Справа № 2-1827/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

іменем України

 07.04.2011

Деснянський районний суд м.Києва в складі:

Головуючого - судді                              Смирнової Є.П.

при секретарі                                          Білоус О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві

цивільну справу за позовом

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3  до

ОСОБА_4, -

про визнання особи такою, що втратила

право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

            Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. При цьому позивачі вказують на те, що спірна квартира була отримана у 1997 році та 29.09.1998 року вказана квартира була приватизована ними в рівних долях.

          06.05.1999 року у зазначену квартиру був зареєстрований відповідач ОСОБА_4, однак, жодного дня в квартирі не проживав.

          Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що в квартирі не має  особистих речей відповідача, квартирою він не цікавиться, не несе витрат по її утриманню,  позивачі  вважають, що відповідач понад один рік не проживає  в  спірній квартирі без поважних причин, тому просять задовольнити  їх вимоги.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які також є представниками позивача ОСОБА_2, позовні вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився. За останнім відомим місцем проживання – в АДРЕСА_1 - не проживає, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Тому, зі згоди позивачів суд ухвалює заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

                    Заслухавши пояснення позивачів, допитавши свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, суд  дійшов до наступного.

Як встановлено судом, спірна квартира АДРЕСА_1 була надана позивачці по справі – ОСОБА_1 на підставі ордеру серії Б № 3945 від 07.04.1997 року на сім’ю з 3-х осіб: на себе,  чоловіка та доньку (а.с. 9).

29.09.1998 року вказана квартира була приватизована ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (а.с. 10).

03.11.2007 року позивачка ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8, в зв’язку з чим ОСОБА_3  було присвоєно прізвище «ОСОБА_3» (а.с. 19).

          На теперішній час в  спірній квартирі зареєстровані п’ять осіб: позивачі, відповідач по справі та неповнолітній ОСОБА_9 (а.с. 8).

          Позивачі стверджують в судовому засіданні, що відповідач з часу реєстрації у 1999 році, в спірній квартирі не проживає, нею не цікавиться, не несе витрат по її утриманню, перешкод в проживанні вони йому не створювали, тому позивачі вважають, що відповідач без поважних причин більше року не проживає в АДРЕСА_1  в зв’язку з чим втратив право користування нею.          

           Суд вважає, що вказані доводи  позивачів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, згідно ст. 405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено  домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є сином позивачки ОСОБА_1 Відповідач понад року в спірній квартирі не проживає, нею не цікавиться, не оплачує витрати по утриманню квартири.

          Факт не проживання відповідача в квартирі АДРЕСА_1  понад рік підтверджується як поясненнями самих позивачів, так і допитаних в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили факт не проживання відповідача більше  одного року у спірній квартирі.

Крім того, факт не проживання відповідача в квартирі АДРЕСА_1  понад рік підтверджується матеріалами справи, а саме: актами ЖЕК № 306 про непроживання ОСОБА_4 за місцем реєстрації від 11.01.2010 року, 22.03.2010 року, 26.05.2010 року та 06.10.2010 року, та повідомленням Поліклініки № 2 Деснянського району м. Києва про те, що ОСОБА_4 не звертався за місцем своєї реєстрації за медичною допомогою (а.с. 6, 15, 16, 187, 18).

Також, факт непроживання відповідача в квартирі АДРЕСА_1 більше року підтверджується довідками ЖЕК № 306 про те, що ОСОБА_4 у 1999 році та 2006 році прибув з місць позбавлення волі, з заявами щодо перешкод в проживанні на спірній житловій площі до ЖЕК не звертався (а.с. 7, 33).

Як вбачається з вироку Деснянського районного суду м. Києва від 19.04.2002 року, ОСОБА_4 дійсно був засуджений у 1995 році Ватутінським районним судом м. Києва на 6 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 29.03.1999 року умовно-достроково. Цим же вироком, ОСОБА_4 вдруге був засуджений до позбавлення волі за ст. 185 ч. 4 КК України, до 6 років позбавлення волі ( а.с. 36-37).

           Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_4 без поважних причин понад один рік не проживає в АДРЕСА_1, з цього часу нею не цікавиться, не несе витрати по її утриманню, перешкод в проживанні позивачі йому не створювали, тому вважає, що ОСОБА_4. втратив право користування вказаним жилим приміщенням.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,57-60,213,214, 218, 224 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, суд, -          

В И Р І Ш И В :

Позов   задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в  квартирі АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

          Суддя: