Справа  № 2-624/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 червня 2011 року                                                            Лубенський міськрайонний суд

                                                                                          Полтавської області

В складі: головуючого судді -      Гудкова  С.  В.

при секретарі            -  Яценко Л.І., Ануфрієвій Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до редакції газети «Лубенщина», третя особа головний редактор редакції газети «Лубенщина» ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -  

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до редакції газети «Лубенщина» про поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу . Свій позов мотивував тим, що до 11.03.2011 року він працював на посаді редактора відділу міського життя редакції газети «Лубенщина» . Працював добре. Так постійно стверджував головний редактор газети ОСОБА_2, ставлячи його за приклад іншим працівникам . Тому пропозицію, зроблену йому на початку 2011 року головним редактором, написати заяву, щоб його перевели на оплату праці в 0,5 окладу в зв»язку з нібито важким фінансовим становищем редакції й надмірним її штатом, він визнав несправедливою та образливою для себе. Адже, якщо в редакції надмірний штат і мало грошей, то для чого туди прийняли в кінці грудня 2010 року ще одного працівника заступником редактора – ОСОБА_3, а на початку січня 2011 року оператора комп»ютерного набору ОСОБА_4

          Після його відмови 11.01.2011 року головний редактор на загальних зборах колективу оголосив, що його посаду скорочують, і його, ОСОБА_1, через 2 місяці звільнять з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. І дійсно 11.03.2011 року, не дивлячись на те, що позивач в той час хворів і мав температуру вночі 39,5, а вдень близько 38, про що він повідомив головного редактора, але останній прислав за ним транспортний засіб для того, щоб ОСОБА_1 приїхав і підписав документи на звільнення.

          Він поїхав і підписав вищезазначені документи, а на руки отримав наказ про звільнення, розрахунковий листок, свою трудову книжку, три почесні грамоти від міської та районної рад та редакції, дві книги в подарунок.

          Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки не було на це згоди профспілкового комітету, його звільнили під час його непрацездатності, в установі фактично не було проведено скорочення штату працівників.

Прохає, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поновити його на роботі з тими ж, що й до звільнення умовами праці і її оплатою; стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2011 року по 09.06.2011 року в розмірі 5620 гривень 59 копійок .

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав, прохав його задовольнити.

Представник відповідача в особі адвоката ОСОБА_5 та третя особа головний редактор редакції газети «Лубенщина» ОСОБА_2 позов не визнали, прохали в його задоволенні відмовити .

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках : змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Судом встановлено, що з 02.08.1982 року по 11.03.2011 року позивач ОСОБА_1 працював на посаді редактора газети «Ленінська зоря» , а на теперішній час редакція газети «Лубенщина» . На момент звільнення він працював на посаді редактора відділу міського життя.

З матеріалів справи вбачається, в редакції дійсно скорочувалася посада редактора відділу міського життя. Про це скорочення після запропонування  позивачу іншої посади на 0,5 ставки,  останнього було за два місяця попереджено (а.с.25).

11.03.2011 року, не дивлячись на те, що позивач в день свого звільнення хворів, тобто був тимчасово непрацездатним, про що він повідомив головному редактору, але останній прислав за ним транспортний засіб для того, щоб ОСОБА_1 приїхав і підписав документи на звільнення.

          11.03.2011 року позивач приїхав на роботу на службовому транспорті і підписав вищезазначені документи, а на руки отримав наказ про звільнення, розрахунковий листок, свою трудову книжку.

          В судовому засіданні головний редактор редакції не заперечував, що позивач 11.03.2011 року погано себе почував, мав незадовільний стан здоров»я . Факт тимчасової непрацездатності також підтверджується відповідним листком непрацездатності (а.с.4).

Отже, суд вважає, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог ч.3 ст. 40 КЗпП України, а тому останній підлягає поновленню на роботі  з тими ж, що й до звільнення умовами праці і її оплатою, допустивши до негайного виконання рішення суду  в цій частині позовних вимог, згідно ч.5 ст.235 КЗпП України .

          Крім цього, відповідно до ч.1 ст.42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 ст.40 цього Кодексу, протягом одного року має право на укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації .

          З штатного розпису станом на 01.04.2011 року (а.с.50) та наказу від 23.03.2011 року № 5-К від 23.03.2011 року вбачається, що з 23.03.2011 року на посаду кореспондента на основне місце роботи, з окладом 941 грн., з випробувальним терміном 3 місяці була прийнята в редакцію газету «Лубенщина» ОСОБА_6 При цьому позивачу ОСОБА_1 адміністрацією редакції не було запропоновано, як це вимагає ч.1 ст.42-1 КЗпП України, укласти трудовий договір. В судовому засіданні головний редактор пояснив, що це викликано «омолодженням» кадрів . Отже,  суд вважає, що і з цього приводу також є порушення з боку адміністрації редакції.

          Суд відноситься критично до пояснень позивача про те, що його звільнили без згоди профспілкової організації, оскільки така організація в редакції відсутня .

Також суд вважає, перебуваючи в межах позовних вимог, що з відповідача на користь позивача на підставі ч.2 ст.232 КЗпП України слід стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 21.03.2011 року до 09.06.2011 року, що складає 4926 гривень 69 копійок (55 днів х 138, 78 грн. = 7632, 90 грн.– 2706, 21 грн. (вихідна допомога) . Нарахування середньомісячного заробітку повинно бути проведено саме з 21.03.2011року, а не з 12.03.2011 року, оскільки з 11.03.2011 року по 19.03.2011 року позивач перебував на лікарняному, 20.03.2011 року – вихідний день.

Відповідно до ст.88 ЦПК України також необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та 30 грн. за ІТЗ розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.40, 42-1, 232, 235 КЗпП України , ст.ст.10, 15, 60 , 88, 212, 213, 214 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до редакції газети «Лубенщина» – задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 з 16.06.2011 року на роботу в редакцію газети «Лубенщина» з тими ж умовами праці та її оплатою, що й до звільнення.

Стягнути з  редакції газети «Лубенщина» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 21.03.2011 року по 09.06.2011 року в розмірі 4926 гривень 69 копійок .

          Стягнути з редакції газети «Лубенщина» на користь держави судовий збір в розмірі 51 гривні та 30 гривень витрат на ІТЗ розгляду справи .

          Рішення в частині поновлення  ОСОБА_1 на роботі в редакції газети «Лубенщина» з тими ж умовами праці та її оплатою, що й до звільнення підлягає негайному виконанню.

На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду                                                                      Гудков С. В.