Справа № 2-903/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

іменем України

 01.03.2011

Деснянський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Смирнової Є.П.

при секретарі – Білоус О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом           

ОСОБА_1 до

Дочірнього підприємства «Енпол»

про визнання права власності на об’єкт інвестування та частку в незавершеному будівництві, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ДП «Енпол», в якому просить визнати за нею право власності на частку в об’єкті незавершеного будівництва гаражного комплексу, з наступними характеристиками: підземний гаражний бокс № НОМЕР_1 за будівельним номером, фактичний номер НОМЕР_1, загальною площею 18,4 кв.м (за замірами БТІ) за адресою АДРЕСА_1 та визнати за нею майнове (речове) право на отримання в натурі вказаний підземний гаражний бокс після введення в експлуатацію гаражного комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому позивачка вказує на те, що 10.09.1997 року між нею та ДП «Енпол» було укладено контракт на будівництво полупідземного гаражного боксу №НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.

Згідно умов зазначеного контракту, вона сплатила кошти у розмірі 7600 грн., що становить 100% вартості будівництва об’єкту інвестування, а відповідач повинен був закінчити будівництво на протязі 6 місяців після отримання коштів.

ОСОБА_1 стверджує, що на даний час відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань по завершенню будівництва всього гаражного комплексу та введення його в експлуатацію, зокрема, із затримкою передав їй побудований гараж.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що через спротив відповідача ввести весь гаражний комплекс в експлуатацію, вона, як власник, не має можливості користуватися гаражем, позивачка просить задовольнити її вимоги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав.

          Представник відповідача ДП «Енпол», належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи,  в судове засідання не з’явився, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Тому, зі згоди представника позивача, суд постановляє заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

          Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

           10.09.1997 року між ОСОБА_1 та ДП «Енпол» було укладено контракт № НОМЕР_2 на будівництво полупідземного гаражного боксу в загальному комплексі підземних гаражів, згідно проекту на майданчику № 36 по АДРЕСА_1 ( а.с. 8-13).

Згідно п. 2.1 Контракту загальна сума витрат на будівництво складає 7600 грн., які позивач сплатила в повному обсязі, що підтверджується квитанціями від 11.09.1997 року, 09.10.1997 року та 20.11.1997 року, а також відповідною довідкою ДП «Енпол» (а.с. 14, 15).

Відповідно до п. 4.1 Контракту відповідач зобов’язався здійснити будівництво гаражного боксу на протязі 6 місяців з дня надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.      

На даний час відповідач, відповідно до умов контракту відмовляється ввести гаражний комплекс в експлуатацію та передати об’єкт інвестування по акту прийому - передачі, що унеможливлює оформлення права власності в установленому законом порядку.

Встановлені обставини свідчать, що відповідачем не виконано своїх зобов’язань за договором, а саме не передано об’єкт інвестування по акту прийому – передачі, що порушує майнові права позивача.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Статтею 2 Закону встановлено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

          Відповідно до ст. 5 вищевказаного Закону інвестори - суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.

          Статтею 7 цього Закону встановлено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об’єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

          Статтею 9 Закону передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

          Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-який інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб’єктів інвестиційної діяльності.

          Умови договорів, укладених між суб’єктами інвестиційної діяльності, згідно із ст. 18 Закону, чинні на весь строк дії цих договорів і у разі, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб’єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

          Стаття 19 Закону визначає, що захист інвестицій – це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об’єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, в тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності.

          Так, Законом України “Про інвестиційну діяльність” не передбачено механізму передачі майнових прав інвестору на об’єкти інвестицій. Разом з тим, ч. 7 ст. 8 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).

          Подібні за змістом відносини врегульовано Законом України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництва житла та операціях з нерухомістю”.

          Згідно із ст. 9 вищевказаного Закону управитель укладає із забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об’єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об’єкти інвестування установникам цього фонду та на умовах, визначених цим Законом та Правилами фонду.

          Відповідно до ст. 10 Закону в договорі має бути передбачене зобов’язання забудовника уступити управителю майнові права на нерухомість, яка є об’єктом будівництва, у разі виникнення обумовленого цим договором ризику невиконання забудовником своїх зобов’язань перед управителем. За кожним об’єктом будівництва забудовник та управитель укладають, зокрема, договір уступки майнових прав на нерухомість, яка є об’єктом будівництва, з відкладальними умовами.

          Система функціонування Фонду фінансування будівництва передбачає, згідно із ст. 13 Закону, зокрема, передачу управителем довірителям, які повністю проінвестували закріплені за ними об’єкти інвестування, майнових прав на ці об’єкти інвестування за договором про уступку майнових прав.

          Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних справ та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір – це домовленість щодо встановлення, зміни або припинення зобов’язання як правовідношення. Предметом договору є зобов’язання, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту цивільного права є визнання права.

          Згідно із ст. 12 ЦК України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Статтею 177 ЦК України передбачено, що об’єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Стаття 178 ЦК України встановлює, що об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи. Відповідно до ст. 190 ЦК України майнові права є неспоживною річчю, майнові права визнаються речовими правами.

          Майновим правом, згідно із ст. 49 Закону України «Про заставу», є право вимоги по зобов’язаннях, в яких він є кредитором, як належних йому на момент укладення договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Визначення поняття «майнові права» міститься також в ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», відповідно до якого майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, в тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

          Отже, право на отримання Об’єкту будівництва та оформлення його у власність, є майновим правом позивача і може вільно передаватись іншим особам.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таким умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідач ДП «Енпол» належним чином не виконав свої зобов’язання відповідно до умов Контракту № НОМЕР_2 на будівництво напівпідземного гаражного боксу, який він уклав з позивачкою 10.09.1997 року, на даний час строк дії якого закінчився, тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

          Оскільки суд задовольняє вимоги позивача, то відповідно до ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 76 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 57-60, 79, 88, 213-214 ЦПК України, Конституцією України, ст. 11, 12, 16, 177, 178, 190, 328, 525, 526, 876 ЦК України, Законом України “Про інвестиційну діяльність”, Законом України “Про планування і забудову територій”, Законом України “Про заставу”, Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Законом України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, суд -

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

          Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в об’єкті   незавершеного будівництва гаражного комплексу, з наступними характеристиками: підземний гаражний бокс № НОМЕР_1 за будівельним номером, фактичний номер НОМЕР_1, загальною будівельною площею 18,4 кв.м. (за замірами БТІ ) за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 майнове (речове) право на отримання в натурі об’єкту інвестування - підземний гаражний бокс № НОМЕР_1 за будівельним номером, фактичний номер НОМЕР_1, загальною будівельною площею 18,4 кв.м. (за замірами БТІ) за адресою: АДРЕСА_1, згідно Контракту № НОМЕР_2 на будівництво напівпідземного гаражного боксу від 10 вересня 1997 року, після введення в експлуатацію гаражного комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ДП «Енпол» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 76 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., всього - 196 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: