Справа №  2-874/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          26 липня 2011 року року     Подільський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого – судді Васильченка О.В.,

при секретарі – Кушніренко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 1 177 008 грн. 00 коп. неповерненої позики та 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 01.05.09р. ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 у борг 148 800 доларів США, на підтвердження чого власноручно написав розписку. Згідно умов розписки ОСОБА_2 зобов’язався повернути кошти до 01.05.10р. та гарантував свою відповідальність належним йому нерухомим майном.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_2 кошти не повернув, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми. Судові витрати просила покласти на відповідача.

В обґрунтування правових підстав позову позивач посилалася на ст.ст.  1047, 1049, 1050 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Уповноважений представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, посилаючись на те, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти для налагодження виробничих потужностей на виробничому комплексі, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, власником якого він є. Після запуску виробничих потужностей ОСОБА_2 зобов’язувався сплатити ОСОБА_1 загальну суму у розмірі 148 800 доларів США частинами, розмір яких залежав від отриманих доходів. На підставі зазначеного, представник відповідача стверджував, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено не договір позики, а договір про інвестиційну діяльність, тому в обґрунтування правових підстав своїх заперечень посилався на Закон України «Про інвестиційну діяльність».

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 під час розгляду справи проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що відповідач не отримував позику, а спосіб захисту порушеного права позивача не відповідає характеру порушеного зобов’язання.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, з’ясувавши обставини справи та дослідивши докази встановив наступне.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беріть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно власноруч написаної розписки ОСОБА_2 01.05.09р. взяв у борг у ОСОБА_1 148 800,00 доларів США, які зобов’язувався повернути до 01.05.10р. (а.с. 6). Зазначеною розпискою сторони домовилися, що у випадку невиконання боржником свого зобов’язання вся сума боргу може бути стягнута за рішенням суду.

Відповідач своїх зобов’язань за розпискою не виконав, у визначені строки позику не повернув, що стало для ОСОБА_1 підставою для звернення до суду. У зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми.

Причиною спору на думку позивача стало не виконання відповідачем в добровільному порядку свого обов’язку з повернення грошових коштів отриманих на підставі розписки у визначений строк.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України та умовами розписки від 01.05.09р.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли цивільні правовідносини на підставі договору позики. На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_1 була представлена власноруч написана розписка позичальника – ОСОБА_2

Під час розгляду справи було достовірно з’ясовано, що відповідач не заперечує факту отримання коштів у вказаній сумі, однак не визнає термін повернення суми боргу, оскільки строк виплати коштів залежав від його доходу, отриманого в результаті господарської діяльності виробничих потужностей.   

Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У визначений строк позичальник свої зобов’язання не виконав, грошові кошти в розмірі 148 800 дол. США не повернув, про що свідчить наявний у ОСОБА_1 оригінал розписки.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти.

За офіційним курсом гривні до долара США встановленого НБУ станом на 26.07.11р. сума простроченого основного боргу 148 800 доларів США в гривневому еквіваленті дорівнює 1186084 грн. 80 коп. (100 доларів США = 797 грн. 10 коп.)

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи, аналізуючи норми чинного законодавства, оцінюючи всі докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення основної суми боргу знайшли своє доведення у судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 3% від простроченої суми, то згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

З розписки відповідача, вбачається, що сторони не обумовили конкретну суму процентів за користування грошима. Таким чином, з відповідача підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми, що становлять: 1186084 грн. 80 коп. х 3% : 365 днів х 421 день прострочення = 41041 грн. 79 коп.

ОСОБА_2 та його уповноважені представники в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надали суду жодних доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідача у невиконанні зобов’язань за розпискою, іншу суму заборгованості. Відсутні посилання на підстави звільнення від доказування визначені у ст. 61 ЦПК України.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів, зокрема ч.1 цієї статті визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 на укладення між сторонами інвестиційного договору не приймається судом до уваги, оскільки є необґрунтованим та спростовуються умовами розписки. Щодо тверджень представника відповідача ОСОБА_4 про відсутність договору позики та невідповідність порушеного права характеру порушеного зобов’язання, то вони також є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними письмовими доказами.

Таким чином, заперечення представників відповідача проти позову є суперечливими та взаємовиключними, а тому не приймаються судом до уваги.

З урахуванням зазначеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач виконала умови розписки в повному обсязі, відповідач отримав кошти і зобов'язувався їх повернути у визначений строк, але без поважних причин цього не зробив.   

Разом з тим, суд не вбачає законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. 00 коп., оскільки відсутній  розрахунок витрачених на правову допомогу годин, витрачених фахівцем в галузі права на надання правової допомоги для визначення обґрунтованості розміру цих витрат, відповідно до вимог діючого законодавства. Граничні розміри витрат на правову допомогу регулюються в порядку, аналогічному до встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою визначено, що сума витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні по цивільній справі, на користь якої ухвалено судове рішення, за умови, що компенсація сплачується іншою стороною, не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.   

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати 1700 грн. - судового збору та 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 4).

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 526, 533, 551, 610, 611, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1166 ЦК України та  керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 148 800 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного Банку України станом на 26.07.2011 року, становить 1 186 084 грн. 80 коп. – борг за розпискою, 41041 грн. 79 коп. - 3% річних від простроченої суми, 1700 грн. 00 коп. – судового збору, 120 грн. 00 коп. – витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, всього – 1 228 946 (один мільйон двісті двадцять вісім тисяч дев’ятсот сорок шість) грн. 59 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

          СУДДЯ                                                                                     Васильченко  О.  В.