  четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та   частини  сьомої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».  

Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 р.

Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, позивач має  право на отримання  щорічної грошової допомоги в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії.

Згідно Типового положення про Управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою КМУ від 30.10.2007 року №790, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації є структурним підрозділом Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, основним завданням якого є забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, згідно з п. 4.1. Положення про центр здійснює виплату соціальної допомоги, інших грошових виплат за розпорядженнями та списками, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, також, жодним нормативно-правовим актом Центру не надано повноважень встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення.

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації  та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є належними відповідачами в даній справі.

Суд не приймає доводи відповідачів,  що відповідно до  ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір щорічної допомоги на оздоровлення нараховувався та виплачувався відповідно до Постанов КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи  порядок виплат, може допустити звуження змісту та обсягу прав Позивача, встановлених цим же Законом.  

Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити порядок виплат, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри виплати одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення.

Таким чином, доводи відповідачів про нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності їх діянь, оскільки вказані правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір такої допомоги.

Оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу того, що їх посадовими особами вживалися будь-які дії, в тому числі щодо направлення запитів на роз’яснення постанов КМУ, які суперечили нормам Закону, щодо збільшення сум призначених виплат, щодо правильності проведення нарахування сум щорічної допомоги на оздоровлення, направлених на виконання положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд вважає доведеним факт протиправного діяння (бездіяльності) відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням нарахованих та виплачених позивачеві грошових сум, а також неправомірної бездіяльності Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо невиплати належних сум позивачеві.                

При розгляді даної справи, встановлюючи час, з якого потрібно зробити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, суд враховує положення частини 4 статті 99 КАС України - якщо Законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з листа 0.03.2011 року від Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на адресу позивача, саме з цього часу позивач дізналася про те, що їй  відмовлено у здійсненні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі, передбаченому Законом  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто позивач звернувся до суду в межах річного строку, передбаченого ст. 100 КАС України.  

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо здійснення їй перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги за 2010 рік підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині позовних вимог щодо призначення позивачу довічно додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, а також щорічної допомоги на оздоровлення та виплачувати її в подальшому, оскільки права та законні інтереси позивача на призначення додаткової пенсії та виплати щорічної допомоги не порушено з боку відповідачів, які в установленому чинним законодавством порядку та в межах своєї компетенції призначили позивачу додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, а також щорічно проводять виплату допомоги на оздоровлення, ці обставини не заперечуються позивачем, а предметом даного спору є відновлення порушених прав позивача в частині розміру нарахованої та отриманої позивачем додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 500,00 грн., то в задоволенні таких повинно бути відмовлено з огляду на наступне.

Згідно із ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата допомоги адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином та юридичною особою (адвокатським об’єднанням) чи безпосередньо адвокатом.  Суд може, враховуючи обсяг допомоги адвоката й витрачений ним час, зменшити розмір відшкодування цих витрат.

Оскільки Закону, про який йдеться у ст. 90 КАС України, на даний час немає, розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи, визначає суд відповідно до вимог постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справи і порядок їх компенсації за рахунок держави». Вказаною постановою КМУ передбачений граничний розмір компенсації на правову допомогу - 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину його роботи.        

Оскільки позивачем не подано доказів на підтвердження кількості витраченого часу фахівцями в галузі права на надання правової допомоги в даній справі, суд вважає необхідним відмовити в цій частині вимог.    

Відповідно до п. 18 ч.1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито», позивач звільнена від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.ст. 11, 17, 71, 99, 100, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного Судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії, здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи –задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, з порушенням вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, виходячи з 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 11 вересня 2010 року, з урахуванням проведених виплат.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру  по нарахуванню та здійсненню соціальних  виплат щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку і виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, враховуючи нараховані та виплачені позивачеві суми допомоги.

Зобов’язати Київський міський центр  по нарахуванню та здійсненню соціальних  виплат виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням проведених раніше виплат.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції.     

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С у д д я: