Солом'янський районний суд міста Києва

________________________________________________________________                  

Справа    

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03.06.2011

Справа № 2-а-2423/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 червня 2011 року                                                                                             м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого             судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом ІІ групи, а тому відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Однак відповідачі нараховують і сплачують йому щорічну допомогу на оздоровлення у меншому розмірі, ніж передбачено цим Законом, посилаючись при цьому на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562. Позивач вважає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню, а тому він звернувся до суду і просить визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови у виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 –2011 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського районної в м. Києві державної адміністрації нарахувати йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 –2011 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 –2011 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідачів призначати та виплачувати йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 –2011 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Ухвалою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 13.05.2011 адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог за 2009 рік залишено без розгляду, а в іншій частині відкрито скорочене провадження.

30.05.2011 Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації подало до суду заперечення проти позову, у яких воно просить відмовити у позові, посилаючись на те, що законодавець статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»надав право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 12.07.2005 № 562, якою визначені розміри грошової допомоги на оздоровлення. Дана постанова не визнана неконституційною чи протиправною, не скасована у встановленому законом порядку, тому підстави для визнання протиправними дій відповідача, який керувався у своїй діяльності вказаною постановою, відсутні.

Крім того, відповідач просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, посилаючись на те, що рішенням комісії Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві»припинено з 31.10.2010 шляхом ліквідації районні в м. Києві ради, припинено з 31.10.2010 шляхом ліквідації виконавчі органи районних в м. Києві рад, в тому числі Солом’янську районну у м. Києві державну адміністрацію.

Судом відмовлено у задоволенні даного клопотання, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідачем не надано суду доказів його ліквідації та внесення відповідного запису до єдиного державного реєстру.

31.05.2011 Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подав до суду заперечення проти позову, у яких він просить відмовити у позові, посилаючись на те, що Центр здійснює вхідний облік документів з питань призначення соціальних допомог, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення. Щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 120 грн. була виплачена позивачу 04.11.2010 на підставі відповідного розпорядження Управління праці та соціального захисту населення. Даний розмір був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562. У 2011 році виплата буде здійснена при надходженні фінансування на вказані цілі. Зазначає, що Центр лише виконує нормативні та законодавчі акти України, а проблеми заповнення прогалин у законодавстві, з’ясування або роз’яснення, офіційна інтерпретація актів міністерств і відомств України, як і питання щодо законності актів державної влади та органів місцевого самоврядування, до його компетенції не належать.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 7). Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визнано інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією довідки МСЕК № 075627 від 25.05.1999 (а.с. 8). Причина інвалідності пов’язана з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Позивач перебуває на обліку в УПФ в Солом’янському районі м. Києва і отримує пенсію по інвалідності, як інвалід ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008) щорічна допомога на оздоровлення виплачується, зокрема інвалідам ІІ групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що позивач отримав зазначену допомогу за 2010 рік –04.11.2010 у розмірі 120 грн., а за 2011 рік виплата буде проведена при надходженні відповідного фінансування.

Даний розмір щорічної допомоги на оздоровлення призначався Управлінням праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд прийшов до висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що вихідним критерієм обчислення цих виплат є мінімальна заробітна плата. Розмір мінімальної заробітної плати на 2010 рік слід визначати, виходячи із положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Проте, як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

З огляду на викладене, суд вважає, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягає ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», яка істотно звужує обсяг прав позивача.

Встановлено, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік позивачеві ще не здійснена. З огляду на це позовні вимоги стосовно визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації щодо відмови позивачу у виплаті зазначеної соціальної допомоги у 2011 році та зобов’язання відповідачів нарахувати і  виплатити її у 2011 році відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є передчасною, оскільки відповідачі ще не вчинили дій, які б порушували права позивача на отримання допомоги у встановленому законом розмірі.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на  вимогах закону, тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом  України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. ст.  9-11, 16, 69-71, 86, 158-162, 183-2, 254, 256 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації щодо призначення ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у 2010 році з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації перерахувати ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації призначати, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплачувати ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий