Справа № 2-а-1171/11

Постанова  

іменем України

 05.04.2011

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                              Смирнової Є.П.,

при секретарі                                                               Білоус О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві

цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального

Страхування від нещасних випадків на виробництві

Та професійних захворювань України в м. Києві, -

Про визнання дій протиправними та зобов’язання

Призначити щомісячну страхову виплату та одноразову

Страхову виплату у зв’язку з втратою професійної

Працездатності, -

В С Т А Н О В И В :

26.01.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві, у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови  в призначенні йому  щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від 80 % втрати професійної працездатності, а також несплати йому одноразової страхової виплати у разі стійкої втрати працездатності.

Крім того, позивач просить зобов’язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві призначити йому одноразову страхову виплату у зв’язку з 80 % втрати професійної працездатності та щомісячну страхову виплату втраченого заробітку залежно від 80 % втрати професійної працездатності.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що  він працював у автотранспортному підприємстві Чорнобильської атомної електростанції з 29.12.1979 року по 01.04.1987 року. Починаючи з 25.01.1982 року по 01.04.1987 року він займав посаду начальника вказаного підприємства, а з 01.04.1987 року він був переведений до управління автотранспорту в/о «Комбінат» на посаду начальника управління автомобільного транспорту, який обслуговував  зону відчуження. 21.10.2002 року він був звільнений з посади заступника генерального директора  державного підприємства «Чорнобиль сервіс».

Як вказує позивач, виконуючи свої посадові обов’язки, в тому числі і з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він втратив працездатність на 80 %. Про нещасний випадок, що стався з ним, НВО «Прип’ять» 21.01.1991 року було складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві.

Як вказано у даному акті,  в період з 26.04.1986 року по 17.05.1990 року з ним стався нещасний випадок (п. 10). Обставинами нещасного випадку зазначено захворювання, пов’язане з роботою з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (п.11). Від події : дія іонізуючих випромінювань (п. 11.1), причини:  порушення технологічного процесу на ЧАЕС (п.11.2), устаткування, що стало причиною травми: устаткування енергетичне (п.11.3).

На думку позивача, з ним би не стався даний нещасний випадок, якби підприємство де він працював за трудовим договором, не направило його на виконання робіт, під час яких відбулося ушкодження його здоров’я.

Як зазначає ОСОБА_1, 23.09.1999 року був прийнятий Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Станом на сьогоднішній день,  він є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Окрім основної пенсії, йому, як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується додаткова пенсія по інвалідності в розмірі 144 грн. 60 коп., розмір даної пенсії обрахований відповідного Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Пільги, встановлені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ним не отримуються.

Позивач також вказує, що 08.12.2010 року, він звернувся з заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві про призначення йому щомісячної страхової виплати, відповідно до ступеню втрати працездатності, передбаченої Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Своїм листом від 21.12.2010 року відповідач відмовив йому у сплаті щомісячної страхової виплати, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС та має право на відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, в разі, якщо особа вже отримує відшкодування шкоди на підставі вказаного закону, то вона не має права на відшкодування шкоди,  за законодавством  «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Посилаючись на викладені обставини та порушення відповідачем його Конституційних прав,ОСОБА_1 вважає неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті йому щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від ступеня втрати професійної працездатності, а також щодо несплати йому одноразової страхової виплати за стійку втрату професійної працездатності, яку мав отримувати за ушкодження свого здоров’я та втрату професійної працездатності.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримав.

Представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві Синявський В.В. проти позову заперечує.  При цьому зазначив, що згідно наданих позивачем матеріалів, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії. Соціальний захист людей, повне відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Законом України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 цього Закону, держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати ним за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ст. 49 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, встановлюється у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Як зазначає представник відповідача, позивачеві призначена пенсія  за віком з урахуванням підвищення інваліда ІІ групи в розмірі 5.018 грн. 07 коп. При цьому, зі слів самого позивача, при обчисленні його пенсії за віком, брався період його роботи на ЧАЕС, що відповідає вимогам ст. 54 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На підставі викладеного, Синявський В.В. вважає, що ОСОБА_1 відшкодовується шкода, завдана ушкодження здоров’я внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, - державою, тому права на відшкодування шкоди за законодавством «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», позивач не має.

Крім того, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 не може надати Управлінню повний перелік документів, необхідних для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати, передбачений ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»  та п. 3.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, оскільки вказаних документів позивач не має.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві в своїй діяльності керується Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105, який набрав чинності 01.04.2001 року, іншими нормативно-правовими актами та постановами правління Фонду.

Згідно ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», встановлено що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством УРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язані з виконання ними своїх трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є учасником наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії. Крім того, позивачу встановлена 2-га група інвалідності з 15.03.2002 року, довічно. Захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується Актом № 1/1, форма Н-1 про нещасний випадок на виробництві, складеним 21.01.1991 року (а.с. 10, 11, 13, 14-17).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 на даний час перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України Деснянського району м. Києва та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі за текстом – Закон №796- ХІІ) (а.с.49).

Як вбачається зі ст. 13 вказаного Закону,  відповідальність за завдану шкоду громадянам бере на себе держава та зобов’язується відшкодувати їм за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ст. 49 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, встановлюється у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Таким чином, суд вважає, що соціальний захист людей, повне відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано Законом України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тому, позивач ОСОБА_1, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право на відшкодування шкоди на підставі спеціального закону - «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В той же час, відповідно до ч. 19 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо застрахований одночасно має право на безоплатне або пільгове отримання одних і тих же видів допомоги, забезпечення чи догляду згідно з цим Законом та іншими законами, нормативно-правовими актами, йому надається право вибору відповідного виду допомоги, забезпечення чи догляду за однією з підстав.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позивач здійснив свій вибір та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При таких обставинах суд вважає, що отримуючи відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач не має права на відшкодування шкоди згідно  Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Враховую викладені обставини, суд вважає позовні вимоги  ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 18, 71, 93, 94, 99, 100, 104, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві, - про визнання дій протиправними та зобов’язання призначити щомісячну страхову виплату втраченого заробітку залежно від 80 % втрати професійної працездатності та одноразову страхову виплату у зв’язку з втратою професійної працездатності, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: