Справа №2-н-12/08
У Х В А Л А
25 січня 2008 р.
Суддя Близнюківського районного суду Харківської області Мороз О.І., розглянувши заяву Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
Закрите акціонерного товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - заявник), просить видати судовий наказ за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору без номера від 10.10. 2005 року (надалі -договір), банком позичальнику ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 2000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Кредит був наданий у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку. Укладений договір складається з Заяви позичальника, Умов наданя банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.
Вказують, що боржник, в порушення умов договору та ст.ст. 526,527,530 ЦК України свої зобов'язання не виконує і станом на 09.01. 2008 року має заборгованість перед банком в сумі 4046,50 грн., яка складається із наступного: 1943,90 грн. - заборгованість за кредитом, 2102,60 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом. Крім того просять стягнути на їх користь понесені судові витрати.
Розглянувши надані матеріали, приходжу до висновку про необхідність відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі.
З заяви про видачу судового наказу вбачається, що Договір, укладений між Заявником та позичальником складається з Заяви позичальника, Умов наданя банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Разом з тим, в Заяві позичальника, на яку посилається банк, підписаній ним вказано, що зазначений Договір складається з цієї Заяви, Умов надання банківських посуг, Правил користування платіжною карткою і Тарифів. Як заяві про видачу судового наказу, так і в цьому розділі Заяви позичальника складові частини Договору вказані з великої літери, що, виходячи як зі змісту заяви про видачу судового наказу так і змісту Заяви позичальника, дає підстави вважати їх окремими складовими частинами цього Договору. Проте до заяви про видачу судового наказу така складова частина Договору як Тарифи, чи її копія не додані. Крім того, в іншій складовій частині Договору, а саме - Правилах користування платіжною карткою ( п. 5.6.1 ) передбачено, що черговість та розмір погашення боргових зобов'язань здійснюється в порядку викладеному в „Пам'ятці клієнта”, яка являється невід'ємною частиною Договору і яка також до Заяви про видачу судового наказу в оригіналі чи копії не додана.
Таким чином слід дійти висновку, що заявник не надав до суду Договір про надання банківських послуг на який він посилаєься як на підставу своїх вимог, оскільки відсутні вказані вище його невід'ємні частини.
Крім того, згідно наданого банком розрахунку, доданого до заяви про видачу судового наказу вбачається, що заборгованість позичальника перед банком складаться із заборгованість за кредитом та заборгованості по відсотках за користування кредитом.
Керуючись вимогами ст. 96 ЦПК України, слід дійти висновку, що в порядку наказного провадження питання про стягнення відсотків за користування кредитом вирішене бути не може виходячи з наступного.
Судовий наказ за вимогою, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі, може бути виданим лише за наявності наступних умов: оформлення правочину відповідно до закону; надання заявником оригіналу документа про безспірність його вимог, де була б зафіксована згода боржника. У цьому письмовому документі має бути чітко визначено розмір вимог, який не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами, що заявником не виконане.
Крім того у договорі (п.п. 5.5.1- 5.5.9 Правил користування платіжною карткою) передбачено право банку стягувати проценти по повишеній процентній ставці чи додатковій комісії, розмір якої визначається Тарифами, вимоги дострокового виконання боргових обов'язків, визначення процентної ставки по кредиту на наступний місяць, який йде за звітним з указівкою про це в щомісячній виписці по картрахунку за звітний місяць, яка також до заяви не додана.
Вказане вище свідчить про наявність спору про право.
Слід зважити і на інше. В заяві про видачу судового наказу прізвище боржика вказане як „ОСОБА_1”. В підтвердження заявлених вимог банком надані письмові докази в яких прізвище особи зазначене як „ОСОБА_2”.
Відповідно до ч.1 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 цього Кодексу або із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
А тому і слід, виходячи з наведеного вище, дійти висновку про необхідність відмови у прийняті заяви про видачу судового наказу.
Керуючись ст.ст. 96, 100,101 ЦПК України,
У Х В АЛ И В :
Відмовити Закритому акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Роз'яснити Закритому акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» їх право на звернення з тією самою вимогою до суду у позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційцне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя