ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
03.10.06 Справа № 9/551н-ад
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка»в особі Шахтопрохідницького управління № 6, м. Молодогвардійськ Луганської області
до Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області
про скасування податкових повідомлень-рішень
в присутності представників:
від позивача –Єрмоленко Є.С., дов. № 11/518 від 01.06.06,
від відповідача –Комарова М.Е. - гол. держ. подат. інсп., дов. № 2 від 10.01.06.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:
· визнання протиправними податкові повідомлення-рішення № 0001441640/2 від 04.07.06р., № 0000721640/2 від 04.07.06р., № 000072164/0/1 від 19.04.06р., № 000072164/0/0 від 06.02.06р., № 000073164/0/1 від 19.04.06р.,
· визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001441640/2 від 04.07.06р., № 0000721640/2 від 04.07.06р., № 000072164/0/1 від 19.04.06р., № 000072164/0/0 від 06.02.06р., № 000073164/0/1 від 19.04.06р.
Відповідач, податковий орган, проти позову заперечує, посилаючись на висновки перевірки позивача, оформлені актом від 06.02.06р. № 221.
Крім того, відповідач посилається на норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181 (далі –Закон 2181), відповідно до яких у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник зобов’язаний сплатити штраф у визначених розмірах.
Щодо посилання позивача на норму ст. 250 ГК України, податкова інспекція вважає що відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства у вигляді штрафних санкцій встановлена саме Законом 2181, а не Господарським кодексом, тому при застосування санкцій треба застосовувати ст. 15 цього Закону.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд
в с т а н о в и в:
Працівниками податкового органу м. Краснодона була проведена перевірка позивача з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ
За результатами перевірки було встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181. Податкові зобов’язання з ПДВ у сумі 424731,26 грн. були сплачені позивачем із затримкою більш ніж на 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, яке відбувалось шляхом перерахування готівкових коштів на розрахунковий рахунок.
На підставі акту перевірки від 06.02.06р. податковим органом були прийняті повідомлення-рішення № 0000321540/0 та № 0000331540/0 від 07.02.06р. відповідно на суми 18050,87 грн. та 2544,9 грн.
Ці рішення були позивачем оскаржені в апеляційному порядку та залишені без задоволення.
Після подання скарги позивача до ДПА в Луганській області податкове повідомлення-рішення № 0000331540/0 від 07.02.06р. було скасоване а сума штрафних санкцій згідно податкового повідомлення № 0000321540/0 від 07.02.06р. збільшено на 12609,75 грн. та прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0001431540/2 від 04.07.06р. на суму 12609,75 грн. та № 0000321540/2 від 04.07.06р. на суму 18050,87 грн.
Позивач зауважив, що штрафні санкції у сумі 423806,0 грн. розраховано за ставкою 50% стосовно податкових зобов’язань, задекларованих до сплати протягом лютого 2002 року –травня 2004 року і такі зобов’язання було сплачено у березні 2003 року –січні 2006 року.
За змістом ст. 239 ГК України вищезазначений штраф є видом адміністративно-господарської санкції. Згідно з п. 2 ст. 241 ГК України перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок стягнення встановлюється законами, що регулюють податкові та інші відносини.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Закон 2181, на думку позивача, не визначає строк застосування штрафу, передбаченого пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону, тому до цих правовідносин має бути застосовано норма ст. 250 ГК України.
Оцінивши доводи позивача та відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до п. 6 ст. 10 Закону 509 державні податкові інспекції… забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.
Згідно зі статтею 1 Господарського кодексу України, цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання…органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією…
Під організаційно-господарськими відносинами у Господарському кодексі розуміються відносини, які складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень в процесі управління господарською діяльністю. Відмінністю цих відносин є те, що це відносини між нерівноправними суб’єктами, один з яких (суб’єкт організаційно-господарських повноважень) наділений власними повноваженнями по відношенню до другого суб’єкта (суб’єкта господарювання). Ці відношення виникають при здійсненні компетентним державним органом функцій контролю за діяльністю суб’єкта господарювання.
Податковий орган м. Краснодона здійснив саме функцію контролю за діяльністю позивача з питання своєчасності сплати податків. Це цілком співвідноситься з п. 3 ст. 19 ГК України, відповідно до якого держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання у таких сферах: …фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин –за додержанням суб’єктами господарювання кредитних зобов’язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.
Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єктами господарювання та ліквідацію його наслідків.
З набранням сили ГК України штрафи Закону 2181 придбали строк давності (строк застосування). Це нововведення обумовлено нормами ст. 250 «строки застосування адміністративно-господарських санкцій», відповідно до яких адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш ніж через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ГК України це загальне правило може бути змінено конкретним законом. У спорі, що є розглядом цієї справи, Закон 2181 не передбачає будь-яких спеціальних вказівок на цей випадок, а відтак, згідно встановлених ним санкцій, строки статті 250 ГК України повинні бути застосовані у повному обсязі. Це визнає й ДПА України у листі від 14.04.04р. № 6506/7/21-0917, в якому зазначено, що відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. При цьому адміністративно-господарська санкція вважається застосованою до суб'єкта господарювання з моменту прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.
У випадку виявлення посадовими особами державного органу порушення по закінченні одного року з дня його здійснення (якщо воно разове) або з дня його припинення (якщо воно продовжується) штрафи не можуть бути застосовані. Якщо у порушення ст. 250 ГК України вони будуть застосовані, то суб’єкт господарювання має право оскаржити відповідні рішення державного органу у судовому порядку.
Суд зазначає, що податковим органом відповідно до чинного законодавства прийняте податкове повідомлення-рішення № 000073164/0/1 від 19.04.06р., яким позивачу за затримку на 11 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 9252,6 грн. зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 925,26 грн. за платежем: податок на додану вартість, тому у задоволенні позовних вимог щодо цього рішення слід відмовити.
За таких обставин позов слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 87, 94, 98, 157 п. 2 ч. 1, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнання протиправними податкові повідомлення-рішення № 0001441640/2 від 04.07.06р., № 0000721640/2 від 04.07.06р., № 000072164/0/1 від 19.04.06р., № 000072164/0/0 від 06.02.06р.
3. Визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001441640/2 від 04.07.06р., № 0000721640/2 від 04.07.06р., № 000072164/0/1 від 19.04.06р., № 000072164/0/0 від 06.02.06р.
4. В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 09.10.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Ворожцов