Справа № 2-а-2001/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"18" травня 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -                            судді   Гуменюк А.І.

при секретарі                                               Фурсай М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі –Позивач) 24 березня 2011 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (далі –Відповідач) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є дитиною війни. Зауважує, що згідно положень статті  1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(далі –Закон), їй на підставі статті 6 Закону, повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте зазначила, що Відповідач неправомірно відмовив в проведенні нарахування та виплати 30 % надбавки до пенсії. Вважає такі дії Відповідача протиправними. Просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати бездіяльність Відповідача протиправною та зобов’язати останнього перерахувати їй пенсію з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням щомісячних виплат, які їй здійснювалися, як дитині війни, відповідно, та зобов’язати в подальшому проводити нарахування та виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу, у відповідності до статті 6 Закону.

У судове засідання Позивач та Представник Відповідача не з’явилися. Про місце, день і час розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. На адресу суду Позивачем подано заяву про розгляд справи у її відсутність. Крім того, представником Відповідача на адресу суду подано заперечення на адміністративний позов, із якого вбачається, що перерахунок пенсії Позивачеві, на думку Відповідача, було проведено у відповідності до діючого законодавства, тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Крім того, одночасно заявлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника Відповідача.  

Суд знаходить можливим розгляд справи без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, має статус дитини війни та перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Шевченківському районі  м. Києва.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановлена державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді щомісячного підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Проте Відповідач, всупереч вимогам статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»проводить таку виплату Позивачеві, як дитині війни, у розмірі меншому, ніж передбачено Законом, чим порушено право Позивача на належне пенсійне забезпечення.

За змістом Статті 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до вимог статті 22 Конституції України забороняється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про державний бюджет України».

Відповідно до Конституції України права громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені лише в умовах надзвичайного або воєнного стану.  Тому суд вважає, що не нараховуючи та не виплачуючи щомісячного підвищення до пенсії Позивачеві як, дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону  України «Про  соціальний  захист  дітей   війни», Відповідач діє неправомірно.

Норми Конституції України являються нормами прямої дії, підлягають застосуванню судом при розгляді спорів, які виникли в зв’язку з порушенням прав громадян, а тому суд вважає, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2007, 2008, 2009 роки»було допущено звуження існуючих  гарантій громадян, які є дітьми війни в частині не нарахування згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»додаткової пенсії, а тому при визначенні розміру доплати позивачу відповідач повинен був керуватись виключно вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатної особи відповідно до вимог щодо розмірів прожиткового мінімуму згідно з Законами «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Крім цього, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення пункту 12 статті 71 з урахуванням статті 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення виплати підвищення до пенсійного забезпечення дітям війни, до яких відноситься і позивач, визнано неконституційним, що підтверджує, що при нарахуванні підвищення до пенсії позивачу слід застосовувати вимоги ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 квітня 2004 року, а не положення статті 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 визнані неконституційними положення пункту підпункту 2 пункту 41 розділу IІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в редакції, що «дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України «Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

З урахуванням викладеного, виходячи із конституційних принципів верховенства права та недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд знаходить, що позиція Відповідача при виплаті надбавки Позивачеві, як дитині війни, у розмірі меншому, ніж передбачено Законом, є протиправною.

Відповідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти даного адміністративного позову представник  Відповідача не надала суду жодного належного доказу в обґрунтування своєї позиції.

З огляду на викладене, суд знаходить адміністративний позов в цій частині обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Щодо строку звернення до суду із цим адміністративним позовом, то суд не вважає його пропущеним, виходячи з наступного. Як вбачається із матеріалів справи, Позивач дізналася про порушення свого права, отримавши листа Відповідача від 21 березня 2011 року за № Г-1154/09 (а.с. 9). До суду із цим адміністративним позовом Позивач звернулася 24 березня 2011 року, тобто в межах шестимісячного строку, визначеного законом.

Судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп., сплачений Позивачем при зверненні до суду із цим адміністративним позовом, підлягає присудженню на її користь за рахунок Державного бюджету.

Крім того, Позивач просить відшкодувати на її користь витрати пов’язані із оплатою на правову допомогу.

На час розгляду судом даного адміністративного позову, Позивач не надала суду договору про надання їй правової допомоги, чи будь-яких інших доказів про надання правової допомоги пов’язаної із розглядом вказаної справи, чи представництвом особи Позивача при розгляді даної справи, тому суд знаходить вимогу Позивача в частині відшкодування витрат пов’язаних із оплатою на правову допомогу безпідставною.

Відповідно до  пункту 1 частини 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.

За змістом частини 1 пункту 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі Статті 8 Загальної декларації прав людини, статей 19, 22 Конституції України, статей 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статті 4 Бюджетного Кодексу України, статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись статтями  8-12, 14, 18, 69, 71, 72, 87, 90, 159 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :  

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії –                         задовольнити у повному обсязі.

Визнати бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1, з урахуванням щомісячної державної  соціальної надбавки до пенсії, як дитині війни у повному обсязі, за період із    09 липня 2007 року і по 31 грудня 2007 року та за період, починаючи із 22 травня 2008 року - протиправною.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у    Шевченківському районі м. Києва, у відповідності до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну надбавку до  пенсії, як дитині війни, за період із 09 липня 2007 року і по 31 грудня 2007 року та за період, починаючи з 22 травня 2008 року і по дату ухвалення судового рішення - 18 травня 2011 року, з урахуванням щомісячних виплат, які здійснювалися ОСОБА_1, як дитині війни, за вказаний період.

Зобов’язати Управляння пенсійного фонду України в   Шевченківському районі м. Києва у подальшому нараховувати та    виплачувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії, як дитині війни, у повному обсязі, у відповідності до    вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету  судові  витрати,    пов’язані  із  розглядом  справи,    у   розмірі  3 грн. 40 коп.

Постанова суду підлягає негайному виконанню в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути  оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд  м. Києва протягом  десяти днів з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до Київського апеляційного адміністративного суду. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ :