Справа № 2-а-3376/11

Постанова  

іменем України

 22.06.2011

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді – Сенюти В.О.

при секретарі                   - Бузовері А.О.   

за участю позивача   - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києві про визнання дій протиправними щодо перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними щодо перерахунку їй пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебуваючи на пенсії продовжувала працювати. В лютому 2010 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, 01.02.2010 року було проведено перерахунок пенсії, однак із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по Україні за 2007 рік, що становить 1.197 грн. 91 коп. А тому просить визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок  із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників за 2009 рік за період  з 10.02.2010 рік.

          Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22.06.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва  про зобовязання вчинити певні дії в частині здійснення перерахунку та виплатити державну пенсію із застосуванням при  перерахуванні показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік  за період з 10.02.2010 рік по 17.10.2010 рік залишено без розгляду на підставі ч.1, 2 ст. 99, ст. 100 КАС України.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити.           

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи стороні відповідача необхідно довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

          Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва.

          10.02.2010 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії.          Як вбачається матеріалів справи, з 01.02.2010 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії згідно ст.ст. 42, 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.

          З письмової відповіді відповідача вбачається, що такі дії ґрунтуються на тому, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось.

            За таких обставин, перерахунок пенсії проводився відповідно до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 гривень).

          Чинною на час виникнення спірних правовідносин ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1ст. 40 цього Закону.   

          Судом встановлено, що позивачка мав право на перерахунок пенсії.

          Разом з тим, при перерахунку пенсії позивачці у 2010 році відповідачем застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2009 рік (як передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»), а показник за 2007 рік (як передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року).

          Частиною 4 ст. 9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

          Як на підставу для перерахунку пенсії з урахуванням показника за 2007 рік, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.

          Вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти (Закон України та постанова Кабінету Міністрів України), які по різному регулюють розмір показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії.

          Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а у ст. 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.   

          Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні зазначеного спору застосуванню підлягають положення Закону.

          Суд вважає, що доводи, викладені у письмових запереченнях відповідача про те, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі.

          Так, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

          Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії    неконституційного акта.

          Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

          За таких обставин дії відповідача, щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивачці у 2010 році є протиправними.

          Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч.1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч.3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться в наступні строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

          Враховуючи те, що позовні вимоги до 17.10.2010 року залишені без розгляду, з урахуванням вище наведеного положення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 01.11.2010 року.

          Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судовий збір суд відносить на рахунок держави.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 75, 92 Конституції України, ст.ст. 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, ст.ст.  9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 календарний рік  на підставі ст.ст. 40, 42 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  з 01.11.2010 року.

Постанова може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення постанови.