2-а-2269/11

П О С Т А Н О В А

І м е н е м  У к р а ї н и

30.06.2011   року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                  Калініченко Л.С.

при секретарі                           Федоровій К.В.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчий орган Київської державної адміністрації  про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити виплату одноразової компенсації за шкоду за здоров'я, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчий орган Київської державної адміністрації  про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити, як учаснику ліквідації наслідків  Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду ІІ групи інвалідності, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, виплату одноразової компенсації за шкоду здоров’я, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 45 мінімальних заробітних плат визначаючи розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням попередніх нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є інвалідом ІІ групи по захворюванню, пов’язаному з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації.

Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інваліди другої групи, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на отримання одноразової компенсації у розмірі - 45 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Представник позивача в судовому засідання підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, з обставин, викладених у позовній заяві. Представники відповідачів в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації надало до суду заперечення проти позову.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчий орган Київської міської державної адміністрації, залучений до участі у справі в якості відповідача, в зв’язку з тим, що   на підставі розрахунків Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації здійснює виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю.  

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації. Згідно довідки МСЕК №05486 серія КА-1 від 15.11.2005 року йому встановлено довічну ІІ групу інвалідності. Також позивач є особою, віднесеною до 1 категорії, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія А № НОМЕР_1 виданим 26.10.1993 р. і вкладкою до посвідчення № 002628 від 08.01.1998 р., а отже має право на отримання одноразової компенсації за шкоду здоров’ю, згідно ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної державної адміністрації із заявами від 28.03.2011 року та від 15.06.2011 року щодо проведення нарахування та виплати одноразової компенсації у розмірі, що встановлений Законом, проте відповідачем не було здійснено виплати йому одноразової компенсації.

В обґрунтування відмови виплати відповідач у своєму листі від 20.06.2011 року № 3607 посилається на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація позивачу нарахована та має бути виплачена в іншому розмірі ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки Постанова Кабінету Міністрів України є обов’язковою для виконання, відповідач вважає свої дії по нарахуванню одноразової компенсації позивачу законними та такими що виключають виплату позивачу компенсації в іншому розмірі.

Зазначена вище компенсація Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації нараховувалась, виходячи з розмірів, встановлених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не виходячи з розміру, встановленого ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»..

У відповідності до п. 3 положення про Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Голосіївської районної державної адміністрації від 02.02.2009 року № 93 та змінами затвердженими розпорядженням голосіївської РДА від 21.08.2009 року № 697, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської РДА призначає та нараховує передбачену законом одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров’ю.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, згідно п. 3.2. положення про Київський міський центр по нарахуванню та  здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженнями КМДА від 07.01.2007 року № 65, на підставі розрахунків Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації здійснює виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю.  

Також, у своїх запереченнях проти позову відповідач зазначає, що ОСОБА_1 була виплачена 22.09.1993 року за останнім місцем роботи одноразова компенсація по ІІІ групі інвалідності у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що підтверджується його заявою № 448 від 15.06.2011 року.

Також, відповідач зазначає, що у відповідності до ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу належить до виплати лише різниця у компенсаціях у зв’язку з встановленням інвалідності вищої групи у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що інваліди третьої групи інвалідності, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на отримання одноразової компенсації у розмірі - 30 мінімальних заробітних плат, а інваліді другої групи –45 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 виплачувалась одноразова компенсація 22.09.1993 року за місцем роботи при встановленні йому ІІІ групи інвалідності. При цьому, ОСОБА_1 не виплачувалась різниця у компенсаціях у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, відповідно до вимог ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки позивач отримував за місцем роботи компенсацію по ІІІ групі інвалідності, то має право на отримання лише різниці у компенсаціях у зв’язку із встановленням інвалідності ІІ групи у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.

Посилання відповідача на положення нормативних актів Кабінету Міністрів України, які встановлюють інший розмір компенсацій, судом не можуть бути взяті до уваги, як докази правомірності дій відповідача, з огляду на наступне.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. до вказаних вище статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було внесено зміни в ст. 48 Закону, яку було викладено в новій редакції.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 67 розділу І пунктів 2-4, 6-8. 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України,  пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Разом з тим, як встановлено протягом судового розгляду, встановлені вищевказаними постановами КМ України розміри сум, виходячи з яких проводиться розрахунок та виплата одноразової компенсаціє не відповідає вимогам ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та є меншіми від розміру встановленого Законом.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку та виплаті одноразової компенсації за шкоду здоров’ю, що передбачена ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, встановлений в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчий орган Київської державної адміністрації  не надали належних та допустимих доказів, в розумінні ст.70 КАС України, на підтвердження правомірності відмови у здійсненні нарахуванні та виплаті різниці одноразової компенсації ОСОБА_1

Таким чином, дії відповідачів щодо відмови у здійсненні нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 різниці одноразової компенсації при встановленні інвалідності вищої групи за шкоду заподіяну здоров’ю, є протиправними.

За таких обставин вимоги ОСОБА_1 визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови у виплаті ОСОБА_1, різниці в одноразової компенсації, за шкоду заподіяну та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації нарахувати позивачу різницю у компенсаціях за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 15 (п’ятнадцяти) мінімальних заробітних плат, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення м. Києва здійснити її виплату, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

     Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 19, 22, 46, 152 Конституції України,  Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 8, 9, 70-71, 94, 99, 158-163, 167 КАС України, суд  – 

                                                П О С Т А Н О В И В :

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчий орган Київської державної адміністрації  про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови у виплаті ОСОБА_1, різниці у  компенсації, за шкоду заподіяну здоров’ю згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як інваліду другої групи, 1 категорії, аварії на Чорнобильській АЕС - протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1 різницю у компенсаціях за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 15 (п’ятнадцяти) мінімальних заробітних плат, визначаючи розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням попередніх нарахувань.

Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення м. Києва здійснити виплати ОСОБА_1 різницю у компенсаціях за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 15 (п’ятнадцяти) мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених виплат.

     В задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

          

  Суддя: