Дата документу:  10.06.2011

Справа № 2-а-2895/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 червня 2011 року                                                                                             м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                       судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про перерахунок пенсії за віком, -

в с т а н о в и в:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФ України в Солом’янському районі м. Києва про перерахунок пенсії за віком.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в  УПФ України в Солом’янському районі м. Києва та одержує пенсію за віком. Після призначення пенсії вона продовжувала працювати. Маючи відповідний страховий стаж, 21.02.2011 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Однак пенсія, яку вона отримувала після перерахунку була значно меншою, ніж та, що визначена Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тому вона 11.04.2011 звернулася до відповідача із заявою про надання їй роз’яснення щодо розрахунку її пенсії. З листа відповідача від 06.05.2011 № 6194/09/Р-1995 позивач дізналася, що перерахунок пенсії здійснювався із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії з 2008 рік.

Не погоджуючись з розміром даного показника та вважаючи, що відповідач повинен при перерахунку пенсії в 2011 році застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу за 2010 рік, позивач звернулася до суду і просить визнати дії відповідача протиправними; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату належної їй пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік, та зобов’язати відповідача і надалі виплачувати їй пенсію у вказаному розмірі.

Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 19.05.2011 відкрито скорочене провадження у даній справі.

08.06.2011 від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, у яких він просить відмовити у задоволенні позову, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та спільним листом Міністерства праці та соціальної політики і Пенсійного фонду України від 11.03.2009 № 20/0/18-09/039, № 4096/02-01, який саме і визначає показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, і те, що перерахунки у 2009 році на одну особу в цілому по Україні відповідно до п.п. 3 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійний  фонд  України  є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007  № 1261, та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

Управління Пенсійного фонду  України  у районах,  містах і районах у містах є органами Фонду,  підвідомчими  відповідно  головним  управлінням  Фонду   в Автономній Республіці Крим,  областях, містах Києві та Севастополі,  що  разом  з  цими  управліннями утворюють систему органів Фонду.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення»- за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання з інших джерел.

Частиною  4  ст.  42  Закону України  «Про  загальнообов’язкове  державне   пенсійне страхування» визначено,  що у разі якщо застрахована особа після  призначення  пенсії  продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Пунктом 26 ст. 71 Закону України про Державний бюджет на 2007 рік»було зупинено на 2007 рік дію ч.4. ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-VІ були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частина 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції Закону № 107-VІ) передбачала проведення перерахунків пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по України, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що визнавався згідно з ст. 40 Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 10 пункту 35 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема до ч. 4 ст. 42.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У пункті 6 рішення КСУ, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти  або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107-VІ.

Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».   

У зв’язку з тим, що вона  є працюючим пенсіонером та після  призначення пенсії  має більше 24 місяців страхового стажу, вона має право на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер з урахуванням не менш як 24 місяців страхового  стажу  після  призначення  (попереднього перерахунку) пенсії, що передбачено ст. 42 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позивач 21.02.2011 звернулася до відповідача з письмовою заявою та відповідними документами  на перерахунок пенсії як працюючому пенсіонеру відповідно до вимог  ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV та п.п. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Однак відповідач, визнаючи право позивача на перерахунок пенсії в 2011 році з врахуванням стажу та заробітку, при  цьому використовує для перерахунку показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2008 рік –в сумі 1573,99  грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 11.04.2011 звернулася до відповідача із заявою про надання їй роз’яснення щодо розрахунку її пенсії (а.с. 8).

Відповідачем 06.05.2011 була надана відповідь №  6194/09/Р-1995, у якій зазначено, що до законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, перерахунки проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2008 рік (а.с. 9-10).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

До повноважень Кабінету Міністрів України, визначених ст. 116 Конституції України, зокрема, належить  забезпечення проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Порядок здійснення зазначеного перерахунку був визначений п.п. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме: у разі коли застрахована особа  після  призначення  пенсії відповідно до   Закону   ( 1058-15)  продовжувала  працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового  стажу  після  призначення  (попереднього  перерахунку) пенсії  незалежно  від  перерв  у   роботі.   Перерахунок   пенсії проводиться  із  заробітної плати (доходу),  з якої була обчислена пенсія.  За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться  із заробітної плати за періоди страхового стажу,  зазначені в частині першій статті 40 Закону ( 1058-15 ),  із  застосуванням  показника середньої  заробітної  плати  працівників  у  середньому  на  одну застраховану особу в цілому по Україні,  з якої сплачено  страхові внески та  яка  відповідно  до Закону ( 1058-15 ) враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.  При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід)  для  перерахунку  пенсії,   період,   що   настає   після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону (1058-15).

З 04.03.2008 діє Порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії, затверджений Постановою Пенсійного Фонду України від 01.02.2008 № 4-4, за яким і обчислено показник середньої заробітної плати (доходу) за 2010 рік –1982,63 грн., що  застосовується при обчисленні новопризначених пенсій у 2011 році у відповідності до п.п 2 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008.

Проте, Управлінням Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва перерахунок пенсії позивачу у 2011 році був здійснений із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2008 рік –1573,99 грн., не зважаючи на те, що у 2010 році був затверджений показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу, у розмірі 1982,63 грн., який застосовується при визначенні коефіцієнту заробітної плати за 2010 рік при призначенні пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до положень Конституції України  зміст та обсяг існуючих прав і свобод не може бути звужений при прийнятті нових чи внесенні змін у діючі закони (ч.3 ст. 22 Конституції), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, проведення відповідачем перерахунку пенсій у 2011 році із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2008 рік –1573,99 грн., не має під собою правового обґрунтування, не підкріплене посиланнями  на норми чинного законодавства і є всього лише спробами незаконно звузити права працюючих пенсіонерів і в 2011 році перераховувати пенсію в заниженому розмірі.

Отже, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії відповідно до підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№530 від 28 травня 2008 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по України, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за 2008 рік, є протиправними, оскільки не відповідають вищевказаним вимогам закону.

Відповідно до вимог пенсійного законодавства, зокрема, ч. 4 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком –з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Враховуючи вищевикладене, перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати з 01.03.2011, оскільки вона звернулася до Управління Пенсійного фонду з відповідною заявою 21.02.2011.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов’язання УПФ України в Солом’янському районі м. Києва виплачувати в подальшому пенсію відповідно до проведеного перерахунку, то вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на  вимогах закону, тому підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням задоволення позову відповідно до вимог ст. 94 КАС України стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», ст. ст.  9, 11, 69-71, 86, 94, 158-163, 183-2, 254, 256 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з порушенням вимог ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до вимог ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та п.п. 3 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2010 календарний рік, починаючи з 01 березня 2011 року, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 копійок судового збору.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий