Дата документу:  06.06.2011

Справа № 2-а-2310/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 червня 2011 року                                                                                             м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого              судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління внутрішніх військ МВС України, третя особа: Військова частина 3066 управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України про визнання дій протиправними та зобов’язання виплатити грошову компенсацію замість речового майна, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління внутрішніх військ МВС України, третя особа: Військова частина 3066 управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України про визнання дій протиправними та зобов’язання виплатити грошову компенсацію замість речового майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 29.12.2002 по 21.12.2010 проходив військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у Головному управлінні внутрішніх військ МВС України. На речовому забезпечені він перебував у військовій частині 3066.

Наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 30.11.2010 № 127 по о/с він був звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за станом здоров’я з правом носіння військової форми одягу. Наказом командувача внутрішніх військ МВС України по стройовій частині від 21.12.2010 № 242 він був виключений із списків особового складу Головного управління внутрішніх військ МВС України. Вислуга на день звільнення у календарному обчисленні складає 25 років 1 місяць та 4 дні.

Відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»позивач має право на грошову компенсацію замість речового майна.

Згідно з накладною від 09.02.2011, виданою військовою частиною 3066, грошова компенсація за неотримане речове майно становить 4 108,03 грн.

Позивач звертався до Головного управління внутрішніх військ МВС України, у чиєму підпорядкуванні знаходиться військова частини 3066, з проханням виплатити йому грошову компенсацію у вищезазначеному розмірі, однак листом від 17.03.2011 № 3/24/2-1047 йому було відмовлено.

У зв’язку з цим позивач звернувся до суду і просить визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати його виплатити позивачу грошову компенсацію замість речового майна в сумі 4 108,03 грн. через військову частину 3066 управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України.

Ухвалою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 19.04.2011 відкрито скорочене провадження у даній справі.

29.04.2011 до суду надійшли письмові заперечення третьої особи, у яких вона просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що військова частина речове майно не закуповує за бюджетні кошти, а отримує по накладним, як структурний підрозділ, або зі складу  Головного управління внутрішніх військ МВС України, або зі складу самого Міністерства внутрішніх справ України. Таким чином по обліку фінансової служби і по обліку речової служби перед звільненням за військовослужбовцем рахується лише заборгованість у вигляді майна, а не у вигляді якоїсь грошової суми. Той факт, що позивач протягом служби не отримував повністю належне йому за строком носіння майно, і таким чином, «зекономив»перед звільненням певну кількість неотриманого майна, не дає йому права вимагати грошову компенсацію за це майно.

З метою встановлення належного відповідача справа ухвалою від 10.05.2011 була призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Крім того, зазначив, що саме Головне управління внутрішніх військ МВС України приймає рішення щодо грошових компенсацій замість речового майна, тому воно є належним відповідачем у справі.

Третя особа також заперечувала проти позову з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 30.11.2010 № 127 о/с (по особовому складу) полковника ОСОБА_1 –заступника начальника управління з охорони громадського порядку Головного управління внутрішніх військ МВС України, звільнено у запас Збройних Сил України за станом здоров’я з правом носіння військової форми одягу (а.с. 11).

Відповідно до наказу командувача внутрішніх військ МВС України від 21.12.2010 № 242 (по стройовій частині) полковника ОСОБА_1 –заступника начальника управління з охорони громадського порядку Головного управління внутрішніх військ МВС України, виключено зі списків особового складу ГУВВ МВС України та всіх видів забезпечення. Вислуга років на військовій службі складає: у календарному обчисленні –25 років 01 місяць 04 дні, у пільговому обчисленні –27 років 09 місяців 08 днів (а.с. 12).

Згідно з накладною від 09.02.2011 військової частини 3066 грошова компенсація замість неотриманого речового майна складає 4 108,03 грн. (а.с. 18).

Позивач 16.02.2011 звернувся із заявою до командувача внутрішніх військ МВС України, в якій просив виплати йому відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»грошову компенсацію замість речового майна у розмірі 4 108,03 грн. (а.с. 13).

Листом Головного управління внутрішніх військ МВС України від 17.03.2011 № 3/24/2-1047 йому було відмовлено (а.с. 14-17).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, що діяла до 01.01.2007) було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.03.2000 (із змінами, внесеними Законами України від 23.03.2000 № 1577-ІІІ та від 29.05.2001 № 2463-ІІІ) було призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Верховною Радою України 03.11.2006 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", який набрав чинності 01.01.2007.

Відповідно до зазначеного Закону України були внесені зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у т.ч. до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка була викладена в новій редакції.

Питання продовольчого, речового та іншого забезпечення військовослужбовців регламентовані статтею 9-1, якою було доповнено Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Законом України від 03.11.2006 та встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Таким чином, ураховуючи те, що Закон України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" у частині призупинення права військовослужбовців на одержання ними продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна не був визнаний неконституційним, можна зробити висновок, що його норми діяли з 11.03.2000 (з дня його опублікування) до 01.01.2007 (з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб"). Тому для тих військовослужбовців, які були звільнені з лав внутрішніх військ МВС України в період з 11 березня 2000 року по 1 січня 2007 року (а саме: у період дії Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів"), не було правових підстав для видачі продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Водночас статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, що діяла до 01.01.2007), статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діє з 01.01.2007, установлено, що порядок виплати грошової компенсації замість речового майна і продовольчих пайків визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, 28 жовтня 2004 року Кабінетом Міністрів України було видано постанову за № 1444 «Про затвердження Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час». Цим Положенням грошова компенсація для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за належне їм речове майно, яке вони не отримали протягом дії контракту та під час звільнення, передбачена (пункт 27 Положення).

Проте зазначені норми щодо виплати грошової компенсації військовослужбовцям за речове майно, яке вони не отримали протягом дії контракту   та   під   час   звільнення,   також   не   можливо   було   застосувати, ураховуючи обмеження, установлені Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", тобто до 01.01.2007.

Крім того, слід зазначити, що з моменту набрання чинності норми статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (01.01.2007) дію її пункту 2 було зупинено на 2007 рік згідно з пунктом 59 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V, тобто також правових підстав щодо виплати грошової компенсації військовослужбовцям за речове майно, яке вони не отримали протягом дії контракту та під час звільнення протягом 2007 року, не було.

Відповідно до підпункту 3 пункту 67 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107- VІ пункт 2 статті 9-1 взагалі було виключено.

Проте положення пункту 67 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи положення Конституції України, які мають пряму дію, стаття 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції з 01.01.2007) відновила свою дію з 22.05.2008.

Отже, військовослужбовці, які звільнені з військової служби після 22.05.2008 мають право на отримання грошової компенсації замість речового майна.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позову відповідно до вимог ст. 94 КАС України стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, статтями ст. ст.  9-11, 16, 69-71, 86, 94, 158-163, 254  КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління внутрішніх військ МВС України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна.

Зобов’язати Головне управління внутрішніх військ МВС України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна в сумі 4 108 гривень 03 копійки.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі складена 10 червня 2011 року.

Головуючий