Справа № 2-39/2008

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                   24  січня 2008р.        Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді - Глущенко Є.Д.

при секретарі - Салій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно, відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

                   Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Вимоги мотивував тим, що 10 травня 2006 р. він уклав з відповідачем договір купівлі-продажу садиби, розташованої в АДРЕСА_1. Між ним та відповідачем були досягнуті всі істотні умови договору, визначена ціна садиби 3800 доларів США, який був підписаний у травні 2006 року, після чого відповідач отримав від нього 100 доларів США завдаток і передав йому ключі від будинку, а він із сім'єю переїхав з іншого населеного пункту та заселився в будинок за цією адресою. Договір купівлі-продажу не було оформлено нотаріально через те, що у відповідача на момент укладення договору не були належним чином оформлені документи на садибу. Рішенням Роменського міськрайонного суду від 27 жовтня 2006р. було узаконене самочинне будівництво у вказаному будинку. У грудні 2006р. було прийнято рішення про видачу йому кредиту в установі банку на купівлю садиби, але в січні-лютому 2007р. нотаріуси міста не посвідчували договори купівлі-продажу нерухомості через неясність щодо розмірів стягнення плати за посвідчення цих договорів. В подальшому відповідач безпідставно збільшив ціну договору до 6500 доларів США та звернувся до суду з заявою про його виселення. Просив визнати зазначений договір купівлі-продажу дійсним, відшкодувати моральну шкоду, стягнути з нього решту вартості домоволодіння 3700 доларів США - 18685 грн.

                   В ході слухання справи позивач збільшив позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,2825 га, в тому числі для будівництва та обслуговування будинку 0,980га, для ведення особистого селянського господарства 0,1845 га.

                   Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечення мотивував тим, що весною 2006р. він домовився з позивачем про купівлю-продаж спірної садиби за ціною 3800 доларів США. Він показав позивачеві будинок, подвір'я, город, отримав від позивача завдаток 100 доларів США, передав позивачеві ключі від будинку для того, щоб позивач обробляв город. Він домовлявся з позивачем, що позивач заплатить йому 3700 доларів США після оформлення ним необхідних документів на землю, документів в МБТІ, а позивачем - кредиту. Про договір купівлі-продажу садиби від 10 травня 2006 р., який він дійсно підписав він дізнався у квітні 2007р. від дільничного міліціонера, а в травні 2006р. він підписував не договір купівлю-продажу садиби, а довідку в бухгалтерію позивачеві, яка в подальшому виявилася договором купівлі-продажу. Його домовленість з позивачем про купівлю-продаж садиби не була своєчасно оформлена нотаріально через узаконення ним в судовому порядку самочинного будівництва. На початку 2007р. він зрозумів, що позивач не має наміру купувати спірну садибу, не хоче оформляти договір у нотаріуса. Весною 2007р. він збільшив ціну спірної садиби з 3800 доларів США до 6500 доларів США через подорожчання нерухомого майна, з якою позивач погодився. Тепер він згоден оформити у нотаріуса договір купівлі-продажу житлового будинку за ціною 6500 доларів США, але без городу - земельної ділянки розміром 0,1845 га. При цьому він в жодному випадку не надасть свої документи, зокрема свій паспорт, правовстановлюючі документи, технічний паспорт та інші, для оформлення позивачем кредиту, незалежно від того, що вони передбачені переліком банківської установи. Просив в позові відмовити.

                   Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані ними докази, дійшов такого висновку.

                   Судом встановлено, що у травні 2006р. сторони домовилися щодо купівлі-продажу садиби вАДРЕСА_1за ціною 3800 доларів США.

                   В рахунок належних з позивача за договором платежів на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання відповідач отримав від позивача завдаток 100 доларів США.

                   Відповідач передав ключі від житлового будинку позивачеві, який за згодою відповідача заселився в цей будинок з правом користування земельною ділянкою при садибі.

                   Викладені обставини підтверджуються письмовим доказом  - договором купівлі-продажу житлової садиби від 10 травня 2006р., який підписаний  сторонами.

                   Про те, що саме відповідач підписав зазначений договір, а не інша особа, відповідач визнав у судовому засіданні.

                   Договір купівлі-продажу від 10 травня 2006р. не було посвідчено нотаріально через те, що відповідач  не оформив необхідних для цього документів, зокрема документів, що підтверджують право власності на землю, не узаконив самочинне будівництво, без чого нотаріально спірний договір не міг бути посвідчений.

                   6 червня 2006р. відповідач оформив право власності на землю при житловому будинку, що підтверджується державними актами №281663, 281664 на право власності на земельні ділянки  площею 0,980 га - для будівництва і обслуговування  будинку та 0,1845 га - для ведення особистого селянського господарства, та в судовому порядку узаконив самочинно збудовані сіни у спірному будинку, що підтверджується рішенням Роменського міськрайонного суду від 27 жовтня 2006р.

                   Відповідно до Витягу з реєстру прав власності нерухоме майно на АДРЕСА_1складається з житлового будинку літ “А” загальною площею 60,5 кв.м., жилою - 21 кв.м., сараю літ. “Б”, сараю літ “б”, літньої кухні літ. “В”, сараю літ “в”, сараю літ. “Г”, сараю літ “Г-1”, погреба літ. “п-г”, огорожі.

                   Відповідно до довідки АКБ СР “Укрсоцбанк” від 5 вересня 2007р. позивач звертався в Роменське відділення “Укрсоцбанк” для отримання кредиту на покупку спірного житлового будинку у серпні 2006р., кредит не було видано через наявність самочинної будівлі, у грудні 2006р. позивач знову надав необхідні документи на отримання кредиту, відповідно до яких прийнято рішення на видачу кредиту.

                   Свідок ОСОБА_3. підтвердила, що  протягом першого кварталу 2007р.  при оформленні договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки законодавством була визначена  занадто висока плата за це, яка була невигідна людям, в зв'язку з чим була потреба в роз'ясненні, з приводу чого вона і зверталася в Міністерство юстиції. Такі договори вона стала оформляти  приблизно  з квітня 2007р. Чи зверталися сторони за оформленням такого договору до неї, вона не пам'ятає.

                   26 травня 2007р. відповідач звернувся до позивача з листом  в якому зазначає, що у травні 2006р. між ним і позивачем  укладена  попередня усна угода про купівлю-продаж спірної садиби, відповідно до якої позивач зобов'язався сплатити 6500 доларів США, а він в свою чергу погодився з тим, що позивач буде проживати у вказаному будинку. Просив укласти угоду купівлі-продажу, а в разі неукладення - звільнити примішення та відшкодувати шкоду.

                   31 травня 2007р. позивач дав відповідь, в якій не погодився з відповідачем, посилався на необхідність виконати  додаткові клопотання щодо оформлення банківського кредиту, а в разі неоформлення достатньої суми пообіцяв добровільно звільнити займане приміщення.

                   Наведені факти свідчать, що між сторонами склалися цивільні правовідносини з приводу визнання дійсним договору купівлі-продажу. Ці правовідносини регулюються  ч.2 ст. 220  ЦК України, яка передбачає, що, коли сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, і це підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

                   При розгляді справи встановлено, що у травні 2006р. сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, зокрема щодо предмету договору - садиби, ціни за неї, строку та порядку оплати; і відбулося часткове виконання, зокрема покупець передав, а продавець отримав завдаток в сумі 100 доларів США, продавець передав ключі від будинку, покупець за згодою продавця заселився у спірний будинок, проживає в ньому, частково виконав роботи по ремонту покрівлі, яка протікала, доглядав садок, обробляв город.

                   Викладене підтверджується письмовим доказом - договором від 10 травня 2006р., підписаним сторонами, та поясненнями свідків. Так, зокрема, свідок ОСОБА_4.  підтвердила про  те, що позивач проводив ремонт покрівлі в окремих місцях, займався господарством та обробляв город; свідок ОСОБА_5підтвердив, що він привозив у спірний будинок два прицепи шиферу для ремонту та допомагав позивачеві замінювати на покрівлі шифер, який протікав.

                   Суд вважає, що свідки ОСОБА_6. , ОСОБА_7., ОСОБА_8. могли і не бачити, що на покрівлі спірного будинку позивачем проводився ремонт. Їх пояснення про відсутність якого-небудь ремонту спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_5. - людини яка безпосередньо проводила заміну окремих листів шиферу, що протікав. Не вірити свідку ОСОБА_5. у суда підстав немає.

                   Встановлено, що відповідач ухиляється від нотаріального оформлення спірного договору, як він стверджує, через те, що він тепер не погоджується з ціною за садибу 3800 доларів США, і не згоден на продаж земельної ділянки під городом, оскільки з позивачем домовленості про це ніколи не було.

                   Тому, суд вважає, що є всі законні підстави для визнання спірного договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на садибу за позивачем.

                   Посилання відповідача про те, що він  домовлявся про купівлю-продаж без городу спростовується змістом самого договору, де зазначено, що предметом купівлі - продажу є житлова садиба. Відповідно до вимог ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованим на ній житловим будинком,  господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом п. 6 ст. 118 ЗК України характерною рисою садиби є її призначення - ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

                   Крім того, в судовому засіданні відповідач пояснював, що в травні 2006р. при укладенні спірного договору, він показував позивачеві будинок, садок, город, що свідчить про його пропозицію продати всю садибу.

                   В судовому засіданні позивач пояснив, що спірний договір було укладено 10 травня 2006р., про що складено письмовий документ, який було підписано за місцем роботи позивача на території заводу "Тракторозапчастина" в один із днів травня 2006р. Зазначене відповідач не спростував в судовому засіданні, а надана ним довідка з заводу "Тракторозапчастина" про те, що 10 травня 2006р. на денній зміні чергував ОСОБА_9. і ОСОБА_10., а  не  свідок  ОСОБА_11., не свідчить, що відповідач не підписав  спірний договір. Крім того і факт укладення договору купівлі-продажу у травні 2006р., і факт свого підпису відповідач фактично визнав  в судовому засіданні. Посилання відповідача про те, що він підписував довідку, а не спірний договір,  не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, яких небудь доказів з цього приводу відповідач суду не надав. 

                   Не надав відповідач і  письмових доказів  про зміну умов договору  в частині ціни з 3800 доларів США до 6500  доларів США, як цього вимагає ч. 1 ст. 218 ЦК України . Зі змісту його листа від 26 травня 2007р. вбачається, що відповідач не пропонував змінити умови договору в частині ціни, а стверджував про той факт, що не відповідає дійсності, а саме - про те, що ціна садиби становить 6500 доларів США, тоді як в договорі від 10 травня 2006р. ціна визначена 3800 доларів США, та вказав на строк користування будинком позивачем з 2005 р.

                   Зі змісту листа позивача від 31 травня 2007р. не вбачається, що останній дав згоду на збільшення ціни спірного договору. Під достатньою сумою для виконання свого зобов'язання, як він стверджував в судовому засіданні, він мав на увазі 3800 доларів США, а не 6500 доларів США.                

                   Пояснення свідків ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14. та інших щодо зміни ціни договору,  суд не приймає до уваги в силу вимог ст. 59 ЦПК України, ч. 1 ст. 218  ЦК України, оскільки вважає, що такі докази мають бути письмовими.

                   Посилання відповідача на неможливість укладення спірного договору в частині землі через те, що  станом на 10 травня 2006р. він ще не набув права власності на неї, є безпідставним, оскільки сторони досягли  домовленоті щодо істотних умов договору, і це підтверджується письмовим доказом - договором від 10 травня 2006р. та відбулося часткове виконання договору, а відсутність належно оформлених документів про право власності на землю та на самочинне будівництво, право власності на яке він набув за рішенням суду від 27 жовтня 2007р., і стало причиною того, що спірний договір не було посвідчено нотаріально.

                   Вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги не передбачені ні законом про купівлю-продаж, ні договором від 10 травня 2006р.

                   Статтею 537 ЦК України передбачено, що боржник  має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей, або цінних паперів у депозит нотаріуса, в разі ухилення кредитора  або уповноваженої ним особи  від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку. Зазначена норма надає можливість позивачеві в такий спосіб заплатити гроші по спірному договору і в цьому позивачеві ніхто не перешкоджає. Тому його вимога про стягнення з себе  3700 доларів США або 18685 грн не підлягає задоволенню.

                   Посилання позивача на ст. 219 ЦК України як на одну із підстав позовних вимог є необгрунтованими, оскільки в цій статті йдеться про посвідчення одностороннього правочину.

                   Позивач сплатив судовий збір 17 грн, 8 грн 50 коп,  174 грн 90 коп, 15 грн 60 коп, 118 грн 29 коп, а всього 334 грн 29 коп. Виходячи з його вимог  про визнання договору дійсним, визнання права власності на садибу (житловий будинок та земельні ділянки) за ціною 3800 доларів США або 19190 грн, відшкодування моральної шкоди  необхідно сплатити : 8 грн 50 коп, 191 грн 90 коп, 8 грн 50 коп., а всього 208 грн 90 коп. Судовий збір внесений в більшому розмірі  ніж це встановлено законом  підлягає поверненню позивачеві: 334 грн 29 коп - 208 грн 90 коп =   125 грн 39 коп.

                   Витрати пов'язані з правовою допомогою підлягають відшкодуванню  позивачеві в повному обсязі , оскільки  заявлені в межах граничного розміру, визначених  Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. № 590.   .                 

                   На основі викладеного, керуючись   ст. 11, 27, 30, 83, 88, 209, 212, 213, 214 ЦПК України ч. 2 ст. 220 ЦК України, суд -

 В И Р І Ш И В:

                   Позовні вимоги ОСОБА_1задовільнити частково.

                   Визнати дійсним договір купівлі-продажу садиби (житлового будинку з господарськими будівлями з земельною ділянкою) на АДРЕСА_1, укладений 10 травня 2006р. між продавцем  ОСОБА_2та покупцем ОСОБА_1.

                   Визнати за ОСОБА_1  право власності на житловий будинок  з господарськими будівлями на АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку літ “А” загальною площею 60,5 кв.м., жилою - 21 кв.м., сараю літ. “Б”, сараю літ “б”, літньої кухні літ. “В”, сараю літ “в”, сараю літ. “Г”, сараю літ “Г-1”, погреба літ. “п-г”, огорожі, та на земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,2825 га, в тому числі 0,980 га - для будівництва і обслуговування  будинку та 0,1845 га - для ведення особистого селянського господарства.

                   В іншій частині позову відмовити за безпідставністю вимог.

                   Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1витрати по оплаті  судового збору - 208 грн 90 коп, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи - 30 грн, витрати на правову допомогу 2500 грн.

                   Повернути ОСОБА_1із місцевого бюджету м. Ромни розрахунковий рахунок № 31412537700011 судовий збір, внесений у більшому розмірі , ніж це встановлено законом,- 125 грн 39 коп.

                   Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у 10-денний строк, і набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

                   ГОЛОВУЮЧА -підпис-

                   КОПІЯ ВІРНА:

                   СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

                   МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                                              Є.Д.ГЛУЩЕНКО