Справа № 2-а-1708/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"04" квітня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -                            судді  Гуменюк А.І.

при секретарі                                              Касянчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва  про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі  - Позивач) 09 березня 2011 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою  до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі                   м. Києва (далі –Відповідач) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, є інвалідом другої групи безстроково та має статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Зауважує на тому, що відповідно до положень Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі –Закон) він має право на отримання основної державної пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Зауважує, що особам, віднесеним до категорії І, згідно Закону, призначається вказана щомісячна додаткова пенсія у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте, зауважує, що як державну пенсію, так і додаткову пенсію, він отримує у значно нижчому розмірі. Вказує, що він звертався до Відповідача щодо перерахунку пенсії, але йому було відмовлено, що на його думку, є протиправним. Просить суд постановити судове рішення, яким зобов’язати Відповідача призначити йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (інваліду ІІ групи) державну пенсію із розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і виплачувати щомісячно та у подальшому виплачувати йому перераховані державну та додаткову пенсії у відповідності до вимог Закону.  

У судове засідання Позивач та Представник Відповідача не з’явилися. Про місце, день і час розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. На адресу суду Позивачем подано заяву про розгляд справи у його відсутність. Крім того, представником Відповідача на адресу суду подано заперечення на адміністративний позов, із якого вбачається, що перерахунок пенсії Позивачеві, на думку Відповідача, було проведено у відповідності до діючого законодавства, тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Крім того, одночасно заявлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника Відповідача.  

Суд знаходить можливим розгляд справи без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом другої групи у зв’язку із хворобою, пов’язаною із аварією на Чорнобильській АЕС та відноситься до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (а.с. 8).

За змістом статті 54 Закону, розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності восьми мінімальних пенсій за віком.

Оскільки Позивач є інвалідом другої групи у зв’язку із хворобою, пов’язаною із аварією на Чорнобильській АЕС, відноситься до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір його пенсії, відповідно до статті 54 Закону має складати вісім  мінімальних пенсій за віком.

Крім того, як особа, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 49 Закону, Позивач, як особа, віднесена до категорії І, має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом статті 53 Закону, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до статті 50 Закону, Позивачу, як особі, віднесеній до категорії І, має призначатися щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте Відповідач, всупереч вимогам статей 48, 50 та 54 Закону, проводить нарахування та виплату зазначених державної пенсії, додаткової пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено Законом, чим порушує право Позивача на соціальний захист, як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 71 Закону дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу ІІІ  “Прикінцеві  положення” Закону  України  “Про Державний          бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Згідно пунктів 5 та 6 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.   

Крім того, згідно правової позиції, викладеної у Рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов’язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції України.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач звертався до Відповідача з проханням провести перерахунок та виплату недотриманої ним державної пенсії та додаткової пенсії, але Відповідач своїми рішеннями від 21 лютого 2011 року № Ш-807/09 відмовив йому у проведенні перерахунку та виплаті відповідних коштів,  мотивуючи свою відмову Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який втратив чинність, як такий, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 (а.с.10).

Проте, суд не приймає вказану позицію Відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України у Рішенні № 10 від 22 травня 2008 року, тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Відповідно до вимог статті 22 Конституції України забороняється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Відповідно до Конституції України права громадян на соціальний захист можуть бути обмежені лише в умовах надзвичайного або воєнного стану, тому суд вважає, що Відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи Позивачеві державну пенсію, додаткову пенсію, як особі, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи,  відповідно до вимог Закону - ст. ст. 48, 49, 50 та 54 Закону, який має прерогативу в застосуванні, діє неправомірно.

Норми Конституції України є нормами прямої дії і підлягають застосуванню судом при розгляді спорів, які виникли у зв’язку із порушенням прав громадян. При визначенні розміру спірних виплат Відповідач повинен був керуватись виключно вимогами вищевказаних статей Закону та виходити із розміру прожиткового мінімуму для непрацездатної особи згідно із Законами України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

З урахуванням викладеного, виходячи із конституційних принципів верховенства права та недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд знаходить, що позиція Відповідача при нарахуванні та виплаті державної пенсії та додаткової пенсії Позивачеві, як особі, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі меншому, ніж передбачено Законом, є протиправною.

Відповідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти даного адміністративного позову представник Відповідача не надав суду жодного належного доказу в обгрунтування своєї позиції.

З огляду на викладене, суд знаходить адміністративний позов обґрунтованим і таким, що підлягає в цій частині задоволенню.

Крім того, Позивач просить суд постановити судове рішення, яким зобов’язати Відповідача у подальшому виплачувати йому та проводити перерахунки державної і додаткової пенсій у відповідності до вимог Закону.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

На час розгляду судом даного адміністративного позову, Позивач не надав суду жодного доказу щодо того, що у подальшому Відповідач порушуватиме йому право на отримання належної  йому як державної пенсії, так і додаткової пенсії, у повному обсязі, тому суд знаходить позовну заяву в цій частині необґрунтованою та такою, що пред’явлена без достатніх підстав, у зв’язку з цим у задоволенні цієї позовної вимоги відмовляє.

Судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп., сплачений Позивачем при зверненні до суду із цим адміністративним позовом, підлягає присудженню на його користь за рахунок державного бюджету.

За змістом частини 1 пункту 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі статей 19, 22 Конституції України, статей 48, 49, 50, 53, 54, 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, керуючись статтями 8-12, 14, 18, 69, 71, 72, 159-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва  про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії –задовольнити частково.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті державної пенсії, як особі, віднесеної до категорії І із розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, яка віднесена до категорії  І (інваліду ІІ групи) у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством на момент виплати прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи із 01 жовтня 2010 року - протиправними.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, у відповідності до вимог статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” провести ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії, як особі, віднесеної до категорії І із розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та перерахунок додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, яка віднесена до категорії І (інваліду ІІ групи) у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством на момент виплати прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період, починаючи із 01 жовтня 2010 року та виплатити різницю недоотриманої пенсії, з урахуванням здійснених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог –в і д м о в и т и.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету судові витрати, пов’язані із розглядом справи,    у   розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду підлягає негайному виконанню в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути  оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Києва протягом  десяти днів з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до Київського апеляційного адміністративного суду. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ :