Справа № 2-3399/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 червня 2011 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про задоволення вимог кредитора, виділення спадкового майна в натурі, -

в с т а н о в и в:

У березні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про задоволення вимог кредитора, виділення спадкового майна в натурі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, з яким позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з 25.04.1990 по 16.08.2001. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_2, яка також є позивачем у справі.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яку у встановленому порядку прийняли ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3, який є батьком померлого.

13.11.2009 та 26.04.2010 позивач ОСОБА_1 пред’явила до спадкоємців вимогу кредитора, зокрема щодо виплати заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 33 448,53 грн. на підставі постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 06.11.2002. З урахуванням індексу інфляції та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України сума заборгованості по сплаті аліментів складає 47 730,60 грн. А також щодо виплати грошової компенсації в сумі 29 150 грн. на підставі рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 01.02.2006. З урахуванням індексу інфляції та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України сума заборгованості по виплаті грошової компенсації складає 59 758,66 грн. Загальна сума вимог кредитора становить 107 489,26 грн. На кожного із спадкоємців припадає половина боргу –53 744,63 грн.

ОСОБА_2 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Відповідач неодноразово вчиняв незаконні дії стосовно квартири, що негативно впливало на інших її мешканців та перешкоджало реалізації їх прав на користування нерухомим майном.

З огляду на викладене позивачі звернулися до суду і просять визнати право ОСОБА_1 на отримання від відповідача одноразового платежу в сумі 53 744,63 грн.; визнати наявність відмови відповідача від одноразового платежу на користь ОСОБА_1; стягнути на користь ОСОБА_1 задоволення вимог кредитора в сумі 53 744,63 грн. за рахунок майна, яке успадковане ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4; виділити ОСОБА_2 в натурі 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивачі та представник позивача ОСОБА_1 підтримали позов та просили його задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у ньому.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надавши суду клопотання про відкладення судового засідання для оформлення заперечень проти позову. Судом було відмовлено у задоволенні даного клопотання, оскільки клопотання аналогічного змісту подавалися відповідачем 15.04.2011 (а.с. 43) та 17.05.2011 (а.с. 110). Проте станом на день розгляду справи заперечень відповідач так і не надав.

Представник третьої особи до суду не з’явився, подавши письмові пояснення, в яких зазначив, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду, а також просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 107-108).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.04.1990, який був розірваний 16.08.2001.

Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом ЗАГС Московського району м. Києва 21.11.1995 (а.с. 7).

Відповідно до постанови Солом’янського районного суду м. Києва з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 у розмірі ј частини усіх видів доходу, починаючи з 15.11.2002 (а.с. 18).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по виплаті аліментів, затвердженого начальником ВДВС Солом’янського РУЮ в м. Києві 23.04.2010, заборгованість по аліментам ОСОБА_4 станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 становить 33 448,53 грн. (а.с. 12-16).

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 01.02.2006, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2006, розділено спільне майно подружжя та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 29 150 грн. (а.с. 21-24).

Як вбачається з довідки ВДВС Солом’янського РУЮ в м. Києві станом на 25.11.2009 рішення суду не виконано, борг не стягувався і становить 29 150 грн. (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 04.11.2009, актовий запис № 19488 (а.с. 20).

Дев’ятою київською державною нотаріальною конторою за заявами доньки померлого ОСОБА_2 та батька померлого ОСОБА_3 про прийняття спадщини була заведена спадкова справа № 1227 на спадкове майно ОСОБА_4

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

13.11.2009 ОСОБА_1 в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 1281 ЦК України, подала до нотаріальної контори претензію кредитора до спадкоємиці ОСОБА_2 Вимоги кредитора визначені сумою заборгованості ОСОБА_4 по аліментам з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних на загальну суму 47 730,60 грн. та по сплаті грошової компенсації з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних на загальну суму 59 758,66 грн. (а.с. 65).

Як вбачається із спадкової справи ОСОБА_1 вимогу кредитора в порядку, встановленому ст. 1281 ЦК України, саме до спадкоємця ОСОБА_3 не пред’являла. Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про боргові зобов’язання спадкодавця від 26.04.2010 не можна вважати такою, оскільки в даній заяві заявники лише просять припинити оформлення свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 до моменту прийняття рішення суду про перерозподіл спадкового майна з урахуванням боргових зобов’язань спадкодавця (а.с. 86).

Відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Зі змісту вказаної правової норми вбачається, що вимоги кредиторів не можуть бути задоволені спадкоємцями раніше оформлення свідоцтва про право на спадщину й державної реєстрації права власності у частині вартості спадкового майна, що складається з нерухомих речей.

До майна, яке увійшло до складу спадщини, належить, зокрема, 1/3 частина квартири АДРЕСА_1, гаражний бокс АДРЕСА_2.

Відповідно до листа Дев’ятої київської державної нотаріальної контори від 01.06.2010 № 2210/02-14 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутністю у нього оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, які знаходяться у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 94).

Отже, позивачі вчиняють дії, внаслідок яких відповідач позбавлений можливості оформити право на спадщину і одночасно вимагають з нього задовольнити вимоги кредитора за рахунок майна, одержаного у спадщину. В цій частині позов є передчасним та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідно до договору міни від 24.03.1994 співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках (а.с. 61-62).

Отже, позивач ОСОБА_2 є власником 1/3 частини вказаної квартири на праві спільної часткової власності. ЇЇ вимоги щодо виділу в натурі 1/3 частини спірної квартири, як частини спадкового майна, є безпідставними.

Крім того, при вирішенні питання про виділ частки майна в натурі необхідно виходити з положень ст. 183 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

З технічного паспорту на спірну квартиру вбачається, що вона складається з трьох кімнат, які є прохідними (а.с. 26-27). Отже, її поділ без втрати цільового призначення є технічно неможливим.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на  вимогах закону, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 183, 1279, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про задоволення вимог кредитора, виділення спадкового майна в натурі –відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: